Постанова № 37231337, 01.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 р. Справа № 804/11901/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Шайді О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕРГІЯ-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 року за №№ 0004252201, 0004242201, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІНЕРГІЯ-ГРУП» (далі - ТОВ «СІНЕРГІЯ-ГРУП», Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.09.2013 року №0004252201, від 02.09.2013 року № 0004242201.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) була проведена документальна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт від 16.08.2013 року №584/221/36441431, відповідно до якого було встановлено порушення податкового законодавства та занижено податок на прибуток за загальну суму 421 128, 00 грн., а також занижено податок на додану вартість на суму 619 491, 00 грн. На підставі зазначених висновків відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що відповідні рішення винесені без належної оцінки первинних документів, безпідставно та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги та надали пояснення, які відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані рішення. Також зазначив, що у відповідача були відсутні товарно-транспортні накладні, що виключало підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем отримувались консультаційні послуги, які не підтверджуються первинними документами, не пред'явлені роботи та розроблені програми, відсутні докази їх використання у господарській діяльності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази приходить до наступних висновків.

Відповідачем в період 29.07.2013 року по 09.08.2013 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СІНЕРГІЯ-ГРУП».

За результатами вказаної перевірки 16.08.2013 року було складено акт №584/221/36441431 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «СІНЕРГІЯ-ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року» (далі - Акт).

Відповідно до акту було встановлено порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України в результаті чого позивачем було занижено податку на прибуток на загальну суму 421127 грн., у т.ч. по періодам 2 кв. 2011 року 53806 грн., 3 кв. 2011 року на 49978 грн., 4 кв. 2011 року 70870 грн., 1 кв. 2012 року 33686 грн., 2 кв. 2012 року 43160 грн., 3 кв. 2012 року 93817 грн., 4 кв. 2012 року 75810 грн.

Також було встановлено порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3, п.198.2 ст.198 розд. V ПК України в результаті чого, позивачем було завищено задеклароване значення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на 282109 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 619491 грн.

Крім того, встановлено порушення п.п. «б» п.176.2 ст.176 ПК України та вимог Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.10 № 1020 при заповнені та поданні до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 3 кв. 2011 року та 1-4 кв. 2012 року.

На підставі акту відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0004252201 від 02.09.2013 року яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 421127,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61619,25 грн.;

- №0004242201 від 02.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 619491,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154872,80 грн.

Вказані рішення ґрунтувалися на тому, що при дослідженні первинних документів позивача з контрагентами ПП «Статус Групп», ПП «Вірона» та ТОВ «Лазер Флекс» було виявлено відсутність сертифікатів походження товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні були відсутні або заповнені всупереч правилам, відсутність карток складського обліку, а тому вказані операції не мали реального характеру.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач вважав, що позивачем на порушення пп.138.1.1, п.1381.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було завищено собівартість придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) на загальну суму 362925,56 грн. по взаємовідносинам з ПП «Статус Груп».

Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що вказані операції не мали реального характеру, адже сертифікати походження ТМЦ позивачем не надавались, товарно-транспортні накладні здебільшого були відсутні, картки складського обліку не надавалися.

На думку відповідача, відсутність вказаних документів виключає факт транспортування товару та його отримання позивачем.

На підставі чого відповідач вважав, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними в силу їх юридичної дефектності.

08.10.2010 року та 24.01.2012 року між позивачем та ПП «Статус Групп» було укладено договори на поставку полімерної плівки.

Згідно умов зазначених договорів позивачем було сплачено вартість товару та отримано зазначений товар згідно видаткових накладних. Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

З аналізу чинного на час господарських операцій законодавства, суд приходить до висновку, що сертифікація походження товару є необхідною умовою при проведенні зовнішньоекономічних операції і видається лише у випадках передбачених законодавством.

Так, з аналізу до ч.2 ст.282 МК України № 92-IV від 11.07.2002 сертифікат про походження товару може вимагатись митним органом для підтвердження походження товару. Крім того, сертифікат про походження товару видається уповноваженим органом у разі вивезення товарів з митної території України в тих випадках коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародним и договорами України.

