Рішення № 3724627, 16.10.2008, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2008 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - Крапівка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерної компанії „Харківобленерго” в особі начальника Лозівського районного відділення енергозбуту АК «Харківобленерго» - Куліша Володимира Івановича до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 «про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат»,

В С Т А Н О В И В :

31 липня 2008 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат, посилаючись на те, що згідно відкритого особистого рахунку побутового абонента НОМЕР_1 на підставі договору про користування електричною енергією, побутовий абонент ОСОБА_1. який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 де він та члени його родини використовують електроенергію для власних побутових потреб. Станом на грудень 2004 року в наслідок несплати за використану електроенергію у відповідачів виникла заборгованість. 16 грудня 2004 року між АК «Харківобленерго» та відповідачами в особіОСОБА_1 було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію №5490018Р до договору про користування електричною енергією №5490018 умови якого, відповідачі не виконали, бо за період з 16.12.2004 року по теперішній час ними повинна бути сплачена за графіком сума 639 грн. 84 коп., отже залишок заборгованості станом на липень 2008 року повинен складати 253 грн. 41 коп.. але від них не надходило в повному обсязі грошових коштів в рахунок погашення заборгованості і, тому на вказаний період часу заборгованість по сплаті за використану електроенергію склала 364грн. 85 коп. В зв'язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду і просить розірвати Договір від 16.12.02004 року про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію №5490018Р до договору про користування електричною енергією №5490018 між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго». Стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за використану ними електроенергію в сумі 364 грн. 85 коп., а також судові витрати в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав розірвати Договір від 16.12.02004 року про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію №5490018Р до договору про користування електричною енергією №5490018 між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго», стягнути солідарно з відповідачів по справі вартість використаної ними електроенергії в сумі 364 грн. 85 коп., судові витрати в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень. Крім того, представником позивача подано письмову заяву про стягнення з відповідачів солідарно понесені позивачем витрати за розміщенні судового оголошення про виклик до суду відповідачів по справі у розмірі 163 гривні 20 копійок.

Відповідачі у жодне судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, тоді як про час та місце слухання справи, повідомлені своєчасно та належним чином - через засіб масової інформації, а саме: через газету «ІНФОРМАЦІЯ_1», що відповідає вимогам «Переліку друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2007 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких не відоме», затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів від 29 грудня 2006 року №678-р «Про друковані засоби масової інформації загальної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2007 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме». Відповідачі викликалися у судове засідання у порядку, передбаченому відповідно до діючого цивільно-процесуального законодавства, що не отримані відповідачами з зазначенням поштовою установою причини не вручення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.№ 26-27; 30-31; 34-35; 45-46; 48-49; 51-52), але в судове засідання не з'являлися, причини неявки суду не повідомили. У зв»язку з тим, що відсутні відомості про реєстрацію та місце фактичного проживання відповідачів та на підставі ч.9 ст. 74 ЦПК України, а саме: відповідачі місце проживання (перебування) або місцезнаходження яких позивачеві не відоме, викликаються до суду через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи, відповідачі були викликані у судове зсідання через засоби масової інформації, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 02 жовтня 2008 року (а.с. № 73). Однак, відповідачі не повідомили про причини своєї неявки і не подали заяв про розгляд справи за їх відсутності, не було ними подано і заперечень на позовну заяву.

 Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 17 жовтня 2004 року, між позивачем та ОСОБА_1, було укладено Договір НОМЕР_1 про користування електричною енергією (а.с.№ 6-7).

Згідно ст. 1 Договору НОМЕР_1 про користування електричною енергією (а.с. № 6-7), укладеного між АК “Харківобленерго” та відповідачем, Енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати Споживачеві електричну енергію у необхідних його обсягах, а споживач бере на себе зобов'язання оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у термін, передбачений цим договором.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Уклавши даний договір сторони взяли на себе певні зобов»язання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 11 даного Договору (а.с.№6-7) встановлено, що споживач електричної енергії зобов»язується оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору; вносити плату за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.

У статті 16 Договору вказано, що розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі фактичних показань приладів обліку. По факту отримання платіжного документа, виписаного Енергопостачальником, оплата здійснюється у термін, обумовлений у платіжному документі. У разі не отримання платіжного документа, плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Крім того, пунктом 20 даного Договору (а.с.№6-7) встановлено: що споживач несе відповідальність за прострочення внесення платежів за електричну енергію.

Згідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартплату та плату за комунальні послуги.

ОСОБА_1., взяте на себе зобов'язання за Договором було порушено, внаслідок чого, відповідно до довідки (а.с.№15-16) встановлено, що останній має перед позивачем заборгованість за використану електричну енергію на суму 364 грн. 85 коп.

Позивачем, у позовній заяві, заявлено про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за використану електричну енергію та судових витрат.

Згідно ст. 541 Цивільного Кодексу України, солідарний обов”язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов”язань. У разі солідарного обов”язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що відповідає вимогам ст. 543 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім”ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов”язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім”ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов”язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Виходячи з вище викладеного, в судовому засіданні судом встановлено, що відповідачами, взяте на себе зобов'язання за Договором було порушено.

З урахуванням зазначеного, суд знаходить підстави для задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з відповідачів.

