Рішення № 37261160, 27.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 Справа № 905/8314/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод"

до Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

про стягнення 654800,23грн.

Представники сторін:

від позивача: Філімонова Н.М. представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" про стягнення заборгованості у розмірі 654800,23 грн., у тому числі основний борг у розмірі 594517,76грн., пені у розмірі 60282,47грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідно до умов договору про закупівлю за державні кошти №161 від 17.03.2011 по результатам відкритих торгів, які відбулись 19.02.2011, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 594517,76грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору про закупівлю товару за державні кошти №161 від 17.03.2011 по результатам відкритих торгів, які відбулись 19.02.2011; рахунків-фактур; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжних доручень; претензії №247 від 17.02.2012; відповідь на претензію №17-10/11-2024 від 26.10.2012; претензії №1057 від 31.07.2013; відповіді на претензію №101/01-540 від 30.08.2013; акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання оголошувалась перерва з 21.01.2014 до 27.01.2014.

27.01.2014 представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Подав документи для залучення до матеріалів справи. Окрім того, позивачем під час розгляду справи, поданий новий розрахунок пені на суму 25909,60 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні призначеному на 21.01.2014 приймав участь представник відповідача, який заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

08.07.2011 між Державним підприємством "Шахтарськантрацит", як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод", як постачальником (позивач) укладено договір №161 від 17.03.2011 по результатам відкритих торгів, які відбулись 19.02.2011 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався у 2011 році поставити замовнику товар "Споруди та каркаси металеві (арочне кріплення) ", зазначений у даному договорі, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування, кількість та ціну товару.

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Ціна цього договору становить 2323388,00грн., в тому числі ПДВ 387231,33грн. (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк поставки товару - не пізніше ніж 20 календарних днів з дати отримання постачальником заявки від замовника на узгоджену партію товару

Постачання товару здійснюється на умовах DDP (склад замовника: м.Шахтарськ) згідно правил ІНКОТЕРМС 2000. (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору датою поставки товару та переходу права власності на товар вважається дата, яка вказана замовником на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при прийманні товару.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, яка здійснюється на підставі рахунку постачальника, протягом 30 банківських днів після постачання узгодженого товару.

Замовник здійснює розрахунки з постачальником в національній валюті України шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2011 року, а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання сторонами.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 1423517,76грн., що підтверджується видатковими накладними: №1092 від 09.09.2011 на суму 177939,72грн.; №946 від 12.08.2011 на суму 177939,72грн., №1140 від 20.09.2011 на суму 177939,72грн., №1243 від 12.10.2011 на суму 177939,72грн., №1336 від 31.10.2011 на суму 177939,72грн., №1394 від 14.11.2011 на суму 177939,72грн., №1470 від 30.11.2011 на суму 177939,72грн., №1471 від 30.11.2011 на суму 177939,72грн.; товарно-транспортними накладними №2494 від 09.09.2011, №2145 від 12.08.2011, №2617 від 20.09.2011, №2844 від 12.10.2012, №3074 від 31.10.201, №3286 від 14.11.2011, №3496 від 30.11.2011, №3497 від 30.11.2011, копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар, на підставі довіреностей №261 від 09.09.2011, №217 від 11.08.2011, №272 від 20.09.2011, №279 від 29.09.2011, №329 від 31.10.2011, №341 від 14.11.2011, №365 від 30.11.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Одночасно позивачем відповідачу для оплати було виставлено рахунки-фактури на суму 1995589,31грн.: №1092 від 09.09.2011 на суму 177939,72грн., №946 від 12.08.2011 на суму 177939,72грн., №1140 від 20.09.2011 на суму 177939,72грн., №1243 від 12.10.2011 на суму 177939,72грн., №1336 від 31.10.2011 на суму 177939,72грн., №1394 від 14.11.2011 на суму 177939,72грн., №1470 від 30.11.2011 на суму 177939,72грн.,

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними, оплатив частково у розмірі 829000,00грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 594517,76грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії-вимоги №247 від 07.02.2012, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 630517,76грн. та пеню у розмірі 6684,79грн.