Частиною 3 ст.43 МК України №4495-VI від 13.03.2012 року передбачено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. N 255 «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару» установлено, що у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами, видається Торгово-промисловою палатою або регіональними торгово-промисловими палатами.

В той же час, в даному випадку мова йде про виконання резидентами договору поставки на території України, а тому, вимоги відповідача щодо наявності сертифікату походження товару є безпідставними.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи були досліджені товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару за вказаними договорами.

Відповідно до змісту акт перевірки не дає можливості ідентифікувати які товарно-транспортні накладні досліджувалися та які недоліки в них містилися.

В акті перевірки лише зазначено загальні відомості про те, що товарно-транспортні накладні були заповнені в супереч правилам, були відсутні відомості про автомобіль, який здійснював транспортування, його номер, ПІД водія, що не уможливлює встановлення факту транспортування ТМЦ, і, як наслідок, не давало можливості стверджувати, що ТМЦ дійсно були перевезені.

В той, же час в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару по операціях з ПП «Статус Групп» та спростовують висновки відповідача про їх відсутність або наявність в них недоліків.

Крім того, суд зазначає, що позивачем також було надано суду картки складського обліку, що також спростовує твердження відповідача про їх відсутність.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при виконанні договорів поставки між ТОВ «Сінергія-Груп» та ПП «Статус Групп» у структурі активів відбувалися відповідні зміни, адже грошові кошти були сплачені відповідно до банківських виписок, товар було отримано позивачем, що підтверджується первинними документами. Таким чином, твердження відповідача про не реальність здійсненої господарської операції не знайшли свого підтвердження.

Також відповідач вважав, що у зв'язку з не встановленням факту отримання ТМЦ від ПП «Статус Групп», ТОВ «СІнергія-Груп» на порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту на 70082 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 3940 грн., червень 2011 року на суму 17953 грн., за липень 2011 року на суму 8584 грн., за серпень 2011 року на суму 7452 грн., за жовтень 2011 року на суму 3856 грн., за листопад 2011 року на 1167 грн., за грудень 2011 року на 4647 грн., за лютий 2012 року на суму 4150 грн., за березень 2012 року на суму 4877 грн., за травень 2012 року на 1793 грн., за липень 2012 року на 9885 грн., за вересень 2012 року на 1178 грн.

Враховуючи, встановлення факту здійснення поставки товару, з огляду на наявність необхідних первинних документів, суд приходить до висновків, що дане твердження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

По взаємовідносинах позивача з ПП «Вірона» відповідач також прийшов до висновку про порушення пп.138.1.1, п.1381.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України.

Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що вказані операції не мали реального характеру, адже сертифікати походження ТМЦ позивачем не надавались, товарно-транспортні накладні здебільшого були відсутні, картки складського обліку не надавалися, видаткові накладні заповнені в супереч правилам - відсутні підписи осіб, які отримували ТМЦ.

На думку відповідача, відсутність вказаних документів виключає факт транспортування товару та його отримання позивачем.

На підставі чого відповідач вважав, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними в силу їх юридичної дефектності.

04.04.2012 року між позивачем та ПП «Вірона» було укладено договір на поставку поліпропіленової продукції.

Згідно умов зазначених договорів позивачем було сплачено вартість товару та отримано зазначений товар згідно видаткових накладних. Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків, які містяться в матеріалах справи, крім того, факт сплати вартості товару не заперечувався відповідачем.

З аналізу чинного на час господарських операцій законодавства, суд приходить до висновку, що сертифікація походження товару є необхідною умовою при проведенні зовнішньоекономічних операції і видається лише у випадках передбачених законодавством.

Так, з аналізу до ч.2 ст.282 МК України № 92-IV від 11.07.2002 сертифікат про походження товару може вимагатись митним органом для підтвердження походження товару. Крім того, сертифікат про походження товару видається уповноваженим органом у разі вивезення товарів з митної території України в тих випадках коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України.

