Ухвала суду № 37261288, 18.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2343/13-а

18.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Воробйової С.О.

секретар судового засідання Журавльова Н.А.

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Балаклавським РВ УМВС України в місті Севастополі від 03 жовтня 1997 року,

представник відповідача: Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі в особі старшого державного виконавця Рябенького А.С.- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 827/2343/13-а за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 20.12.2013 за клопотанням ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 827/2343/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі в особі старшого державного виконавця Рябенького А.С. (АДРЕСА_2)

про визнання протиправним та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови старшого державного виконавця Рябенького А.С. від 25.02.2013 у виконавчому провадженні № 39540034 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22042,59 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.12.2013 у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.12.2013 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

У судове засідання 18.02.2014 представник відповідача не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі в особі старшого державного виконавця Рябенького А.С. про визнання протиправним рішення у виконавчому провадженні №39540034 про стягнення виконавчого збору в розмірі 22042,59 грн., скасування постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м. Севастополі Рябенького А.С. у виконавчому провадженні №39540034 про стягнення виконавчого збору в розмірі 22042,59 грн.

Разом з адміністративним позовом позивачем надано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови старшого державного виконавця Рябенького А.С. від 25.02.2013 у виконавчому провадженні № 39540034 про стягнення виконавчого збору у розмірі 22042,59 грн.

Вказане клопотання мотивоване тим, що у разі примусового виконання оскаржуваної постанови існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно зі статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Отже, вирішення питання про наявність чи відсутність вищезазначених обставин, що є підставою для задоволення чи відмови у задоволенні заяви про вжиття таких заходів, є прерогативою суду першої інстанції, який досліджує ці обставини в повному об`ємі.

Зі змісту наведених норм закону слідує, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Способом забезпечення позову процесуальний закон визначає зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень або заборону вчиняти певні дії.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Особа, яка подає заяву про забезпечення доказів має доказати адекватність засобу забезпечення позову.

В порушення вищезазначених норм процесуального права позивач не надав суду належних доказів, достатніх для задоволення такого клопотання; з клопотання не вбачається обґрунтування застосування засобу забезпечення позову.

Крім того, заявник, при зверненні з заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини такого звернення. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має приймати до уваги інтереси не тільки позивача, але і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з прийняттям відповідних заходів; прийняті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, яка здійснює таку діяльність та зареєстрована відповідно до діючого законодавства,

Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та такі заходи не можуть вирішувати спірні відносини по суті.

Позивачем не наведено обґрунтованих доказів в підтвердження того, що у разі примусового виконання оскаржуваної постанови існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Тобто, у суду відсутні будь-які дані для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може заподіяти шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 117, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.12.2013 у справі № 827/2343/13-а залишити без змін.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко