Ухвала суду № 37233152, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17917/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004962205 від 18 квітня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стокхолл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 301/22.5/31303941 від 02 квітня 2013 року.

В акті перевірки зазначено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: п. 135.5 ст. 135 та п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 442 150,00 грн., в т. ч. по періодах: за І квартал 2012 року на суму 202 650,00 грн.; за ІІІ квартал 2012 року на суму 5 239 500,00 грн. та п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено збитки від операцій з векселем на суму 250 000 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004962205 від 18 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6 802 688,00 грн., з них: за основним платежем в сумі 5 442 150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 360 538,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» зареєстровано в якості юридичної особи 16 лютого 2001 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 025265.

Згідно з Довідкою АБ № 623222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності ТОВ «Стокхолл» за КВЕД-2010 є: 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Згідно з договором № Б131 від 18 березня 2010 року, ТОВ «Стокхолл» придбані прості векселі ВАТ «ГК «Бригантина» загальною договірною вартістю 24 950 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26 березня 2010 року порушене провадження у справі № 17/70-Б-10 про банкрутство ВАТ «Готельний комплекс «Бригантина».

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем разом із заявою про грошові вимоги до ВАТ «ГК «Бригантина» також направлені векселі разом з актами пред'явлення векселів до платежу, які прийняті боржником, але не оплачені, тому замість заборгованості за вексельним зобов'язанням утворилась дебіторська заборгованість.

Згідно з ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03 березня 2011 року, кредиторські вимоги ТОВ «Стокхолл» включені до реєстру кредиторів ВАТ «ГК «Бригантина» четвертої черги.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21 березня 2011 року у справі № 17/70-Б-10 затверджено мирову угоду від 15 березня 2011 року, відповідно до якої ВАТ «ГК «Бригантина» надана відстрочка та розстрочка щодо боргів перед кредиторами, в т.ч. перед ТОВ «Стокхолл», зокрема, в п. 3.3 зазначено, що боржнику надається відстрочка та розстрочка для погашення боргів зазначених, в розділі 2 цієї мирової угоди і віднесених до четвертої та шостої черги вимог кредиторів в наступному порядку: з 01 січня 2024 року до 01 січня 2025 року боржник повинен погасити 30 % боргу кожного кредитора четвертої черги; з 01 січня 2025 року до 01 січня 2026 року боржник повинен погасити 35 % боргу кожного кредитора четвертої черги; з 01 січня 2026 року до 01 січня 2027 року боржник повинен погасити 35 % боргу кожного кредитора четвертої черги та остаточно розрахуватись з боргом

За умовами договору уступки права вимоги від 04 листопада 2011 року, ТОВ «Стокхолл» відступлено ПрАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» право грошової вимоги до ПрАТ «ГК «Бригантина» в розмірі 24 950 000,00 грн., згідно з мировою угодою від 15 березня 2011 року, затвердженою ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21 березня 2011 року у справі № 17/70-Б-10.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Стокхолл» у зв'язку з укладенням договору уступки права вимоги від 04 листопада 2011 року у третьому кварталі 2012 року правомірно віднесено до витрат 24 950 000,00 грн., що відповідає розміру фактичної заборгованості ВАТ «ГК «Бригантина», яка була відступлена позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Папіртехнотрейд» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б10/225/1.

За умовами п. 1.1 укладеного договору, ТОВ «Стокхолл» (продавець) зобов'язується передати ТОВ «Папіртехнотрейд» (покупець) цінні папери, а покупець зобов'язується прийняти цінні папери та сплатити на користь продавця грошову суму на умовах, в порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно з п. 2.1 укладеного договору, передача цінних паперів здійснюється безпосередньо між продавцем та покупцем протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору за індосаментом.

Як вбачається з акту прийому-передачі цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б10/225/1 від 11 серпня 2011 року, продавцем передано 11 серпня 2011 року покупцю простий вексель ВАТ «Агромашбуд» серії АА 0965275, емітований 29 березня 2010 року.

Крім того, згідно з додатком № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б10/22 5/1 від 11 серпня 2011 року, ТОВ «Стокхолл» здійснило продаж ТОВ «Папіртехнотрейд» простого векселя серії АА 0965275, емітованого 29 березня 2010 року ВАТ «Агромашбуд».

З матеріалів справи вбачається, що у податковому обліку товариства наведену операцію відображено у 1 кварталі 2012 року.

Проте, постановою Господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2011 року у справі № 27/124б, ВАТ «Агромашбуд» визнано банкрутом.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи, що операція з продажу векселя відбулась до визнання ВАТ «Агромашбуд» банкрутом, висновок про необхідність виключення вартості проданого векселя зі складу доходів окремого обліку та відповідно включення до складу валового доходу, як доходи з інших джерел відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПКУ, не ґрунтується на чинному законодавстві, а грошове зобов'язання з податку на прибуток за цією операцією визначено безпідставно.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають: доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами; доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів;

суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 159.2 статті 159 цього Кодексу; суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу; фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду; суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку; доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу; доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді; дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу; суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації); інші доходи платника податку за звітний податковий період.

За змістом ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п. 153.5 ст. 153 ПК України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0004962205 від 18 квітня 2013 року, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено відсутність порушення позивачем наведених норм податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що доводи, покладені податковим органом в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 18 лютого 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.