Частиною 3 ст.43 МК України №4495-VI від 13.03.2012 року передбачено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. N 255 «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару» установлено, що у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами, видається Торгово-промисловою палатою або регіональними торгово-промисловими палатами.

В той же час, в даному випадку мова йде про виконання резидентами договору поставки на території України, а тому, вимоги відповідача щодо наявності сертифікату походження товару є безпідставними.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи були досліджені товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товару за вказаними договорами.

Відповідно до змісту акт перевірки не дає можливості ідентифікувати які товарно-транспортні накладні досліджувалися та які недоліки в них містилися.

В акті перевірки лише зазначено загальні відомості про те, що товарно-транспортні накладні були заповнені в супереч правилам, були відсутні відомості про автомобіль, який здійснював транспортування, його номер, ПІД водія, що не вможливлює встановлення факту транспортування ТМЦ, і, як наслідок, не давало можливості стверджувати, що ТМЦ дійсно були перевезені.

В той, же час в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару по операціях з ПП «Вірона» та спростовують висновки відповідача про їх відсутність або наявність в них недоліків.

Крім того, суд зазначає, що позивачем також було надано суду картки складського обліку, що також спростовує твердження відповідача про їх відсутність.

Відповідач в акті перевірки також зазначав про заповнення видаткових накладних всупереч вимогам через відсутність підписів уповноважених осіб.

Враховуючи неякісність викладення обставин в акті перевірки відсутня можливість ідентифікувати які саме видаткові накладні досліджувались і які саме видаткові накладні не містили підписи.

В той же час, позивачем було надано видаткові накладні по взаємовідносинам з ПП «Вірона», які спростовують доводи відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою. А тому, не вірне оформлення одного з первинних документів само по собі не може тягти за собою заперечення існування господарської операції, за наявності інших підтверджуючих документів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при виконанні договорів поставки між ТОВ «Сінергія-Груп» та ПП «Вірона» у структурі активів відбувалися відповідні зміни, адже грошові кошти були сплачені, товар було отримано позивачем, що підтверджується первинними документами. Таким чином, твердження відповідача про не реальність здійсненої господарської операції не знайшли свого підтвердження.

Також відповідач вважав, що у зв'язку з не встановленням факту отримання ТМЦ від ПП «Вірона», ТОВ «СІнергія-Груп» на порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту на 49885 грн.

Враховуючи, встановлення факту здійснення поставки товару, з огляду на наявність необхідних первинних документів, суд приходить до висновків, що дане твердження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

По взаємовідносинах позивача з ТОВ «Лазер Флекс» відповідач також прийшов до висновку про порушення пп.138.1.1, п.1381.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України.

Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що вказані операції не мали реального характеру, адже сертифікати походження ТМЦ позивачем не надавались, товарно-транспортні накладні були відсутні, відповідно до видаткових накладних отримувачем бур директор, а не матеріально відповідальна особа на складі.

На думку відповідача відсутність вказаних документів виключає факт транспортування товару та його отримання позивачем.

На підставі чого відповідач вважав, що надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними в силу їх юридичної дефектності.

22.05.2009 року між позивачем та ТОВ «Лазер Флекс» було укладено договір на поставку фотополімерних друкарських форм для флексографії та послуг з розробки дизайну малюнка.

За умовами договору передача продукції здійснюється на підставі видаткових накладних уповноваженому представнику замовника, що підтверджується довіреністю замовника на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляну на не великі габарити даного товару відповідно до умов договору передача товару здійснювалась за допомогою кур'єрської доставки. У зв'язку зі здійсненням поставки товару саме за допомогою кур'єрської доставки обумовлює відсутність товарно-транспортних накладних.

Згідно умов зазначених договорів позивачем було сплачено вартість товару та отримано зазначений товар згідно книги обліку залишків матеріалів на складі. Вказані обставини підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків, які містяться в матеріалах справи, крім того, факт сплати вартості товару не заперечувався відповідачем.

