Постанова № 37240611, 11.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"11" лютого 2014 р. Справа № 820/12299/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Козар Т.А.,

за участю представника позивача - Циганенко О.П.,

представника відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ЛІК") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 118 т. 8) просить суд просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2013 року:

- № 0003932201 в частині збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 107858, 00 грн. за основним платежем та 25779, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003942201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 178613, 75 грн., в тому числі - 142891, 00 грн. за основним платежем та 35722, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003952201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені на підставі акта від 13.11.2013 р. № 951/20-31-22-01-07/31440611 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЛІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2010 року по 31.12. 2012 року», висновки якого про непідтвердженість документально господарських операцій з контрагентами та заниження податку на прибуток і податку на додану вартість є незаконними, оскільки факти реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів, через що такі податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

По господарським операціям з ТОВ «Вельд» позивач вказує на безпідставність висновків ДПІ про недоведеність факту перевезення товару з м. Києва до м. Харкова через відсутність товарно-транспортних накладних, так як вказані ТТН надавалися посадовим особам відповідача на перевірку, але не були ними взяті до уваги, тому вважає, що ним правомірно було віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, вказує на необґрунтованість висновків ДПІ про заниження ТОВ «ЛІК» податку на прибуток в сумі 86477, 00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 82359, 00 грн. за 2012 рік по взаємовідносинам із ТОВ «Вельд».

Щодо висновку про заниження податку на додану вартість в сумі 40422, 00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Вельд» позивач вказує, що ДПІ безпідставно зробила даний висновок, оскільки повернення раніше придбаного у ТОВ «Вельд» товару відбулося у березні 2013 року, що не охвачується періодом перевірки позивача та знаходиться поза її межами, а розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної був здійснений в день повернення товарів, що відповідає п.п. 192.1.1 п. 192.1. ст. 192 ПК України та позиції Міністерства доходів і зборів, викладених у листі № 11981/6/99-99-19-04-02-15 від 26.09.2013 року.

Стосовно висновків відповідача по взаємовідносинам між ТОВ «ЛІК» та фізичною особою ОСОБА_3 по договору № б/н від 01.01.2012 р. на оренду легкового автомобіля НОМЕР_4, що не посвідчений нотаріально, позивач вказує на те, що ним протягом 2012 року строку користування автомобілем, здійснено витрати на придбання палива та здійснено його списання в наслідок експлуатації автомобіля, що пов'язано з господарською діяльністю ТОВ "ЛІК", то недійсність договору оренди, що є цивільними правовідносинами, не впливає на податкові зобов'язання ТОВ "ЛІК", що виникають з діяльності ТОВ "ЛІК", через що вважає незаконним висновки перевіряючих про заниження ним податку на прибуток у розмірі 10662, 00 грн. та податку на додану вартість в сумі 10155, 00 грн.

Також позивач не погоджується із висновками податкового органу про заниження сум податку на прибуток в сумі 10717, 00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 9955, 00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Рокфор Маркет», оскільки фактичність надання зазначених послуг підтверджено первинними документами, зокрема актами здачі прийняття робіт (надання послуг) та додатками до них, позивач у своєму бухгалтерському обліку має первинні документи, зокрема акти, додатки до них. чим підтверджується фактичність та обгрунтованість отримання послуг від ТОВ «Рокфор Маркет», які пов'язані з його господарською діяльністю, то у відповідності до положень ст. 138 ПК України позивач належним чином обліковував зазначені витрати у своєму обліку, як витрати що пов'язані з реалізацією товарів, витрати на передпродажну підготовку товарів, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів.

