Постанова № 37238214, 04.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" лютого 2014 р. Справа № 924/1395/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

від позивача- Куляша О.І. (довір.№14/20-45-14 від 08.01.2014р.);

від відповідача- не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподар-ського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. у справі № 924/1395/13

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Украгролізинг»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Берегиня»

про стягнення 10 562 грн. 45 коп. комісії,-

Представнику Відповідача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Ук-раїни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. у справі №924/1395/ 13 (суддя Димбровський В.В.) задоволено позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі в тексті – ДПАТ «НАК «Украгро-лізинг») до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» (надалі в тексті – Товариство) про стягнення 10 562 грн. 45 коп. комісії.

Крім того, з Відповідача стягнуто 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

Задовольняючи позов, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що Відпо-відач належним чином не виконав зобов’язання за Договором фінансового лізингу, а саме не спла-тив одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7%, що становить 10 562 грн. 45 коп. і стверджується матеріалами справи, вбачається з розрахунку заборгованості за організацію поставки Предмета лізингу.(арк.справи 20).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство звернулося до Рівненського апеля-ційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення госпо-дарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. та прийняти нове рішення, яким ДПАТ «НАК «Украгролізинг» відмовити в позові повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм мате-ріального та процесуального права, оскільки Відповідач був позбавлений права на належний судо-вий захист – жодної ухвали про призначення та відкладення розгляду справи Відповідач не отри-мував, що унеможливило подання відзиву на позовну заяву, суд першої інстанції виніс рішення без участі представника Відповідача. Скаржник звертає увагу, що господарський суд Хмельницької області не дослідив належним чином обставини підписання, виконання та дійсність Договору фі-нансового лізингу, а також того факту, що жодної вимоги про сплату одноразової комісії за Дого-вором – Відповідач не отримував.(арк.справи 54).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. у даній справі апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 52).

До початку судового засідання на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив Позивача, в якому останній просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.(арк.справи 60-62).

В судовом у засіданні апеляційної інстанції 04.02.2014р. представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішен-ня господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. без змін, а апеляційну скаргу без за-доволення.

У день судового засідання на електронну адресу суду надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю представника прйняти участь у розгляді справи.(арк. справи 68-69). Явку свого представника в призначене на 04.02.2014р. судове засідан-ня Відповідач не забезпечив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений в установ- леному порядку.(арк.справи 59). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 20.01.2014р. явка пред-ставників сторін не визнавалась обов’язковою і колегія суддів вважає за можливе розглянути скар-гу по суті за наяв-них у справі матеріалів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесульного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне публічне акціонерне товариство «Національ-на акціонерна компанія «Украгролізинг»-лізингодавець та Сільськогосподарське товариство з об-меженою відповідальністю «Берегиня»-лізингоодержувач 01.09.2010р. уклали договір фінансово-го лізингу №22-10-418 стб/622 (надалі в тексті – Договір), згідно п.1 якого – лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк Предмет лізингу, який набува-ється ним у власність постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфіка-цією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.(арк.справи 9).

Згідно Додатку №1 до Договору, ДПАТ «НАК «Украгролізинг» придбало у завода-виготов-лювача Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросільмаш» одну сівалку СЗ-6 «Ярина» заводський №144, яка і є Предметом Договору.(арк.справи 17).

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю одноразову комісію за органзацію поставки пред-мета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вар-тості предмету лізингу, що становить 10 562 грн. 45 коп.(п.4.1 Договору).

Після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протя-гом трьох днів, лізингоодержувач перераховує на рахунки лізингодавця кошти, зокрема, однора-зову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1 Договору.(п.4.2 Договору).

Договір та Додатки підписано заступником голови правління ДПАК «НАК «Украгролі-зинг» та директором Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 9-19).

На виконання умов Договору, лізингодавець передав, а лізингоодержувач – прийняв пред-мет лізингу – сівалку СЗ-6 «Ярина», що стверджується тристороннім актом №8 приймання-пере-дачі сільськогосподарської техніки від 21.09.2010р.(арк.справи 19).

Пропозиція сплатити 10 562 грн. 45 коп. одноразової комісії за організацію доставки тех-ніки згідно п.4.1 Договору, яка вбачається з вимоги Позивача від 04.10.2013р. – залишена Відпові-дачем без відповіді та без задоволення.(арк.справи 5, 21-23).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші пра-вочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України), вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокре-ма, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передба-чених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту прийняття Товариством сівалки СЗ-6 «Яри-на» між сторонами виникли відносини фінансового лізингу, оскільки вбачається, що у відповід-ності до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» – Позивач зобов’язався набути у влас-ність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Відповідачем специфікацій та умов і передати зазначену сівалку у користування останнього на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв‘язку з договором фінансового лізингу, регулюються поло-женнями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з вра-хуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.(ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Аналогічно врегульовано відносини лізингу і ч.ч. 1, 2 ст.806 ЦК України, згідно яких, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій сторо-ні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лі-зингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену пла-ту (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Предметом даного спору є стягнення одноразової комісії за організацію поставки сільгосп-техніки згідно укладеного договору фінансового лізингу.

Лізингоодержувач, згідно п.п. 3, 7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», – зобо-в’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.

Перевіривши поданий Позивачем розрахунок стягуваної суми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство-лізингоодержувач через неналежне виконання умов Договору лізингу заборгувало Позивачу 10 562 грн. 45 коп.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв діло-вого обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобо-в’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’-язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений дого-вором або законом.

З огляду на те, що строк сплати одноразової комісії Договором не врегульовано – місцевий суд правомірно застосував положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) вико-нання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги – кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки вимога про сплату комісії надіслана Відповідачу 04.10.2013р., строк виконання зобов’язань настав 16.10.2013р. (04.10.2013р.+ 5 днів на поштовий обіг + 7 днів на виконання).

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона по-силається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції порядку повідомлення сторін про час і місце розгляду справи колегія суддів звертає увагу, що Відповідач був повідомлений про час слу-хання справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстри відправлення поштової кореспонденції.(арк.справи 30, 36, 40).

Колегія суддів також звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господар-ських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу. Тому, вбачається правомірним направлення судом ухвал з повідомленням про вручення від 29.10.2013р., 12.11.2013р,, 25.11.2013р. на поштові реквізити Товариства, які були наявні в матеріалах справи, зокрема у позові, Договорі лізингу, клопотанні.(арк.справи 32).

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи-учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі проце-суальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Суд першої інстанції відповідно до ГПК України зробив все необхідне для належного по-відомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, тому негативні наслідки за неотри-мання ухвали суду покладаються на Відповідача-СТзОВ «Берегиня».

Суд не приймає до уваги посилання Скаржника на неотримання ухвал про відкладення розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є клопотання Відповідача про перенесення розг-ляду справи (арк.справи 42) та повідомлення по справі про оголошення перерви у судовому засі-данні від 10.12.2013р., підписане представниками як Позивача так і Відповідача.(арк.справи 43).

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не надав.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов’язань Відпо-відача і підстав їх виникнення, рівно як і вмотивованості висновку про обґрунтованість заявлено-го позову та безпідставність заперечень Товариства.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржу-ваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що дане рішення місцевого господарсь-кого суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відповідача-Сільськогосподарського товариства з обмеженою відпо-відальністю «Берегиня» на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2013р. у справі №924/1395/13 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №924/1395/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.