З аналізу чинного на час господарських операцій законодавства, суд приходить до висновку, що сертифікація походження товару є необхідною умовою при проведенні зовнішньоекономічних операції і видається лише у випадках передбачених законодавством.

Так, з аналізу до ч.2 ст.282 МК України № 92-IV від 11.07.2002 сертифікат про походження товару може вимагатись митним органом для підтвердження походження товару. Крім того, сертифікат про походження товару видається уповноваженим органом у разі вивезення товарів з митної території України в тих випадках коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України.

Частиною 3 ст.43 МК України №4495-VI від 13.03.2012 року передбачено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. N 255 «Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару» установлено, що у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару в тих випадках, коли він необхідний і це відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами, видається Торгово-промисловою палатою або регіональними торгово-промисловими палатами.

В той же час, в даному випадку мова йде про виконання резидентами договору поставки на території України, а тому, вимоги відповідача щодо наявності сертифікату походження товару є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою. А тому, не вірне оформлення одного з первинних документів само по собі не може тягти за собою заперечення існування господарської операції, за наявності інших підтверджуючих документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що при виконанні договорів поставки між ТОВ «Сінергія-Груп» та ТОВ «Лазер Флекс» у структурі активів відбувалися відповідні зміни, адже грошові кошти були сплачені, товар було отримано позивачем, що підтверджується первинними документами. Таким чином, твердження відповідача про не реальність здійсненої господарської операції не знайшли свого підтвердження.

Також відповідач вважав, що у зв'язку з не встановленням факту отримання ТМЦ від ТОВ «Лазер Флекс», ТОВ «СІнергія-Груп» на порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту на 49885 грн.

Враховуючи, встановлення факту здійснення поставки товару, з огляду на наявність необхідних первинних документів, суд приходить до висновків, що дане твердження не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що перевіркою повноти визначення доходів за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено завищення або заниження показника.

Відповідачем також встановлено, що в порушення абзацу «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України TOB «Сінергія-Груп» до складу адміністративних витрат віднесено витрати за консультаційні послуги без їх використання в господарській діяльності підприємства, що призвело до завищення показника у рядку 06.2 за період 4 кв. 2011р. на суму 120 000, 00 грн.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що в перевіряємому періоді TOB «Сінерія-Груп» отримувало консультаційні послуги в сфері інформатизації від ПП ОСОБА_3 на суму 80000 грн. та ПП ОСОБА_4 в сумі 40 000, 00 грн. Однак, окрім актів виконаних робіт до перевірки не надані самі роботи та розроблені програми. Також не має доказів щодо фактичного використання вказаних розробок у господарській діяльності підприємства.

В той же час 22.06.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) та Позивачем (Замовник) був укладений договір № 22/06 про надання інформаційно-консультаційних послуг. За завданням TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» Виконавцем були надані наступні інформаційно-консультаційні послуги: консультування щодо використання програмного забезпечення та аналіз інформаційних потреб користувачів та пошук найоптимальніших рішень при виборі програмних продуктів у сфері управління фінансами, логістики, виробничого обліку, обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, управління персоналом і управління збутом і постачанням, що підтверджується Актом № 01/10-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2011 року, Актом № 31/10-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року та Актом № 30/11-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2011 року, а також Звітами про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30 вересня 2011 р., від 31 жовтня 2011 р., та звітом від 30 листопада 2011 р.

Загальна вартість наданих послуг складає 80000,0 грн.

Оплата наданих послуг проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою банку від 04.11.2011 року.

19.12.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) та позивачем (Замовник) був укладений договір № 19/12 про надання інформаційно-консультаційних послуг. За Завданням TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» виконавцем були надані наступні інформаційно-консультаційні послуги:

консультування щодо використання програмного забезпечення у сфері управління фінансами, логістики, виробничого обліку, обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, управління персоналом і управління збутом і постачанням, що підтверджується Актом № 31/10-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2011 року, а також Звітом про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30 грудня 2011 р.

Загальна вартість наданих послуг складає 40000,0 грн.