Одночасно суд роз»яснює відповідачам, що відповідно до ч. 1 ст. 544 Цивільного Кодексу України боржник, який виконав солідарний обов”язок, має право на зворотню вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників в рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

В матеріалах справи, мається Рішення №2687 комісії Лозівського міськвиконкому щодо реструктуризації заборгованості на відповідача від 09 грудня 2004 року (а.с.№13), яким дозволено підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги, послуги з газопостачання та електричної енергії, укладати з відповідачем договори про реструктуризацію заборгованості.

На підставі вище викладеного ОСОБА_1. (відповідач по справі), 16.12. 2004 року, звернувся на адресу позивача із заявою (а.с.№8) про укладення з нею договору на розстрочення боргу у відповідності до Закону України «про реструктуризацію заборгованості» на суму в 893 грн. 25 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року, зазначено, що заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Частиною 2 ст.1 Закону України «про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року вказано, для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги.

 Із матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2004 року між АК «Харківобленерго» та відповідачкою було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію НОМЕР_1Р (а.с.№9-11). Згідно до умов даного договору підприємство надає громадянину розстрочку у погашенні заборгованості за використану електричну енергію, що утворилася станом на 16 грудня 2004 року на суму в 893 грн. 25 коп., встановивши, місячні платежі останній, в 14 грн. 88 коп..

Відповідно до п.5 Договору (а.с.№9-11) встановлено, що громадянин зобов»язується забезпечити своєчасне погашення боргу за електричну енергію згідно умовами, визначеними договором.

В своїй позовній заяві АК «Харківобленерго» прохає суд стягнути з відповідача суму заборгованості в 364 грн. 85 коп. Однак, з огляду на матеріали справи, встановлено, що договір НОМЕР_1 р про реструктуризацію заборгованості за використану електричну енергію (а.с.№9-11) з відповідачем було укладено 16 грудня 2004 року і строк його дії, відповідно до п.7 договору, встановлений до 16 грудня 2009 року.

Згідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору.

Тому, виходячи з вищевикладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Одним із пунктів позовних вимог своєї позовної заяви, позивач прохає суд, розірвати Договір №5490018р про реструктуризацію заборгованості за використану електричну енергію від 16 грудня 2004 року оскільки відповідач не виконує взятих н себе за ним зобов»язань.

Матеріалами справи встановлено, що згідно до статті 3 умов даного договору (а.с.№9-11) визначено перелік випадків, коли підприємство має право на прийняття рішення про дострокове розірвання умов даного договору, а саме: дострокового погашення реструктуризованої заборгованості; відчуження громадянином житлового приміщення; подання громадянином заяви про розірвання договору; подання громадянином документів з недостовірними відомостями. В судовому засіданні встановлено, що жодного із встановлених в ст.3 договору обставин не мало місця.

Статтею 11 даного договору (а.с.№9-11) зазначено, що дія договору може бути припинена згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із змісту даної статті вбачається, що має бути згода обох сторін на розірвання даного договору. Позивачем по справі, не надано доказів в підтвердження того, що відповідачу було запропоновано розірвати дію даного договору та докази, про те що позивачем були прийняті всі міри для того, щоб досягти з відповідачем домовленості про його розірвання.

Відповідно до ч.2 ст. 10. 1 ст.60 ЦПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

 Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в ін, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Оскільки позивачем, як вже раніше зазначалося, суду не надано доказів про те, що ним з відповідачем не досягнуто згоди про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, то на підставі вищевикладеного, суд, в частині розірвання договору №5490018 р про реструктуризацію заборгованості за використану електричну енергію від 16 грудня 2004 року (а.с.№9-11), знаходить позов таким що, не підлягає задоволенню.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернені до суду було понесено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах на суму в 30 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 284 (а.с.№ 2), судовий збір на суму 51 грн. 00 коп. - платіжне доручення № 269 (а.с.№ 1), витрати на розміщення оголошення в газеті на суму 163 гривні 20 копійок - платіжне доручення № 412 (а.с. № 76).

На підставі вищевикладеного, суд стягує на користь АК «Харківобленерго» у солідарному порядку з відповідачів - судовий збір в розмірі 51 гривні 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень 00 коп., а також витрати на розміщення оголошення у розмірі 163 гривні 20 копійок.

Керуючись ст.ст.10, 11, 38, 44, 57, 60, 74, 77, 79, ч.1 ст.88, 169, 209, 212-214, 215, 217, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст.509, 526, 530, 610, 629, 714 ЦК України; Розпорядженням Кабінету Міністрів від 29 грудня 2006 року №678-р «Про друковані засоби масової інформації загальної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2007 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме»; ч. 1, 2 ст.1 Закону України «про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року; Частини 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; -

В И Р І Ш И В:

 Позовні вимоги Акціонерної компанії „Харківобленерго” в особі начальника Лозівського районного відділення енергозбуту АК «Харківобленерго» - Куліша Володимира Івановича до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 «про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АК “Харківобленерго” (р/р НОМЕР_1 в філії ХОУ ВАТ «ДОБУ», МФО 351823 код ЄДРПОУ 00131954) оплату за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції у розмірі 364 (триста шістдесят чотири) гривні 85 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь АК “Харківобленерго” (р/рНОМЕР_1 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків МФО 350589 код ЄДРПОУ 00131954) витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 (тридцять) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 51 (п»ятдесят однієї) гривні 00 копійок та витрати на розміщення судового оголошення у розмірі 163 (сто шістдесят три) гривні 20 копійок.

В розірванні Договору від 16.12.02004 року про реструктуризацію заборгованості за використану електроенергію №5490018Р до договору про користування електричною енергією №5490018 між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» - позивачу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.