Ухвала суду № 37255722, 14.01.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1137/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/6/14 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Шевчук Г. М., Міщія О. Я.,

при секретарі - Ханенко Т.І.

з участю сторін - представника ПАТ "Фідокомбанк" Диби І.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ФІДОКОМБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 року ПАТ "Ерсте Банк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1676/5/15058 укладеним 8.05 2008 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 і додатковими угодами, згідно яких останній отримав кредит в сумі 33900 дол. США зі строком користування до 7.05.2014 року та сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує зобов'язань за кредитним договором, а також на те, що згідно договору поруки № 014/1676/5/15058/2 від 8.05.2008 року та додаткової угоди № 1 від 24.02.2011 року ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями по вищевказаному кредитному договору, позивач просив стягнути з боржника та поручителя заборгованість за кредитним договором в сумі 30820,56 дол. США та судові витрати по справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 30820,56 дол. США, що становить 245710 грн. 75 коп. та вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14 лютого 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення і призначено справу до судового розгляду. Підставою для перегляду заочного рішення ОСОБА_2 наводила те, що вона не була присутньою при розгляді справи та не мала змоги навести свої доводи щодо пред'явленого позову, зокрема, що вона договору поруки не підписувала і тому не визнає суми заборгованості.

Під час повторного розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 18 жовтня 2012 року помер і позивач подав уточнення до позовної заяви, в якому просив звернути стягнення на предмет застави автомобіль "MITSUBISHI OUTLENDER 2.4", 2008 року випуску д.н. НОМЕР_1, визначивши порядок його реалізації та стягнути з ОСОБА_2, як поручителя, заборгованість за кредитним договором, яка існувала на день смерті ОСОБА_3 в сумі 31806,18 дол. США, що еквівалентно 254226 грн. 80 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Ерсте Банк", був правонаступником ВАТ "Ерсте Банк" і змінив свою назву на ПАТ "Фідокомбанк".

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 21.08.1999 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; адреса проживання: АДРЕСА_1 як солідарного боржника за договором поруки №014/1676/5/15058/2 від 8 травня 2008 року, на користь ПАТ "Фідокомбанк", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34001693, заборгованість за кредитним договором №014/1676/5/15058/ від 8 травня 2008 року в розмірі 254226,80 грн., в тому числі: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/1676/5/15058/ від 8 травня 2008 року в розмірі 254226,80 грн. звернути стягнення на автомобіль марки "MITSUBISHI OUTLENDER 2.4", 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_1, зареєстрований в 1 ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 8 травня 2008 року, право власності на котрий зареєстровано за ОСОБА_3, який є предметом договору застави автотранспорту від 8 травня 2008 року, укладеного між ВАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3, шляхом безпосереднього продажу автотранспорту марки "MITSUBISHI OUTLENDER 2.4", 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5, д.н. НОМЕР_1, зареєстрований в 1 ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 8 травня 2008 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6, видане 1 ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 8 травня 2008 року, право власності на котрий зареєстровано за ОСОБА_3, конкретному покупцю з право укладення ПАТ "Фідокомбанк" договору купівлі-продажу на автотранспорт з іншою особою - покупцем, та за ціною , визначеною експертом - суб"єктом оціночної діяльності, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстраці. т/з замість втраченого, зі зняттяи вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також надання ПАТ "Фідокомбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначила, що банк жодного разу не звертався до неї з вимогою про дострокове повернення кредиту одноразовим платежем відповідно до ч.2 ст.1282 ЦК України, та невірно обрав спосіб захисту своїх прав шляхом звернення стягнення на заставне майно та пред'явлення вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, як солідарно боржника за договором поруки. Крім цього вказав, що вимоги перевищують розмір майна, переданого в заставу та що законодавством не передбачено звернення стягнення на майно, на яке не оформлено правовстановлюючих документів.

ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилась і не подала суду доказів про поважність причин її неявки (довідку про хворобу, ін.), а тому колегія суддів вирішила слухати справу у її відсутності.