Оплата наданих послуг проведена Позивачем в повному обсязі, що підтверджується випискою банку від 29.12.2011 року.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з викладеного, факт надання зазначених послуг підтверджений, крім іншого, звітами виконавців.

Позивач в судовому засіданні також зазначив, що TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» є підприємством, що розвивається, нарощує обсяги виробництва та продажу, як наслідок збільшується штат працівників, обсяг документообігу тощо, в зв'язку з чим виникла необхідність у виборі програмних продуктів у сфері управління фінансами, логістики, виробничого обліку, обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, управління персоналом, управління збутом і постачанням, які дозволили б автоматизувати зазначені процеси. За наслідками аналізу програмних продуктів вітчизняних та іноземних виробників та тестування вказаних програмних продуктів на робочих місцях працівників, з урахуванням відзивів працівників, керівництво TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» прийняло рішення щодо придбання при наявності фінансової можливості окремих програмних продуктів з метою вдосконалення та спрощення роботи підприємства (наказ № 24 від 26.01.2012 року).

З урахуванням викладеного вбачається, що висновки відповідача в цій частині є спростованими.

Відповідно до акту перевірки, при перевірці повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року не встановлено їх завищення або заниження.

В той же час, перевіркою встановлено, що на порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України TOB «Сінергія-Груп» завищено суму податкового кредиту на загальну суму 303400,0 грн. у тому числі по періодам: за квітень 2011 року в сумі 39165,0 грн. за травень 2011 року в сумі 53576,0 грн., за червень 2011 року на 64185,0 грн., за липень 2011 року на 56229,0 грн., за серпень 2011 року в сумі 90245,0 грн., внаслідок включення у відповідних періодах сум ПДВ по накладним попередніх звітних періодів по яким не надано документального підтвердження щодо дати їх надходження.

В той же час з аналізу п.198.6 ст.198 ПК України вбачається що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Усі спірні суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту в межах строків, передбачених п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Більш того, висновки дії позивача щодо включення податкових накладних до податкового кредиту до відповідних звітних періодів узгоджуються з оприлюдненою позицією ДПС України, викладеною в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту (затверджена Наказом ДПС України від 16.02.2012 року N 127).

Відповідно до якої податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам (оформлені належним чином, містять всі обов'язкові реквізити, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних тощо). В акті перевірки даний факт відповідачем не заперечувався та не спростовувався.

Виходячи з вищевикладеного, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, які виписані у податкових періодах, що передували звітному, є абсолютно правомірним.

В Акті перевірки встановлені розбіжності між сумами податкового кредиту Позивача та зобов'язань з податку на додану вартість контрагентів, що стало однією з підстав для висновку щодо завищення Позивачем податкового кредиту.

п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивач отримав у своїх контрагентів - TOB «Альфа Інкс» та TOB «МСВ УКРБУД» податкові накладні. Вказані податкові накладні були видані особами, що в установленому порядку були зареєстровані як платник податку на додану вартість, містять необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України, що не заперечується в акті перевірки. Отримані податкові накладні стали підставою для визначення податкового кредиту за відповідні періоди господарської діяльності Позивача.

В той же час, в акті перевірки вказано на наявність відхилень між сумами податкового кредиту TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» та зобов'язань з податку на додану вартість TOB «Альфа Інкс» та TOB «МСВ УКРБУД». Крім того відзначено, що спірні суми податку на додану вартість не були нараховані (сплачені) вказаними постачальниками.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, які в повному обсязі наявні у спірних правовідносинах. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України відповідальність, передбачена цим Кодексом, за порушення законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи, настає для конкретних платників податків та податкових агентів. Зі змісту Глави 11 та пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 ПК України вбачається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2004 року по справі № 8/140, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2009 року по справі № К-21781/07, постанові Вищого адміністративного суду України від 24.05.2012 р. по справі №К-26149/10, а також в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03).

