Ухвала суду № 37258233, 18.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 р.Справа № 820/8783/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/8783/13-а

за позовом Приватного підприємства "Мерефянское моторемонтное предприятие № 2"

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 р. позов ПП "Мерефянское моторемонтное предприятие №2" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.08.2013 р. № 0001642202 та № 0001622202.

Харківська ОДПІ Харківської області ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 , п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України неврахування доказів, невірне і неповне встановлення обставин справи, що привело до невірного вирішення справи.

Позивач подав заперечення проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "ММП № 2" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ "Компанія Техпром" за липень 2012 року, про що складено акт від 11.07.2013 р. № 7/220/32300777.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 129 241,00 грн.;

п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року на загальну суму 135 703,00 грн.

29.08.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001642202, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 193 861,50 грн. (29 241,00 грн. - основний платіж, 64 620,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ 0001622202, яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 203 554,50 грн. (135 703,00 грн. - основний платіж, 67 851,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій є формування позивачем податкового кредиту та податку на прибуток по операціям з ТОВ "Компанія „Техпром " за липень 2012 р., що на думку податкового органу не мали реального характеру.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача, порушення ним податкового та іншого законодавства не підтверджені доказами, тому податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договорів поставки № 26 від 05.07.2012 р., позивач придбав у ТОВ "Компанія "Техпром" запасні частини до дизельних двигунів, а саме, поршень.

На підставі договору поставки № 27 від 09.07.2012 р. позивач придбав у ТОВ "Компанія "Техпром" поршень, форсунку, електропроводку, вкладиши, сальники тощо.

На підставі договору поставки № 28 від 11.07.2012 р. позивач придбав у ТОВ "Компанія "Техпром" запасні частини до дизельних двигунів, а саме, ремкомплекти трубокомпресора,сальники колінчатого валу, втулки циліндру, ущільнювач тощо.

На підставі договору поставки № 29 від 12.07.2012 р. позивач придбав у ТОВ "Компанія "Техпром" запасні частини до дизельних двигунів, а саме, демпфер, прокладки, штовхач, вкладиш, насос, напівкільце тощо.

На підставі договору поставки № 30,31,32 від 13.07.2012 р. позивач придбав у ТОВ "Компанія "Техпром" запасні частини до дизельних двигунів, а саме, вкладиш упорний, корінний, шатунний, ремкомплекти, клапани, прокладки кільця , фракційний диск блокуючої гільзи, опорний диск, підшипники, поршні, диски муфти , сателіт, підшипник, шайба, диск муфти, кільце, ступиця тощо.

На підставі договорів поставки № 33,34 35,36,37 ,38 від 19.07.2012р. позивач ТОВ "Компанія "Техпром" (продавець) поставлено позивачу (покупець) запасні частини до коробки передач -мафту еластичну, ущільнювач, гільзу, вкладиш, кільця, ремкомплекти , кришки, механізми для переключення швидкості та реверсу, планшайби,вал ,установка рідинного змащення.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано як до податкового органу , так і до суду копії договорів, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату товару. (т.1, а.с. 237-248).

Фактичне переміщення придбаного товару, згідно договору, здійснено постачальником.

Приймання товару позивачем здійснено на склад позивача на підставі довіреностей на отримання ТМЦ (т.1, а.с. 52-54).

Придбаний товар використано позивачем у господарській діяльності позивачем при виконанні замовлень капітального ремонту дизельного двигуна, трансмісії тощо на користь ТОВ "Завод бурового обладнання", ТОВ "Регіон", ТОВ "Завод бурового обладнання", ТОВ "Зернова компанія ХОРС", ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", що підтверджується копіями договорів, калькуляціями вартості робіт, актами виконаних робіт.

Витрати на придбання ТМЦ у ТОВ "Компанія "Техпром" позивачем враховано при визначенні суми податку на прибуток, а ПДВ, сплачене в ціні товару, віднесено до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Податкові накладні , видані контрагентом позивача, не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у натурі, а так само використання його не в господарській діяльності позивача, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем у межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів з ТОВ «Компанія Технопром».

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ «Компанія Технопром». а, відповідно, і здійснення певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, та договори, позивачем також надано докази подальшого використання ТМЦ у власній діяльності.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутність у позивача товарно- транспортних накладних, що на думку апелянта свідчить про безтоварність угоди, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Враховуючи наявність інших документальних доказів в підтвердження здійснення господарських операцій, відсутність товарно-транспортної накладної, не може бути єдиною підставою для висновків про безтоварність господарських операцій з придбання товару.

Як встановлено судом, позивач по вище дослідженими договорами поставки був покупцем товару, а не замовником транспортної послуги щодо його перевезення. Крім того, за умовами договору поставка товару здійснювалася постачальником, а тому не виконання ним вимог законодавства, та не надання позивачу товарно-транспортних накладних, не може створювати негативні наслідки для добросовісного платника податку.

Посилання відповідача на акт Західної МДПІ про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Компанія „Техпром" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ „Альфа -Мед 2006" за період червень 2012 року та ТОВ „Діалог Транс" за період липень 2012 року колегія суддів відхиляє.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є фактичне виконання господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують фактичні обставини.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Сторонами по справі не спростовується, що позивач, та його контрагент на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Крім того, якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу, не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника, оскільки згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не надано судових рішень, які набрали законної сили, про визнання угод позивача недійсними, удаваними, фіктивними.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за операціями з його контрагентом та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено висновків податкової перевірки про порушення позивачем вимог податкового закону, не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене при прийнятті судового рішення суд першої інстанції повно всебічно з'ясував обставини справи, прийняв судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 820/8783/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.