Представник ПАТ "Фідокомбанк" апеляційної скарги не визнав, підтримав подане ним заперечення на апеляційну скаргу та додатково пояснив, що умовами договору застави передбачено право заставодержателя у випадку смерті заставодавця стягнути заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення та реалізації заставленого майна. Банку відомо, що ОСОБА_3, крім автомобіля, мав у власності квартиру в м.Тернополі, однак відповідачка спеціально не переоформляє на себе спадкових прав, які потягнуть грошові затрати, оскільки знає, що нестиме відповідальність по боргах спадкодавця в межах вартості спадкового майна. ОСОБА_2 відомо про борг спадкодавця та існування в суді даного спору, однак з часу смерті ОСОБА_3 вона добровільно не погашала боргу. Банк звертався до нотаріуса з листом про визнання його кредитором та повідомлення спадкоємців про погашення існуючої заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Фідокомбанк" та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов про звернення стягнення на автомобіль, суд першої інстанції виходив з того, що даний транспортний засіб перебував в заставі і у зв'язку зі смертю ОСОБА_3, який одночасно є заставодавцем банк набув права задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет застави. Стягуючи з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором суд керувався тим, що остання згідно додаткової угоди дала згоду відповідати за будь-якого нового боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що 8 травня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк" (тепер ПАТ "Фідокомбанк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/1676/5/15058 та додаткові угоди № 1 від 12.06.2009 року, № 3 та № 4 від 24.02.2011 року про надання кредиту в сумі 33900 дол. США зі строком користування кредитними коштами до 7 травня 2014 року та платою за користування 13 % річних. Умовами кредитного договору передбачено, що повернення кредиту та відсотків повинно здійснюватись щомісячно відповідно до графіку платежів, а у випадку порушення строків повернення кредиту банк вправі достроково вимагати повернення заборгованості за кредитом.

Для забезпечення даного договору 8 травня 2008 року укладено договір поруки № 014/1676/5/15058/2, додаткову угоду до договору поруки № 1 від 24.02.2011р., згідно якої поручитель ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання позичальником всіх його зобов'язань, що виникають з кредитного договору № 014/1676/15051 в повному обсязі.

В пункті 4 додаткової угоди до договору поруки ОСОБА_2 погодилась відповідати за порушення зобов'язань за кредитним договором будь - яким новим боржником, у тому числі у випадку переведення боргу за кредитним договором на підставах, передбачених законодавством та у випадку смерті боржника за кредитним договором.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором 8.05.2008р. між банком та ОСОБА_3 також було укладено договір застави транспортного засобу, за яким заставодавець передав у заставу належний йому автомобіль "MITSUBISHI OUTLENDER 2.4", реєстраційний номер НОМЕР_3., належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7. В п.3.2.2 даного договору передбачено право заставодержателя достроково, до настання строку погашення боргу по кредитному договору, стягнути суму заборгованості по вказаному договору за рахунок звернення стягнення і реалізації заставленого майна у випадку порушення заставодавцем умов цього договору та умов кредитного договору та у разі смерті заставодавця.

18 жовтня 2012 року ОСОБА_3 помер.

При житті останній належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором і заборгованість станом на дату смерті за кредитом становила 31806,18 дол. США з яких 28417,23 дол. США заборгованість по кредиту та 3 388,95 дол. США заборгованість по відсотках за користування кредитом, що в еквіваленті на гривні становить 254226 грн. 80 коп.

Судом також встановлено, що спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є лише ОСОБА_2, яка прийняла спадщину.

Відповідно до вимог ст. ст. 553-554 ЦК України поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договору поруки.

Згідно ч.1 ст.523 ЦК Кодексу порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після зміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі ст. 607 Кодексу зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь - якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Частиною другою ст. 523 ЦК України передбачено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши, що позичальник ОСОБА_3 помер і що належний йому транспортний засіб, на придбання якого банк надав кредит, перебував у заставі банку, а також враховуючи умови договору застави (п.3.2.2), суд першої інстанції вірно звернув стягнення на заставлений транспортний засіб.

Правильним є висновок суду і щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, оскільки в додатковій угоді до договору поруки зафіксовано її обов'язок відповідати за кредитним договором у випадку смерті позичальника за будь - якого нового боржника, який прийняв спадщину.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд не вправі був звертати стягнення на автомобіль, оскільки не звертався до неї, як спадкоємця, з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором одноразовим платежем, не заслуговують уваги суду, тому що даний транспортний засіб перебував у заставі і за умовами договору застави сторони домовились, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставне майно у випадку смерті заставодавця - ОСОБА_3 Крім цього, ОСОБА_2, як дружині ОСОБА_3, тепер спадкоємниці, було відомо про існування заборгованості за кредитом, однак, жодного платежу за весь період після смерті ОСОБА_3 в добровільному порядку вона не здійснила.

За матеріалами справи ОСОБА_2 є відповідачем у справі як поручитель та як правонаступник після смерті ОСОБА_3

Посилання апелянта на те, що законодавством не передбачено звернення стягнення на майно, на яке не переоформлено правовстановлюючі документи, колегія не приймає до уваги, так як звернення стягнення на майно має місце на підставі договору застави, а неотримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину, зокрема автомобіль, не може бути підставою відмови у задоволенні таких позовних вимог.

Твердження ОСОБА_2 про те, що позивач до початку процедури звернення стягнення на майно не зареєстрував відомості про звернення стягнення на транспортний засіб є голослівними і спростовуються матеріалами справи.

Також не заслуговують уваги суду посилання апелянта на те, що вимоги банку перевищують вартість майна, переданого в заставу, оскільки ОСОБА_2 несе відповідальність як поручитель.

Керуючись ст.ст. 304,307,308,311,312,319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська