Ухвала суду № 37234343, 17.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 р. Справа № 5288/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року у справі за позовом ДП «Лікувально-оздоровчий комплекс «Джерела Карпат» ЗАТ по туризму та екскурсіях «Львівтурист» до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС, третя особа ЗАТ «Львівтурист» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ДП «Лікувально-оздоровчий комплекс «Джерела Карпат» ЗАТ по туризму та екскурсіях «Львівтурист» 23.11.2005 року звернулось до суду з позовом щодо визнання повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Самбірської ОДПІ від 15.02.2005 року № 0000102320/0.

Позов мотивований тим, що договірна вартість предмета договору купівлі-продажу виступає базою нарахування та сплати ПДВ, який перерахований до бюджету в повному обсязі відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»; відповідачем не враховано вимоги п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», так як база нарахування ПДВ визначається з договірної (контрактної) вартості; відчуження об'єктів нерухомості вчинено за згодою власника (протокол № 01/5 від 06.02.2005 р. ЗАТ «Львівтурист»); вимоги Самбірської ОДПІ про необхідність погашення донарахованого податкового зобов'язання та штрафних санкцій з посиланням на п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» суперечать вимогам п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону № 168/97, оскільки податкові зобов'язання ЛОК «Джерела Карпат» не виникають, так як власником нежитлових приміщень виступає ЗАТ «Львівтурист».

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.03.2006 р. у справі № 5/2622-27/455а (5/1081-12/165), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р., позов задоволено. Рішення мотивувались тим, що відчуження майна здійснено ЗАТ «Львівтурист», як власником спірного майна, тому ЗАТ «Львівтурист» по події, що сталася раніше, в даному випадку поступлення коштів на розрахунковий рахунок, зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму 100000 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2008 року скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 22.03.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 року у справі № 5/2622-27/455а, справу направлено на новий розгляд. В ухвалі зазначалось, що судами не досліджувалось свідоцтво про право власності позивача на відчужуване майно, не встановлено фактичного власника цього майна на дату його відчуження.

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.04.2008 року у справі № 13/78 А (5/2622-27/455А), залишеною без змін Львівським апеляційним адміністративним судом 17.11.2009 р., в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивувалось тим, що нерухоме майно - адмінбудинок, літні корпуса, що знаходяться в с. Розлуч по вул. І.Франка, 5 «а» належать позивачу - ДП ЛОК ЗАТ «Львівтурист» «Джерела Карпат», позивачем порушено абз.1 п.1.4 ст.1 та п.4.9 ст. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання платника податків занижено внаслідок реалізації основних виробничих фондів групи 1 нижче залишкової балансової вартості. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 24.04.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 року, справу направлено на новий розгляд. В ухвалі зазначається, що у пункті 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок оподаткування податком на додану вартість основних фондів при їх ліквідації, а відчуження необоротного активу за договором купівлі-продажу є операцією з поставки товару, а тому не може оподатковуватись відповідно до норм п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом замінено відповідача на Старосамбірську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року задоволено позов ДП «Лікувально-оздоровчий комплекс «Джерела Карпат» ЗАТ по туризму та екскурсіях «Львівтурист» до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС третя особа ЗАТ «Львівтурист» про скасування податкового повідомлення-рішення.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що основні фонди були ліквідовані платником податку за самостійним рішенням шляхом продажу, податкове зобов'язання платника податків занижено через не включення до його складу оподатковуваних оборотів, визначених як від'ємна різниця між договірною ціною та їх балансовою вартістю, також виявити порушення інших норм Закону України «Про податок на додану вартість» та визначити суму податкового зобов'язання платника податку в розмірі 17235 грн., в т.ч. 11913 грн. основного платежу та 5322 грн. штрафних санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов ДП «Лікувально-оздоровчий комплекс «Джерела Карпат» ЗАТ по туризму та екскурсіях «Львівтурист» суд першої інстанції виходив з того, що Самбірською об'єднаною ДПІ (Турківське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2005 року № 0000102320/0, яким визначено Дочірньому підприємству ЛОК «Джерела Карпат» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63267 грн., з яких 47322 грн. зобов'язання за основним платежем, 15945 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.09.2004 р. Дочірнє підприємство Львівського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Львівтурист» лікувально-оздоровчий комплекс «Джерело Карпат» продав, а ОСОБА_1 купила комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (адмінбудинок позначений літерою А, корпуси № 1,2,4,5,6,7, павільйон, сарай, будівлі санвузла). Продаж об'єктів вчинено за домовленістю між сторонами за 100000 грн., які покупець на підставі п.6 договору зобов'язався сплатити покупцю до 25.10.2004 року. Ціна договору визначена на підставі протоколу проведення біржових торгів № 3 СО «Товарна біржа «УЦСА» від 22.09.2004 року.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Посилання податкового органу на порушення позивачем п.4.9 ст. 4 Закону № 168/97, а оскільки податкове зобов'язання визначено у зв'язку з виявленням порушення саме вказаної норми закону, нарахування платежу з податку на додану вартість в сумі 63267 грн. (47322 грн. основний платіж, 15945 грн. штрафні (фінансові) санкції) є протиправним. Також суд правильно врахував, що у справі перевіряється правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням даного спору, суд першої інстанції прийшов до переконання, що позов слід задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Самбірської ОДПІ від 15.02.2005 року № 0000102320/0.

Як вбачається з матеріалів справи, Турківським відділенням Самбірської ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.12.2003 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2005 року № 6\23-1\242\04846283. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., із внесеними змінами та доповненнями, внаслідок реалізації основних виробничих фондів нижче залишкової балансової вартості в розмірі 47322 грн. та зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 11280 грн. На підставі акту перевірки Самбірською об'єднаною ДПІ (Турківське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2005 року № 0000102320/0, яким визначено Дочірньому підприємству ЛОК «Джерела Карпат» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63267 грн., з яких 47322 грн. зобов'язання за основним платежем, 15945 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.4.1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, (редакція чинна на момент винекнення спірних прововідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

База оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку (п.4.1 Закону № 168/97).

Відповідно до п.4.9 ст. 4 Закону № 168/97 якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.09.2004 р. позивач продав, а фізична особа купила комплекс, щодо якого виникли правові наслідки, дані приміщення належать продавцеві на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 428893 від 19.09.2004 р., що було підтверджено Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Самбірського МБТІ № 4823620 від 22.09.2004 р., ціна договору визначена на підставі протоколу проведення біржових торгів № 3 СО «Товарна біржа «УЦСА» від 22.09.2004 року і становила 100000 грн. Нежитлові приміщення передано покупцю згідно акту передачі-приймання від 10.11.2004 р.

Згідно висновків акту перевірки позивач порушив п.4.9 ст. 4 Закону № 168/97, оскільки залишкова балансова вартість зазначених будівель, згідно книги обліку основних засобів становила 260380 грн., а об'єкти продано нижче балансової вартості за 100000 грн., позивач занизив податкове зобов'язання внаслідок реалізації основних виробничих фондів групи 1 нижче залишкової балансової вартості, однак відповідачем не враховано визначення ціни на підставі торгів і його реальної вартості за згодою сторін.

З огляду на вказане, помилковим є посилання податкового органу на порушення позивачем п.4.9 ст. 4 Закону № 168/97, а оскільки податкове зобов'язання визначено у зв'язку з виявленням порушення саме вказаної норми закону, нарахування платежу з податку на додану вартість в сумі 63267 грн. (47322 грн. основний платіж, 15945 грн. штрафні (фінансові) санкції) є протиправним, також вимоги в поставлені щодо перерахунку визначення з договірної вартості в сумі 17235 грн., є безпідставними і не підлягають до задоволення, оскільки не грунтуються на встановлених судом матеріалах і доводах сторін, правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд не має повноважень виявляти порушення інших норм податкового законодавства та нараховувати податкові зобов'язання платникам податків.

Колегія суддів робить висновок, що оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірних правовідносин) встановив порядок оподаткування податком на додану вартість основних фондів при їх ліквідації, а відчуження необоротного активу за договором купівлі-продажу є операцією з поставки товару, а тому не може оподатковуватись відповідно до норм п.4.9 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відшкодування і стягнення коштів на підставі податкового-повідомлення рішення є протиправним і не підлягає задоволенню. За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність дій відповідача щодо щодо визнання повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Самбірської ОДПІ від 15.02.2005 року № 0000102320/0.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 року у справі № 2а-10527/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А.Пліш

Т.І.Шинкар