Вважає незаконним податкове повідомлення-рішення № 0003952201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн. винесеного внаслідок порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, оскільки ТОВ "ЛІК" має всі належним чином оформлені первинні документи, які опосередковують господарські операції, що були вчинені в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

По взаємовідносинам із ТОВ «Придніпровський» позивач погоджується із висновками податкового органу про порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу та заниження суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування кредиторську заборгованість в розмірі 1600 грн. в IV кварталі 2012 року по якій строк позовної давності минув, а тому не оскаржує податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року № 0003932201 в частині збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 336, 00 грн. донарахованого осново платежу та 84, 00 грн. донарахованих штрафних санкцій (штрафів).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач до суду надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 72 т. 6), в яких зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЛІК» вимог:

- п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р.. зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в сумі 108194 грн., в тому числі в ІV кв. 2011 р. в сумі 4742 грн., в І кв. 2012 р. в сумі 49025 грн., в II кв. в сумі 28434 грн., в III кв. в сумі 13604 грн., в ІV кв. 2012 р. в сумі 12389 грн.

- пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, пп. 198.3, пп. 198.5, пп. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в сумі 142891 грн., в тому числі за лютий 2012 р. в сумі 21074 грн., за березень 2012 р. в сумі 30395 грн., за травень 2012 р. в сумі 26858 грн., за липень 2012 р. в сумі 13293 грн. за серпень 2012 р. в сумі 1635 грн., за вересень 2012 р. в сумі 1289 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 2155 грн., за листопад 2012 р. в сумі 10043 грн., за грудень 2012 р. в сумі 36149 грн.

Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки з тих підстав, що ТОВ «ЛІК» безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам із ТОВ «Вельд», ТОВ «Рокфор Маркет», ОСОБА_3,

Крім того, вказує, що в перевіряємому періоді ТОВ «ЛІК» отримувало від ТОВ ВЕЛЬД» товари (маслини, оливки, ананаси консервовані). На суму реалізованих товарів ТОВ «Вельд» виписано податкові накладні. Підприємством не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, форма яких затверджена Наказом Міністерства транспорту України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» на перевезення товарів отриманих з ТОВ «Вельд» тим самим не доведено факт перевезення товарів з м. Києва до м. Харкова, не доведено отримання вказаних товарів, тим самим не доведено використання їх господарській діяльності.

Позивачем в порушення п. 138.2, п.138.8 ст.138 ПКУ безпідставно включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІV кв. 2012 р. витрати по придбаному пальному яке використане на легковий автомобіль орендований у фізичної особи ОСОБА_3 в загальній сумі 50773 грн. та в порушення п. 198.3, п. 198.5 ст.198 ПКУ не відкориговано податок на додану вартість по придбаному пальному яке використане на легковий автомобіль орендований у фізичної особи ОСОБА_3 у грудні 2012 р. в сумі 10155 грн. за договором № б/н від 01.01.2012р. з фізичною особою ОСОБА_3 на оренду легкового автомобіля, який є нікчемним.

Як зазначає відповідач, виходячи з наданих до перевірки документів не можливо обґрунтувати отримані ТОВ "ЛІК" послуги з ТОВ «Рокфор Маркет» в таких розмірах, відповідно до яких сформовані валові витрати відсутні докази на підтвердження видів, змісту та обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обгрунтування вартості цих послуг.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ТОВ «ЛІК» діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.05.2001 року (а.с. 230-238 т. 1), є юридичною особою та зареєстроване в ЄДР ЮО та ФОП, про що свідчить копія виписки серії ААБ № 364711 від 09.06.2011 р. (а.с. 226 т.1), включено до ЄДРПОУ згідно копії довідки АА № 739608 з ЄДРПОУ від 24.10.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 229 т. 1) є платником податків і зборів встановлених Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, що підтверджується також копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с. 227 т.1) та свідоцтва № 28743048 від 14.06.2001 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 228 т.1).

Видами діяльності ТОВ «ЛІК», згідно копії довідки з ЄДРПОУ АА № 739608 від 24.10.2012 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області за КВЕД-2010, є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що ДПІ у Київському районі було здійснено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 13.11.2013 р. № 951/20-31-22-01-07/31440611 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЛІК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2010 року по 31.12. 2012 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 20-60 т.1).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

- п. 138.2, п. 138.8, ст. 138, пп. 139.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р.. зі змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток в сумі 108194 грн., в тому числі в ІV кв. 2011 р. в сумі 4742 грн., в І кв. 2012 р. в сумі 49025 грн., в II кв. в сумі 28434 грн., в III кв. в сумі 13604 грн., в ІV кв. 2012 р. в сумі 12389 грн.

- пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, пп. 198.3, пп. 198.5, пп. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість в сумі 142891 грн., в тому числі за лютий 2012 р. в сумі 21074 грн., за березень 2012 р. в сумі 30395 грн., за травень 2012 р. в сумі 26858 грн., за липень 2012 р. в сумі 13293 грн. за серпень 2012 р. в сумі 1635 грн., за вересень 2012 р. в сумі 1289 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 2155 грн., за листопад 2012 р. в сумі 10043 грн., за грудень 2012 р. в сумі 36149 грн.

На підставі акта перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 26.11.2013 року:

- № 0003932201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 134057, 00 грн., в тому числі - 108194, 00 грн. за основним платежем та 25863, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003942201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 178613, 75 грн., в тому числі - 142891, 00 грн. за основним платежем та 35722, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0003952201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн. (далі по тексту - податкові повідомлення-рішення) (а.с. 17- 19 т.1).

При судовому розгляді справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вельд» був укладений договір поставки № ВТ 00015/08 від 03.01.2008 р. (а.с. 83 - 85 т.1), згідно п. 1.1 якого ТОВ «Вельд» (постачальник) зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором поставляти (передавати у власність покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а покупець зобов'язується приймати названу продукцію та оплачувати її.

Предметом поставки за цим договором є продукти харчування (п. 1.2 договору).

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору, згідно з накладними постачальника (п. 4.7 договору).

Реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "ЛІК" та ТОВ «Вельд» підтверджується копіями: видаткових накладних та податкових накладних (а.с. 53-126 т.2), товарно-транспортних накладних (а.с. 86 - 122 т. 1), журналу реєстрації виданих та отриманих довіреностей (а.с. 113-116 т. 6), платіжних доручень (а.с. 126-136 т.6).

Придбаний товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується звітами по господарським операціям (а.с. 128-162 т. 2), оборотною відомістю руху матеріальних цінностей (а.с. 168-175 т. 2).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено перевіркою, вартість придбаних ТМЦ були включені позивачем до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у загальній сумі 411796, 00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 217451, 00 грн., за ІІ квартал в сумі 132015, 00 грн., за ІІІ квартал 2012 року у сумі 62330, 00 грн., а суми ПДВ за виписаними ТОВ «Вельд» податковими накладними включені до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 14249, 0 грн., за березень 2012 року в сумі 29241, 00 грн., за травень 2012 року в сумі 26403, 00 грн., за липень 2012 р. в сумі 12466, 00 грн.

Подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Вельд» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджується копіями: договорів на поставку товарів з додатками до них з ТОВ «Рокфор маркет», ТОВ «Восторг», СУАП «Європоль», ТОВ «Карпос», ТОВ «Край-2», ТОВ «Союз Супермаркетів Харкова», НВПП «Стінг» (а.с. 2 - 48 т. 7), накладних (а.с. 50 - 228 т. 7, а.с. 1-114 т.8).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

За викладених вище обставин суд вважає правомірним віднесення ТОВ «ЛІК» сум до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Вельд», що свідчить про відсутність заниження ТОВ «ЛІК» податку на прибуток в сумі 86477, 00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 82359, 00 грн. за 2012 рік по вказаним взаємовідносинам.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду справи до накладних про повернення № 16/03 від 16 березня 2013 року на суму 7210, 23 грн., в т.ч. ПДВ 1201,70 грн. та накладної про повернення № 16/03-2 від 16 березня 2013 року на суму 274 437,31 грн., в т.ч. ПДВ 45 739,55 грн. ТОВ "ЛІК" повернуло ТОВ "Вельд" раніш отриманий товар (а.с. 3-6 т. 6).

У зв'язку з чим 26.03.2013 р. ТОВ "Вельд" надало розрахунки кількісних та вартісних показників до податкових накладних (а.с. 7-56 т. 6).