Відповідачем 16.03.2012 надано позивачу відповідь на претензію №17-1/1-170 від 16.03.2012, в якій відповідач заборгованість визнає частково. Заперечує щодо стягнення штрафних санкцій 5% від вартості неякісного товару.

31.07.2012 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією до відповідача про сплату заборгованості у розмірі 594517,16грн. та пені у розмірі 56355,52грн.

Відповідач надав ще одну відповідь на претензію №101/01-540 від 30.08.2013, в якій зазначає, що претензія про сплату заборгованості у розмірі 594517,16грн. роглянута та підлягає задоволенню.

Позивачем до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.12.2013, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 594517,16грн. Вищезазначений акт звірки взаємних розрахунків підписаний головними бухгалтерами позивача та відповідача і скріплений печатками сторін.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару, отримання його та наявність заборгованості у розмірі 594517,16грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 594517,16грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.3.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 12.09.2011 по 30.06.2012 у розмірі 25909,60грн.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі затримки оплати поставленого товару, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожен день затримки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано обов'язок відповідача здійснити оплату вартості товару протягом 30 банківських днів, а не календарних, як вважає позивач.

У зв'язку з чим, за розрахунком суду, розмір пені становить 20256,09 грн., який здійснений судом з урахуванням строку оплати (30 банківських днів), призначення платежу вказаного у платіжному дорученні, частковим погашенням боргу (по видатковим накладним №946 від 12.08.2011 та №1092 від 09.09.2011, пеня не нараховується, оскільки позивачем погашений борг до дати визначеної договором; по видатковій накладній №1140 від 20.09.2011, пеня нараховується на суму 272,84 грн. за період з 02.11.2011 по 13.11.2011, виходячи з діючої облікової ставки, розмір пені становить 0,70 грн.; по видатковій накладній №1243 від 12.10.2011, пеня нараховується на суму боргу 48212,56 грн. за період з 24.11.2011 по 27.11.2011, розмір пені становить 40,95 грн.; по видатковій накладній №1336 від 31.10.2011 пеня нараховується за 13.12.2011 на суму боргу136152,24 грн., розмір пені становить 28,91 грн., за період з 14.12.2011 по 28.11.2012 на суму боргу 116152,24 грн., розмір пені становить 369,94 грн., за період з 29.12.2011 по 13.06.2012 (з урахуванням фактичної кількості днів у 2012 році та зміною облікової ставки НБУ) на суму боргу 96152,24 грн., розмір пені становить 2049,33 грн.; за видатковою накладною №1394 від 14.11.2011 (з урахуванням фактичної кількості днів у 2012 році та зміною облікової ставки НБУ) за період з 27.12.2011 по 11.03.2012 на суму боргу 177939,72 грн., розмір пені становить 2826,30 грн., за період з 12.03.2012 по 19.03.2012 на суму боргу 167939,72 грн., розмір пені становить 284,49 грн.; за період з 20.03.2012 по 05.04.2012 на суму боргу 162939,72 грн., розмір пені становить 467,45 грн.; за період з 06.04.2012 по 10.04.2012 на суму боргу 157939,72 грн., розмір пені становить 161,82 грн., за період з 11.04.2012 по 07.05.2012 на суму боргу 151939,72 грн., розмір пені становить 840,65 грн., за період з 08.05.2012 по 15.05.2012 на суму боргу 146939,72 грн., розмір пені становить 240,88 грн.; по видатковим накладним №1470, №1471 від 30.11.2011, за період з 12.01.2012 по 12.07.2012 (з урахуванням фактичної кількості днів у 2012 році та зміною облікової ставки НБУ), на суму боргу 355879,44 грн., розмір пені становить 13282,27 грн.)

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 20256,09 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (вул. Крупської, буд. 20, м.Шахтарськ, Донецька область, 86211, ЄДРПОУ 32299510 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (вул. Леніна, 7, м.Перщотравенськ, Дніпропетровська обл., 52800, код ЄДРПОУ 34245509) основний борг у розмірі 594517 (п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 76 коп., пеню у розмірі 20256 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят шість)грн. 09коп., судовий збір у розмірі 12408 (дванадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 03.02.2014.