Ухвала суду № 37234024, 13.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1423/12638/2012 13.02.2014 13.02.2014 13.02.2014

Провадження №22-ц/784/108/14

Категорія 5 Головуючий у першій інстанції Тішко Д.А.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у житловому будинку, визнання на неї права власності

та зустрічним позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні права власності, вселення, визначення порядку користування житловим будинком,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про припинення права власності на 13/200 часток житлового будинку АДРЕСА_3, разом із відповідною часткою господарських будівель та побутових споруд, з визнанням за ним право власності на зазначену частку та виплатою 21807 грн. компенсації відповідачу за спірну частку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 На думку апелянта, суд безпідставно, без врахування обставини справи та вимог матеріального права припинив його право власності на частку у майні.

Представники позивача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що будинок АДРЕСА_3 належить сторонам на праві часткової приватної власності. Позивачу належить на підставі договору дарування від 3 липня 1988 року 87/100 часток, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 березня 2012 року після смерті батька 13/200 часток, а всього 187/200 часток. Відповідачу на підставі свідоцтва від 21 березня 2012 року про право на спадщину за законом, виданого після смерті його батька ОСОБА_8, належить 13/200 часток в будинку.

Позивач тривалий час, а саме з червня 1970 року, проживає в спірному будинку. В свою чергу відповідач, в будинку не проживав. З його пояснень в апеляційному суді, пояснень представників позивача та даних відповідача про реєстрацію виходить, що він проживав та був зареєстрованим за місцем проживання матері, спочатку в квартирі по АДРЕСА_4, а потім в квартирі АДРЕСА_1. Проте маючи право проживати за вказаною адресою він знявся з реєстрації та в 2009 році зареєстрував місце проживання в будинку по АДРЕСА_2, що належить його рідним.

Також судом встановлено, що частка житлової площі в будинку, яка припадає йому є малою (4,6 кв.м. житлової та 6,57 м.кв. загальної). У зв'язку з чим не можна визначити порядок користування житловим будинком з врахуванням часток сторін в будинку, з наданням відповідачу окремого житлового приміщення.

За такого суд дійшов правильного висновку, що є підстави для припинення права власності відповідача на частку у будинку, передбачені ст. 365 ЦК України. У зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_3 та відмовив в задоволенні зустрічного позову. При цьому суд стягнув з позивача на його користь вартість 13/200 частин в будинку, спираючись на дійсну вартість будинку, визначену експертом.

Є обґрунтованими висновки суду про те, що припиненням права власності відповідача на частку в майні, йому не завдано істотної шкоди. Доводи в апеляційній скарзі безпідставні.

Як було згадано вище, частка відповідача в будинку, яка визначається з врахуванням ціни будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, є незначною. Порядок користування будинок за висновками експерта визначити неможна (а.с. 100). Тому доводи ОСОБА_6 про необхідність виділення йому в користування житлової площі яка перевищує його частку необґрунтовані. Виділення йому окремої кімнати, більшої ніж йому належить за площею, порушує права іншого власника будинку.

Безпідставні твердження відповідача про те, що рішення завдасть йому істотної шкоди, як і членам його сім'ї, внаслідок того, що рішенням його зроблено безхатченком.

Як було згадано вище, відповідач не проживав в спірному будинку та не мав права проживання в будинку. Не ставив він питання про вселення в будинок за життя його батька. В свою чергу той також не ставив питання про виділ його частки в натурі та визначення порядку користування житлом. Фактично відповідач весь час проживав разом матір'ю, та не втратив права користування житловим приміщенням за місцем реєстрації. Тому його твердження про те, що припиненням право власності на частку в будинку зробить його безхатченком, тобто фактично про те, що його позбавлено житла, в яком він ніби то проживав, не відповідають дійсності.

Отже, оскільки ОСОБА_6 не мав права проживання в спірному будинку та там не проживав, припинення його права на частку в будинку не впливає на стан його житлових прав, які існували до набуття права на цю частку. Рішенням, за вказаних умов, не завдано відповідачу істотної шкоди. В свою чергу на користь ОСОБА_6 стягнута вартість частки у будинку, виходячи з реальної вартості будинку та частки відповідно, та його відповідно за рахунок компенсації не позбавлено можливості поліпшення його житлових умов.

Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта щодо визначення прядку користування будинком за запропонованим ним варіантом. Цей варіант, розроблений експертом, визначає не порядок користування спільним майном, а варіанти поділу будинку між власниками. Однак, таких позовних вимог сторонами не заявлялося.

За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: