Рішення № 37257756, 20.02.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

20.02.2014 справа № 2/489/383/14

рішення

Іменем україни

20 лютого 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача Колеснікової О.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

У серпні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості в сумі 271308,88 грн.

У позові вказано, що 30.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк»), право вимоги від якого перейшло до ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 25П/07, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 25000,00 дол. США на строк до 29.01.2010 зі сплатою 14 відсотків річних. Грошові зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, внаслідок чого станом на 24.07.2012 утворилася заборгованість в сумі 271308,88 грн., яка складається із 199780,96 грн. заборгованості за кредитом та 71527,92 грн. - відсотками.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутністю у матеріалах справи належних і допустимих доказів набуття ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором.

Суд, заслухавши предстаників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 30.01.2007 між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 25П/07, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 25000,00 доларів США на строк до 29.01.2010 з процентною ставкою 14 відсотків річних.

На підставі нотаріально посвідченого Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 право вимоги за кредитним договором від 30.01.2007 № 25П/07 перейшло до ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується копією договору від 30.06.2010 та витягом з додатку № 2 (Перелік Кредитних та Забезпечувальних договорів) до договору.

Згідно довідки банку (а.с. 17) станом на 24.07.2012 за відповідачем рахується кредитна заборгованість в гривневому еквіваленті на загальну суму 271308,88 грн., яка складається із 199780,96 грн. заборгованості по кредиту та 71527,92 грн. відсоткам.

Факт отримання кредитних коштів представник відповідач не заперечував. Водночас, з позовом не погодився через пропуск строку позовної давності та відсутності у ПАТ «Дельта Банк» належних і допустимих доказів набуття права вимоги за кредитним договором.

У ході розгляду справи представник відповідача також пояснив, що ОСОБА_3 жодного разу погашення кредиту та інших платежів не здійснював.

Між тим, суд не в повній мірі погоджується із доводами представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, в пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», із змінами, роз'яснено, що Цивільний кодекс України (далі - ЦК) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530,631 ЦК).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК).

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (стаття 264 ЦК).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки - штрафу, пені ( частина 2 статті 258 ЦК).

Частиною п'ятою статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Пунктами 2.4, 2.5, 2.7 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту у відповідності до Графіку зменшення ліміту кредитування (повернення заборгованості за Кредитом), який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) та відсотків за користування кредитом щомісячно, до 10-го числа кожного наступного місяця, що слідує за місяцем нарахування відсотків.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення обов'язкових щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Тому, право позивача вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного місячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 по справі № 6-116 цс 13 і є обов'язковою для застосування судами України.

Отже, звернувшись до суду 22.08.2012, що підтверджується відміткою штемпеля на поштовому конверті, (а.с. 26) позивач має право на стягнення платежів, строк внесення яких настав після 22.08.2009. За такого, позовні вимоги в частині заборгованості відповідача, що утворилася до 21.08.2009 (включно), задоволенню не підлягають через пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

Щодо заборгованості, яка утворилася з 22.08.2009, при вирішенні позову в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу у, яким врегульовано відносини позики. Згідно частини другої статті 1050 вказаного Кодексу якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Таким чином, встановлені обставини та наведені норми матеріального права вказують на порушення відповідачем грошових зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України на кожну із сторін покладають обов'язок із доведення тих обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Докази, що надаються суду, повинні відповідати вимогам статтей 58, 59 ЦПК України, якими передбачено належність і допустимість доказів.

Ухвалами від 23.12.2013, 28.01.2014, 11.02.2014 суд зобов'язував позивача надати детальний повний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, в т.ч. до набуття ПАТ «Дельта Банк» права вимоги по кредитному договору (до 30.06.2010), а також додаток № 1 до кредитного договору, яким узгоджено графік щомісячного погашення позичальником кредитних зобов'язань.

Між тим, вимоги суду позивач виконав частково, надавши суду лише розрахунок заборгованості починаючи з 30.06.2010, в якому відображена заборгованість з урахуванням загальної суми заборгованості, що виникла до цієї дати без деталізації (станом на 30.06.2010 заборгованість по кредиту складала 24994,49 дол.США, по процентам - 1735,26 дол.США, тобто частина цієї заборгованості з пропуском строку позовної давності), та докази набуття права вимоги за кредитним договором.

Також суду не надано графіку погашення заборгованості - додатку № 1 до кредитного договору, яким узгоджено щомісячне погашення заборгованості.

Як пояснили представники обох сторін такий додаток в них відсутній.

Зважаючи на ненадання сторонами власних розрахунків заборгованості по кредитному договору за період що відповідає строку позовної давності суд виходить із власного розрахунку.

Як зазначалося вище, умовами кредитного договору передбачено щомісячне до 10-го числа наступного місяця погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

Так як, сторонами не надано графіку погашення заборгованості, яким визначено розмір щомісячного мінімального платежу, суд виходить із того, що щомісячний платіж по кредиту складатиме 694,44 дол.США (25000,00 / 36).

Таким чином, заборгованість по кредиту з 22.08.2009 по 29.01.2010 складає 3696,21 дол. США (224,01 + 694,44 + 694,44 +694,44 +694,44 +694,44), що в гривневому еквіваленті за курсом вказаним позивачем станом на 24.07.2012 (7,9930 грн. за один дол.США) складає 29543,80 грн.

Виходячи із вказаної заборгованості заборгованість по процентам, розрахунок якої здійснено з 11 числа місяця наступного за звітним і по 24.07.2012 (у межах позовних вимог), складає 1364,06 дол. США (224,01 х 14% / 365 х 1048; 694,01 х 14% / 365 х 1018; 694,01 х 14% / 365 х 987; 694,01 х 14% / 365 х 957; 694,01 х 14% / 365 х 926; 694,01 х 14% / 365 х 895), що в гривневому еквіваленті становить 10902,93 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 29543,80 грн. заборгованості по кредиту та 10902,93 грн. процентів, всього 40446,73 грн.

Твердження представника позивача на ліквідацію ТОВ «Укрпромбанк», з огляду на встановлений законом принцип змагальності судового процесу, суд до уваги не приймає.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів набуття позивачем права вимоги за кредитним договором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи актом приймання- передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 14.09.2010, за підписом відповідальних осіб ТОВ «Укрпромбанк» і ПАТ «Дельта Банк» та нотаріально посвідченим витягом з додатка № 2 до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду, а необхідності у наданні їм оцінки не має.

Відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 404,46 грн. судового збору.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (іден. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 30.01.2007 № 25П/07, яка складається із 29543,80 грн. заборгованості по кредиту та 10902,93 грн. процентів, всього 40446,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (іден. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 404,46 грн. судового збору.

У іншій частині вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя

Повний текст рішення

підписано 21.02.2014.