ТОВ "ЛІК" на підставі зазначених розрахунків, у відповідності до пп. 192.1.1, п. 192.1 ст. 192 ПК України, зменшило суму податкового кредиту, що знайшло своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Також, ТОВ "ЛІК" у додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року в Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) в Розділі 2 Коригування податкового кредиту відобразило зазначені коригування, показники якого кореспондуються з показниками рядка 16 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

А) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

Б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу).

При цьому, згідно позиції Міністерства доходів і зборів України, викладеної у листі від 26.09.2013, № 11981/6/99-99-19-04-02-15 "Щодо заповнення розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних" при здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача повинні бути відкориговані одночасно в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання та підписання отримувачем розрахунку.

При цьому, суд зазначає, що планова перевірка ТОВ "ЛІК" відбувалась на підставі наказу про проведення перевірки ТОВ "ЛІК" від 07.10.2013 р. за № 550 щодо питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (а.с. 80 т.1).

Таким чином, відповідач обмежений проміжком періоду перевірки, визначений в наказі на проведення перевірки, а саме з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, а тому перевірка періоду, що не передбачений наказом на її проведення є безпідставною.

За наведених вище обставин суд дійшов до висновку про протиправність висновку податкового органу про завищення ТОВ «ЛІК» податкового кредиту в сумі 40422 грн., в тому числі за листопад 2011 р. в сумі 8 грн., за січень 2012 р. в сумі 169 грн., за лютий 2012 р. в сумі 211 грн., за березень 2012 р. в сумі 127 грн., за червень 2012 р. в сумі 461 грн., за липень 2012 р. в сумі 27 грн. за серпень 2012 р. в сумі 1262 грн., за вересень 2012 р. в сумі 834 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 1863 грн., за листопад 2012 р. в сумі 9839 грн., за грудень 2012 р. в сумі 25621 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Вельд" стосовно повернення товару та відповідним коригуванням ПДВ, що відбулося в березні 2013 року та правомірність зменшення позивачем суми в розмірі 40422 грн. податкового кредиту з ПДВ.

Також, як встановлено при судовому розгляді справи згідно договору поставки № 1/01.10.11 від 01.10.2011 р., укладеного між ТОВ "ЛІК" (постачальник) та ТОВ "Рокфор маркет" (покупець), постачальник зобов'язується постачати товари та /або продукцію покупцю, а покупець зобов'язується приймати такий товар і оплачувати (а.с. 124-133).

Пізніше, 24.10.2011 року, між ТОВ "Рокфор маркет" (виконавець) та ТОВ "ЛІК" (замовник) укладений договір № 1-24-10-11 про надання послуг (а.с. 134-135 т.1).

Згідно вказаного договору про надання послуг ТОВ «Рокфор Маркет» зобов'язується надавати ТОВ «ЛІК», зокрема, послуги по введенню до інформаційної бази супермаркетів товарів, послуги з додаткової викладки товарів, послуги з проведення передпродажної підготовки товарів.

На підставі специфікації № 1 від 24.10.11 ТОВ "Рокфор Маркет" надав ТОВ "ЛІК" послуги по проведенню передпродажної підготовки товару. Вартість зазначених послуг визначена у розмірі 7% від суми перерахованих коштів ТОВ "ЛІК" на користь ТОВ "Рокфор Маркет" за договором поставки № 1/011011 від 01.10.2011 р.

Як стверджує позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в період з 30.11.2011 р. по 31.01.2012 р. ТОВ "ЛІК" отримало послуги з проведення передпродажної підготовки товару на загальну суму 27 104.73 грн. без ПДВ, що відповідає розрахунку визначення вартості зазначених послуг, а саме 7% від сплачених коштів від ТОВ "ЛІК'" на користь ТОВ "Рокфор Маркет" за договором поставки № 1/011011 від 01.10.2011 р., що складає 385621,25 грн. без ПДВ та підтверджується додатками до актів.

Також позивач зазначив, що ТОВ «Рокфор Маркет» на підставі договору № 1-24-10-11 від 24.10.2011р. та специфікації № 2/1 від 23.01.12 надало ТОВ "ЛІК" послуги з розміщення цінової пропозиції у рекламних листівках одноразово на суму 833,33 грн. без ПДВ, що підтверджується актом № ОУ-000078 від 05.02.2012 р. на суму 833,33 грн. без ПДВ та додатком до нього.

Позивач вказує також на те, що на підставі договору № 1-24-10-11 від 24.10.2011р., специфікації № 2 від 10.11.11 та специфікації № 2/2 від 26.12.11 ТОВ "Рокфор Маркет" в період з 10.11.2011 р по 31.03.2012 р. надало ТОВ "ЛІК1" послуги з розміщення товару на додаткових місцях продажу, вартість яких визначено у розмірі 2083, 33 грн. без ПДВ за 1 календарний місяць.

На підтвердження виконання зазначених послуг між сторонами договору було підписані акти здачі-приймання (надання послуг) та додатки до них (а.с. 142-192 т. 1).

При цьому у додатках до акти здачі-приймання (надання послуг) сторони вказали, зокрема, про те, що у певному 2012 року на підставі договору поставки № 1/01.10.11 від 01.10.2011 р. ТОВ «Рокфор Маркет» сплатило на користь певну суму коштів, а тому винагорода виконавця складає 7% та становить відповідну суму.

Суд оглянув акти здачі-приймання (надання послуг), які надані позивачем до матеріалів справи, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства України встановлених для первинних документів та погоджується з висновками відповідача, що витрати на придбання послуг по договору ТОВ «Рокфор Маркет» не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання цих послуг та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, п. 1 ст. 2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

В актах надання послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожної окремої одиниці наданих послуг та їх деталізація, відсутні прізвища осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, суд вважає, що перелічені вище акти прийому -передачі виконаних робіт не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Крім того, позивачем не надано доказів використання отриманих послуг в подальшій господарській діяльності ТОВ «ЛІК».

Також суду зазначає, що операції з товаром, які зазначені у договорі від 24.10.2011 р. № 1-24-10-11 про надання послуг здійснювалися вже після його отримання від ТОВ «ЛІК» згідно договору поставки № 1/01.10.11 від 01.10.2011 р.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.2. договору поставки № 1/01.10.11 від 01.10.2011 р. право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами накладної, яка засвідчує момент приймання товару покупцем в місті поставки.

У ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частинами 1 та 2 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, з моменту підписання сторонами накладної, яка засвідчує факт передачі майна від ТОВ «ЛІК» до ТОВ «Рокфор Маркет», право власності на вказане майно виникло саме у ТОВ «Рокфор Маркет», а тому подальші його дії з власним майном не можуть бути предметом надання позивачу будь-яких послуг щодо такого товару.

Тому, ніби-то надані послуги позивачу ТОВ «Рокфор Маркет» на товар, що належить останньому не можуть розглядатися судом, як такі, що отримані ТОВ «ЛІК».

Суд зазначає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Понесення позивачем витрат згідно договору від 24.10.2011 р. № 1-24-10-11 про надання послуг не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Отже, встановлені судом обставини щодо придбання позивачем послуг від ТОВ «Рокфор Маркет» свідчать, що операції по введенню до інформаційної бази супермаркетів товарів, послуги з додаткової викладки товарів, послуги з проведення передпродажної підготовки товарів відбувалися на формальному підході та без ділової мети, не мають економічної обґрунтованості та відсутності отримання від вказаних послуг прибутку, що свідчить про відсутність у діях ТОВ «ЛІК», причинного зв'язку між продажом товарів за договором поставки та придбанням послуг за договором про їх надання та отриманням економічної вигоди від придбаних послуг.

Отже, акти здачі-прийняття робіт та додатки до них, надані для перевірки, договори не дають можливості пов'язати витрати з придбання послуг з їх використанням у власній господарській діяльності ТОВ «ЛІК».

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори були складені без мети реального виконання. Зазначене підприємство ставило за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на отримання доходу, а отримати податкову вигоду.

Тому суд приходить до висновку про те, що ТОВ «ЛІК» безпідставно віднесло до складу валових витрат 49071 грн. в тому числі в ІV кв. 2011 р. в сумі 20617 грн., в І кв. 2012 р. в сумі 15999 грн., в II кв. в сумі 3383 грн., в III кв. в сумі 2450 грн., в ІV кв. 2012р. в сумі 6621 грн., у зв'язку з чим занизило податок на прибуток в сумі в сумі 10717 грн. та неправомірно включило до складу податкового кредиту 9955 грн., в тому числі за листопад 2011 р. в сумі 2979 грн., за грудень 2011 р. в сумі 1145 грн., за січень 2012 р. в сумі 1251 грн., за лютий 2012 р. в сумі 1062 грн., за березень 2012 р. в сумі 1027 грн., за травень 2012 р. в сумі 455 грн.,за червень 2012 р. в сумі 222 грн., за липень 2012 р. в сумі 117 грн. за серпень 2012 р. в сумі 373 грн., за вересень 2012 р. в сумі 455 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 292 грн., за листопад 2012 р. в сумі 204 грн., за грудень 2012 р. в сумі 373 грн. в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 9955 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Рокфор Маркет» з придбання послуг.

Щодо операцій з придбання та списання пального на орендований позивачем у фізичної особи ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

ТОВ «ЛІК» у 2012 році у постачальника ПП "Окко-бізнес" придбало паливо у кількості 5581 літрів на суму 50 736, 00 гривень без ПДВ, що підтверджується копією договору, податкових накладних, накладних на відпуск товарів, бухгалтерських довідок на списання бензину (а.с. 2-46 т.2), для заправки автомобіля, який був орендований позивачем у фізичної особи ОСОБА_3 на підставі договору оренди легкового автомобіля б/н від 01.01.2012 року (а.с. 123 т.1).

Крім того, судом встановлено, що договір оренди легкового автомобіля б/н від 01.01.2012 року не посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин, недійсність якого встановлена законом, є недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

У листі від 02.06.2011 р., № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" Вищий адміністративний суд України визначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Згідно пп.138.10.2. п. 138.10 ст. 138 ПК України - адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів.

Таким чином договір № б/н від 01.01.2012 р. з фізичною особою ОСОБА_3 на оренду легкового автомобіля є недійсним з моменту його вчинення та є таким, що не створює юридичних наслідків.

Отже, суд погоджується із висновком ДПІ про порушення позивачем п. 138.2, п.138.8 ст.138 ПКУ через безпідставність включення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у ІV кв. 2012 р. витрати по придбаному пальному, яке використане на легковий автомобіль орендований у фізичної особи ОСОБА_3 в загальній сумі 50773 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 10662 грн., та порушення вимог пп. 198.3, пп. 198.5, пп. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України через безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ по придбаному пальному, яке використане на легковий автомобіль в загальній сумі 10155 грн., в тому числі у грудні 2012 р.

Щодо винесення податковим органом податкового повідомлення - рішення від 26.11.2013 року № 0003952201 про збільшення ТОВ "ЛІК" суми грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн. через порушення ним п. 44.1 та 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового законодавства та не зазначено, які саме документи у позивача відсутні, докази запитування певних документів, та відмови у їх наданні позивачем через їх відсутність або будь-які інші обставини, що свідчить про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2013 року № 0003932201 та № 0003942201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ЛІК» з податку на прибуток в частині донарахування суми податку в розмірі 108096, 25 грн. та в частині донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 153476, 25 грн., а також податкового повідомлення рішення № 0003952201 як таких, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню, а в іншій частині донарахування сум по податку на прибуток та податку на додану вартість - такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року № 0003932201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 108096, 25 грн. (сто вісім тисяч дев'яносто шість гривень 25 копійок), в тому числі - 86477, 00 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят сім гривень) за основним платежем та 21619, 25 грн. (двадцять одна тисяча шістсот дев'ятнадцять гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року № 0003942201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІК" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 153476, 25 грн. (сто п'ятдесят три тисячі чотириста сімдесят шість гривень 25 копійок), в тому числі - 122781, 00 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят одна гривня) за основним платежем та 30695, 25 грн. (тридцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.11.2013 року № 0003952201 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІК" суми грошового зобов'язання з адміністративних штрафів та інших санкцій в розмірі 510, 00 грн. (п'ятсот десять гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.