Ухвала суду № 37260177, 17.02.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/22571/13-ц Провадження № 22-ц/772/340/2014Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М. М.Категорія: 42Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 17 лютого 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Матківської М.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2013 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Посилається на те, що відповідно до свідоцтва виданого 23.08.2012 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі акту про проведенні прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна йому (ОСОБА_2) на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, про що було здійснено державну реєстрацію в реєстрі прав власності Реєстраційною службою Вінницького МУЮ від 25.02.2013 року.

В літку 2013 року він повідомив відповідача ОСОБА_4 про наміри продати квартиру та попросив її звільнити, але ОСОБА_4 повідомила, що хоче квартиру викупити до 01.08.2013 року, після чого пообіцяла її звільнити. Однак, ОСОБА_4 квартири до цього часу так і не звільнила, а навпаки поселила в квартирі без його відома інших відповідачів. Проте, жодних майнових прав ні за нею, ні за її співмешканцями не закріплено. Відповідачі відповідно до довідки від 15.08.2013 року №508 проживають в належній йому квартирі без реєстрації постійного місця проживання. Таким чином, він вважає, що такі дії відповідачів порушують його права, і він не може вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном в своїх інтересах.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради (а.с.41).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у праві користування та розпорядження майном-АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок (а.с.64).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2013 року додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення задоволено повністю.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у праві користування та розпорядження майном-АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення (а.с.85).

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду першої інстанції від 11 грудня 2013 року і додаткове рішення суду першої інстанції від 16 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Зазначають, що рішення суду та додаткове рішення суду є незаконними і необґрунтованими через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції скаржники відповідачі у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свої апеляційні скарги повністю підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційні скарги відповідачів не визнав та заперечив проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради до суду апеляційної інстанції не з'явилась, однак подала суду заяву в якій просила розглядати справу та ухвалювати рішення по ній у її відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що ОСОБА_2 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва виданого 23.08.2012 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 на підставі акту про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженого начальником Ленінського ВДВС ВМУЮ Горобчук В.Ю. від 08.08.2012 року.

Згідно витягу №353229895 від 30.08.2012 року проведено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру у Вінницькому міському БТІ. Крім того, здійснено державну реєстрацію в реєстрі прав власності Реєстраційною службою Вінницького МУЮ від 25.02.2013 року. Після набуття права власності на зазначене майно позивач надав тимчасово користуватись вказаною квартирою ОСОБА_4

Крім того, у вказаній квартирі без реєстрації проживають окрім ОСОБА_4 ще ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідно до довідки квартального комітету від 20.08.2013 року. Відповідачі не є членами сім`ї позивача та не є співвласниками належної йому квартири, жодних договорів оренди(найму), як це передбачено ст.158 ЖК між сторонами не укладалось.

Разом з тим, місцевим судом було враховано, що за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 18 липня 2008 року за №2131, зареєстровано право власності на чотирикімнатну квартиру 313 (житлова площа 63,7 кв.м., загальна площа 100,8 кв.м) в будинку №8 по вул. Академіка Ющенка в м. Вінниці, а тому прийшов до висновку, що виселенням не порушуються права членів сім`ї ОСОБА_5, в тому числі неповнолітнього сина ОСОБА_7

Також суд першої інстанції критично оцінив заперечення відповідачів в частині договірних зобов'язань з попереднім власником ОСОБА_11, оскільки відповідачами не надано належних доказів укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, не заявлялись вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів тощо, також не прийнято судове рішення в кримінальному провадженні, яке могло б встановити преюдиціальні факти.

Таким чином, місцевий суд, враховуючи вимоги ст.317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.158 ЖК України, ст.3 СК України, а також те, що відповідачі безпідставно проживають в належній ОСОБА_2 квартирі і будь-якої домовленості щодо користування вказаної квартири між сторонами не було, вважав за необхідне усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів із спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язанні спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Разом з тим, положеннями ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов для, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положенням ст.18 цього ж Закону визначено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та духовному розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідачі не є членами сім`ї позивача, не є співвласниками належної йому квартири, будь-яких договорів оренди (найму) відповідно до вимог ст.158 ЖК України між ними не укладалось, а тому і жодних правових підстав для користування відповідачами спірним житловим приміщенням немає. У зв'язку з чим, право власника цього приміщення підлягає захисту шляхом усунення перешкод та виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо договірних зобов'язань між ОСОБА_5 та попереднім власником спірної квартири ОСОБА_11, оскільки, як було встановлено в ході розгляді справи як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, відповідачами не було надано належних доказів укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, не заявлялись вимоги про визнання прилюдних торгів не дійсними тощо, а також не прийнято судове рішення в кримінальному провадженні, яке могло б встановити преюдиціальні факти.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Посилання скаржників на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Відповідачі у справі надали суду копію ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2014 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_11, ОСОБА_2, Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", за участі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання дійсним договір купівлі-продажу квартири від 22.07.2011 р., визнання права власності на квартиру, про визнання недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним протокол проведення прилюдних торгів від 03.08.2012 р., скасування свідоцтва про право власності від 23.08.2012 р. У зв'язку з цим відповідачі також просили суд апеляційної інстанції зупинити провадження у даній справі, посилаючись на те, що ухвалене рішення у вищезазначеній справі може істотно вплинути на перебіг та прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі, оскільки на їх думку подальший її розгляд наразі не є можливим. Проте, колегія суддів не вбачає на даний час необхідних підстав для зупинення провадження у даній справі. В разі задоволення позову у вищезазначеній справі відповідачі у такому разі зможуть скористатися своїм правом передбаченим ЦПК України на звернення до суду із заявою про перегляд рішення, що набрало законної сили у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2013 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Л.В.Пащенко

М.В. Матківська

З оригіналом вірно.

Суддя :