Ухвала суду № 37230512, 12.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4812/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.

представника позивача (апелянта): Марченко С.І.

представників відповідача: Пенської О.Ю., Попової О.В., Лукашика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,стягнення зяйво сплачену суму ПДВ в розмірі 19 227 грн.,70 коп., -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» (ТОВ «Еко-Сфера») звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000104/1 від 26 червня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №401090000/2013/00052 від 26 червня 2013 року та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача зайво сплачену за митне оформлення товару суму податку на додану вартість у розмірі 19227 грн. 70 коп.

24 грудня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники Вінницької митниці про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 червня 2012 року між ТОВ "Еко-сфера" (Покупець) та ТОВ "Берикап" - (Постачальник) було укладено договір №20120604 відповідно до умов якого ТОВ "Берикап" здійснює на користь ТОВ "Еко-Сфера" поставку пластикових ковпачків. Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна товару визначається сторонами в євро і фіксується в додатках. Додатком №2 від 08 травня 2013 року до вказаного Договору було встановлено ціну товару, яка за 1000 шт. становила 12, 60 євро, загальна вартість партії товару складала 7560 євро.

Так, 26 червня 2013 року позивач подав до Вінницької митниці вантажно-митну декларацію №401090000/2013/012482 з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - ковпачки для закупорювання ПЕТ-зпляшок з пластмаси з документами, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування. Митну вартість товарів позивачем визначено відповідно до Методу 1.

Проте, Вінницькою митницею 26 червня 2013 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №401000003/2013/000104/1. Згідно даного рішення, митну вартість товарів відповідачем визначено відповідно до Методу 2.

Так, підставою для коригування митної вартості слугувало, те що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено розбіжності, а також задекларована митна вартість товару не відповідає наявній у митного органу інформації про раніше визнану митним органом митну вартість ідентичного товару. Джерелом числового значення митної вартості була митна декларація №401090000/2012/012384 від 20 липня 2012 року та рахунок на оплату за міжнародні перевезення №5 від 22 травня 2013 року.

Крім того, Вінницькою митницею було складено та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2013/00052, оскільки в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, ст. 49 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищенаведене, Вінницька митниця для підтвердження митної вартості товару, визнала необхідним подання позивачем додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічний договір або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; прайс-листи фірми виробника; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; розрахунок ціни (калькуляцію); інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.

Так, на вказану вище вимогу митного органу, позивачем було надано зовнішньоекономічний договір №20120604 від 04 червня 2012 року та додатки до нього, прайс-лист фірми виробника, лист щодо бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення, розрахунок ціни виробника продукції, експертний висновок Вінницької ТПП №0037 від 20 червня 2013 року.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що експерт здійснив свою оцінку товару на основі контракту №20120604 від 04 червня 2012 року та додатків до нього: №1 від 04 червня 2012 року; №2 від 08 травня 2013 року, рахунку за №1452 від 13 травня 2013 року, який не було надано позивачем під час митного оформлення МД, однак згідно запиту зробленого Вінницькою митницею на адресу компанії - Продавця від 19 червня 2013 року, здійснено моніторинг ринку аналогічної продукції та проаналізовано калькуляцію фактичної собівартості Товару, яка в свою чергу різниться зі складовими вартості товару які зазначені в додатку №2 від 08 травня 2013 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем 26 червня 2013 року для митного оформлення було надано ВМД з довідковим номером - 6278, якій було присвоєно номер 401090000/2012/012482, а також інші документи в копіях, серед яких було банківське платіжне доручення, яке містило нечитаємий текст, та "Себестоимость (колпачки SK 38/16 S DS HF красный 1087)".

Проте, у вказаних вище документах наявна розбіжність відомостей про митну вартість товарів, оскільки в додатку №2 від 08 травня 2013 року до договору №20120604 від 04 червня 2012 року зазначено, що в ціну товару включається вартість пакування, маркування, завантаження, митного оформлення в країні відправлення, однак, нічого подібного не зазначено в документі, який названо як "Себестоимость" від ТОВ "Берікап".

Також, судом першої інстанції встановлено, що під час митного оформлення у митного органу була наявна інформація про те, що ідентичний товар за МД №401090000/2012/012384 від 20 липня 2012 року відповідно до даного договору №20120604 від 04 червня 2012 року, ввозився декларантом за фактурною ціною 7,5676 євро за кг, заявлена фактурна ціна за МД №401090000/2013/012482 від 26 червня 2013 року складала 3,4054 євро за кг, тобто в процентному співвідношенні різниця вартості нижча на 55%.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що із наданих позивачем документів встановлено розбіжності митної вартості товару, а тому Вінницька митниця при прийняті оскаржуваного рішення та картки відмови діяла в межах та спосіб, передбачених законом України.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права при заявлені позовної вимоги щодо стягнення зайво сплачених сум податків під час митного оформлення товарів без застосування (дотримання) процедури, визначеної у частинах 7-10 статті 55 Митного кодексу України та розділі Х Митного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2014 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.