Стосовно контрагента TOB «МСВ УКРБУД» в акті перевірки зазначено, що по даному контрагенту до витрат в декларації з податку на прибуток не відносились, так як були оприбутковані в бухгалтерському обліку на рахунок 15 «капітальні інвестиції» (монтаж систем вентиляції), однак, власних приміщень ТОВ «Сінергія-Груп» на балансі не має, договорами оренди приміщень не передбачено виконання ремонтних робіт орендоотримувачем.

В той же час, дане твердження спростовується наявним в матеріалах справи договором оренди №20 від 11.06.2012 року в якому передбачено право орендаря на поліпшення приміщення що орендується.

Відповідна згода була отримана Позивачем (лист Орендодавця вих. № 39 від 10.07.2012 року) у відповідь на запит (вих. № 05/07-1 від 05.07.2012 року).

08.10.2012 року був укладений договір підряду № 08/10/12 з TOB «МСВ УКРБУД» на виконання робіт з монтажу систем вентиляції. За договором підряду № 08/10/12 від 08.10.2012 року був виконаний тільки 1-й етап робіт, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (послуг) від 07.11.2012 року. Вартість виконаних робіт склала 28270,0 грн., в тому числі ПДВ.

Оплата виконаних робіт за договором підряду № 08/10/12 від 08.10.2012 року проведена TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» в повному обсязі, що підтверджується виписками банку від 12.10.2012 року, 19.12.2012 року, 25.12.2012 року.

Крім того, з метою забезпечення робіт з монтажу систем вентиляції необхідними кресленнями, 09.10.2012 року між TOB «СІНЕРГІЯ-ГРУП» та TOB «МСВ УКРБУД» був укладений договір підряду на проведення проектних робіт № 09/10/2012. 12.10.2012 року Позивачем у відповідності до п.2.2 вказаного договору була здійснена попередня оплата робіт у розмірі 2250,0 грн. В процесі підготовки до монтажу договір підряду на проведення проектних робіт № 09/10/2012 від 09.10.2012 року був розірваний за взаємною згодою сторін (Додаткова угода від 29.10.2012 року), а отримана попередня оплата повернута TOB «МСВ УКРБУД» 25.07.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 13.

Як вбачається з викладеного, роботи з монтажу систем вентиляції не були завершені, тому зазначені системи ще не введені позивачем в експлуатацію.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291, рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

За дебетом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Відповідно до п.17 Кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку операцій з основними засобами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561, господарська операція зарахування об'єктів капітальних інвестицій після введення в експлуатацію відображається в обліку за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Виходячи з викладеного, доводи відповідача в цій частині є спростованими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Крім того, в акті зазначено, що товар отриманий від ТОВ «Альфа Інкс» оприбутковано на бухгалтерському рахунку 20 «матеріали», однак підтвердження фактичного отримання ТМЦ від вказаного контрагента відсутні.

04.04.2011 між Позивачем та TOB «Альфа Інкс» був укладений договір № 10404. Згідно умов зазначеного договору TOB «Альфа Інкс» 27.04.2011 року, 19.04.2011 року, 08.04.2011 року та 04.04.2011 року були здійснені поставки сталевих ракельних ножів (лез) на загальну суму 18334,0 грн. в т.ч. ПДВ 3055,67 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Зазначені ножі (леза) були придбані для машини флексографічного друку ФДР-1000/8-02.11.00.00 за рекомендацією її постачальника ПАТ «Київполіграфмаш» від 10.01.2011 року.

Як вбачається з викладеного вище, та наявних у справі доказів податковий кредит був сформований позивачем у повній відповідності до вимог законодавства з питань оподаткування.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи всі зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі письмовими доказами, а тому, підлягають задоволенню повністю.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду платіжне доручення № 1106 від 09.09.2013 року на суму 2 294, 00 грн.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2294,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕРГІЯ-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2013 року за №№ 0004252201, 0004242201 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004252201 від 02.09.2013 року яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 421 127, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 619, 25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004242201 від 02.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 619 491,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154 872, 80 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕРГІЯ-ГРУП» (код ЄДРПОУ - 36441431) суму судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 07.10.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко