Рішення № 37238642, 12.02.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р. Справа № 909/1233/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Фанди О.М., судді Шіляк М.А., судді Гриняка Б.П., при секретарі судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Чорновола, 9, м. Івано-Франківськ, 76018 в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є: Міністерство оборони України, пр.Повітрофлотський,6, м. Київ, 03168

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство "Будівельна компанія "Прикарпаття і К", вул. Південний бульвар, 35А, м. Івано-Франківськ, 76010

про визнання неправомірними дій Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування збитків та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в сумі 333 722,74 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кітраль Сергій Іванович - прокурор Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, службове посвідчення № 013214 від 26.11.2012 року

від позивача: не з"явився

від відповідача: Боднарчук Михайло Михайлович - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, довіреність №10/01-20/66-в від 08.01.14

від третьої особи ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К": Варинський Захар Анатолійович - юрисконсульт, довіреність № 001-с від 04.01.2011 року

встановив: заявлено вимогу про визнання неправомірними дій Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 333 722, 74 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2013 року, за клопотанням відповідача (вх.№18606/13 від 26.11.13), справу скеровано на розгляд колегії у складі головуючого судді Фанди О.М., суддів Шіляк М.А. та Гриняк Б.П.

15 січня 2014 року прокурором Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подано до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№770/14 від 15.01.14), згідно якої останній просить суд визнати неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З врахуванням наведеного судом прийнято дану заяву до розгляду.

Таким чином предметом позову є визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп.

28 січня 2014 року відповідачем по справі подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. №1202/14).

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що Івано-Франківська міська рада, приймаючи рішення №131 від 20.04.2004 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0, 1500 га по вулиці Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську закритому акціонерному товариству "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" за рахунок земель запасу, вийшла за межі її компетенції та завдала збитків державі (Міністерству оборони України) на суму 353 452 грн. 97 коп., внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки загальною площею 0, 1500 га по вулиці Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську. Позивач також зазначає, що факт перевищення повноважень міською радою підтверджується Постановою Вищого адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі №К-22012/08.

На підставі наведених обставин, позивач звернувся з даним позовом (про визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп.) до суду.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить суд позов задовольнити.

Позивач - Міністерство оборони України своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі та ухвали суду від 28.01.2014 року про відкладення розгляду справи на 12.02.14.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин суд вважає за доцільне розглянути справу вданому судовому засіданні без представника Міністерства оборони України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не доведено складу цивільного правопорушення.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги з аналогічних підстав позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника відповідача та третьої особи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Пунктом 3.9 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №131 від 20 квітня 2004 року закритому акціонерному товариству "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" дозволено проведення проектно-пошукових робіт для будівництва багатоквартирного житлового будинку в мікрорайоні вулиць Євгена Коновальця - Національної Гвардії.

Постановою Вищого адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі №К-22012/08 вказаний пункт визнано неправомірним.

Рішенням Івано-Франківської міської ради ХХІ сесії четвертого демократичного скликання від 17.12.2004 року віднесено вільні від об"єктів нерухомого майна земельні ділянки в межах території Івано-Франківської міської ради, що перебувають у користуванні військових частин, військових формувань, утворених відповідно до законів до земель запасу міської ради, зокрема землі В/ч А-3382 (в/м 312) по вул. Євгена Коновальця, 86-88, загальною площею 4,38 га.

28 вересня 2005 року рішенням 28 сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання, на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , погоджено місце розташування земельної ділянки для будівництва будинку, за рахунок земель запасу міської ради. Вказаним рішенням зобов"язано ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" скласти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням 33 сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 20.02.2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Прийнятим рішенням земельну ділянку під будівництво будинку передано ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" в оренду.

22 березня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого Івано-Франківська міська рада передала в строкове платне володіння та користування товариству земельну ділянку загальною площею 0, 1500 га на вулиці Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську.

Рішенням ХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради п"ятого демократичного скликання від 04.06.2009 продовжено термін оренди земельної ділянки терміном на три роки та зобов"язано ЗАТ "Будівельна компанія "Прикарпаття і К" укласти з міською радою договір оренди землі.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК Кодексу).

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушенні не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правом фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 156 вказаного вище кодексу встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пунктом 3.8 Постанови ПленумуВищого господарського суду України від 17.05.11р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України ( 2768-14 ), та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року за №284.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Згідно п. 1 Порядку №284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають, зокрема збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Розмір збитків визначається комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісії оформляються відповідними актами.

З поданих суду доказів вбачається, що позивач розмір збитків визначає виходячи із нормативно-грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 1,500 га поруч будинку №128 по вул. Є.Коновальця в місті Івано-Франківську, що в порушення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не можуть слугувати підставою для визначення розміру збитків.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів звернення у встановлено законом порядку до комісії міськвиконкому для визначення відповідних збитків, не надав суду відповідних інспектуючих актів по обстеженню даної земельної ділянки Сільськогосподарською інспекцією в Івано-Франківській області, а також не довів наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Разом з тим слід зазначити, що Рішенням Івано-Франківської міської ради ХХІ сесії четвертого демократичного скликання від 17.12.2004 року (копія знаходиться в матеріалах справи) віднесено вільні від об"єктів нерухомого майна земельні ділянки, в межах території Івано-Франківської міської ради, що перебувають у користуванні військових частин, військових формувань, утворених відповідно до законів, до земель запасу міської ради, зокрема землі В/ч А-3382 (в/м 312) по вул. Євгена Коновальця, 86-88, загальною площею 4,38 га.

Суду не подано доказів оскарження та визнання недійсним Рішенням Івано-Франківської міської ради ХХІ сесії четвертого демократичного скликання від 17.12.2004 року. Отже, дане рішення є чинним.

З наведеного випливає, що розпорядження спірною земельною ділянкою - загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську належить до повноважень Івано-Франківської міської ради та попереднього погодження з Міністерством оборони України не потребує.

З наведеного випливає відсутніть порушення права власності позивача на спірну земельну ділянку при її передачі в оренду та відсутність наявність вини відповідача при такій передачі.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та таких, що не підлягають задоволенню.

Що ж до клопотання, заявленого відповідачем у заяві за вх. №1202/14 від 28.01.14 по справі про застосування строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Приписами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 передбачено, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з"ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За наведеного, а також враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.

Таким чином, в позові Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є: Міністерство оборони України до відповідача Івано-Франківської міської ради про визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп. слід відмовити.

Щодо судових витрат, то суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.13 становить 1 147 грн. 00 коп.

В даному випадку позовна заява, подана прокурором, який відповідно до чинного законодавства звільнений від сплати судового збору, включає в себе дві вимоги, а саме: визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп., які є позовною вимогою немайнового характеру та позовною вимогою майнового характеру.

Пунктом 2.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", встановлено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

З наведеного слідує, що за подання даної позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в загальній сумі 8 216 грн. 06 коп. (зокрема: 1 147 грн. 00 коп. - за позовну вимогу про визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську (як позовну вимогу немайнового характеру) та 7 069 грн. 06 коп. - за позовну вимогу про зобов"язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп. (як позовну вимогу майнового характеру)).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" та вищевказаних роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, суд приходить до висновку стягнути з Міністерства оборони України в доход державного бюджету України судовий збір в розмірі 8 216 грн. 06 коп.

Керуючись ст. ст. 14, 124 Конституції України, ст. ст. 78, 116, , 123, 124, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 22, 256, 257, 267, 373, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 217 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в позові Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є: Міністерство оборони України до відповідача Івано-Франківської міської ради про визнання неправомірними дії Івано-Франківської міської ради щодо ухилення від відшкодування спричинених державі в особі Міністерства оборони України збитків внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0, 1500 га по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку №128 в місті Івано-Франківську та зобов'язання відповідача відшкодувати завдані збитки державі в особі Міністерства оборони України внаслідок незаконного вилучення земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, по вул. Євгена Коновальця, поруч будинку № 128 в м. Івано-Франківську в сумі 353 452 грн. 97 коп.

Стягнути з Міністерства оборони України (пр-кт. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 8 216 грн. 06 коп. (вісім тисяч двісті шістнадцять гривень шість копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.14

Головуючий суддя Фанда О. М.

Суддя Шіляк М. А.

Суддя Гриняк Б. П.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 20.02.14