Рішення № 37229851, 14.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2014 р.

Справа № 902/1650/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С. при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ в особі філії в м.Вінниці

до:відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця

про стягнення 430708,46 грн заборгованості згідно кредитного договору

За участю представників сторін:

позивача - Бажукова А.К. (довіреність №010-01/3474 від 14.05.2013 року);

відповідача - Дорошенка О.О. (довіреність №13-13 від 19.09.2013 року) та Сегеди О.Г. (директор).

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ в особі філії в м. Вінниці звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" про стягнення 430708,46 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов кредитного договору №7407К50 від 04 грудня 2007 року, а саме: 375939,00 грн. - основний борг, 550,76 грн. - проценти, нараховані за період з 01.06.2012 року по 30.11.2013 року за ставкою 0,1% річних та 54218,70 грн. пені за період з 03.12.2012 року по 02.12.2013 року.

Ухвалою суду від 09 грудня 2013 року порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 28 січня 2014 року.

28 січня 2014 року та 06 лютого 2014 року в судових засіданнях оголошувались перерви в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду 09 грудня 2013 року.

27 січня 2014 року через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вх.канц.суду№08-46/737/14), в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на пропущений строк позовної давності щодо заявлених позивачем вимог. Відповідач зокрема зазначає те, що сума заборгованості по тілу кредиту дійсно складає 375939 грн., однак позивачем пропущений строк позовної давності. Відповідач посилається на те, що умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу строку позовної давності починається з моменту порушення строку його погашення.

Позовні вимоги про стягнення 54218,70 грн. відповідач також відхилив, пославшись на те, що позивач мав право нарахувати, якби не пропустив строк, пеню за останні шість місяців з дати 03.12.2010 року. Нарахування пені за період з 03.12.2012 року по 03.12.2013 року відповідач вважає незаконним і необґрунтованим.

В свою чергу, 06 лютого 2014 року до суду надійшли пояснення позивача №074-09/125 від 05.02.2014, в яких останній не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та зазначає, що перебіг позовної давності декілька разів переривався виконанням дій по сплаті заборгованості, та позов був пред'явлений в межах строку позовної давності.

06 лютого 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача №074-09/123 від 05 лютого 2014 року, в якому останній просить у зв'язку з приведенням організаційно-правової форми у відповідність до вимог законодавства відповідач змінив свою назву на публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва". Згідно п.1.2 Статуту - публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" є повним правонаступником відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту".

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення відповідно до ст. 25 ГПК України. Відповідачем у справі слід вважати публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва".

06 лютого 2014 року надійшло клопотання позивача (лист №074-09/122 від 05 лютого 2014 року) про колегіальний розгляд справи. Дане клопотання відхиляється, як необґрунтоване, оскільки дану справу судом може бути розглянуто наявним одноособовим складом суду.

Також 06 лютого 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача (вх.канц.суду №08-46/1158/14 від 06 лютого 2014 року) про витребування доказів, зокрема розрахунку заборгованості із зазначенням періоду, коли виникла заборгованість, по яким платежам та за який період, відповідно до графіку платежу, не були сплачені відповідні платежі, по якій процентній ставці нараховувались проценти, пеня, а також з зазначенням інших сплачених відповідачем платежів. Також відповідачем подано до суду клопотання (вх.№ канц.суду 08-46/1159/14 від 06 лютого 2014 року) про призначення судово-економічної експертизи.

Дослідивши подані відповідачем клопотання, суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки суд, виходячи з наявних у справі доказів та обставин, не вбачає необхідності в призначенні судово-економічної експертизи та витребування доказів, вказаних відповідачем.

За клопотанням представника позивача №074-09/124 від 05 лютого 2014 року справа розглядається за допомогою фіксації судового процесу технічними засобами.

06.02.2014 року подано клопотання про продовження передбаченого частиною 1 ст. 69 ГПК України строку вирішення спору на 15 днів. Дане клопотання судом задоволено.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 13.02.2014 року представник позивача вимоги, що викладені у позовній заяві №074-09/3632 від 02.12.2013, підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.канц.суду№08-46/737/14 від 27.01.2014 року), а також з поданих суду додаткових поясненнях (вх. № канц.суду 08-46/1431/14 від 13.02.2014) й просив застосувати строки позовної давності, відмовивши позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників обох сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04 грудня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ (надалі - банк, позивач) та відкритим акціонерним товариством "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (який в подальшому змінив назву на публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва") (надалі позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №7407К50, за умовами якого банк надав позичальникові кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов договору (п.3.1. договору).

Пунктами 3.2.1 - 3.2.4 договору сторони погодили суму кредиту - 1150 000,00 грн.; кінцевий термін погашення кредиту - 03.12.2010 року; процентна ставка за кредитом складає 16,5 % річних. Якщо позичальник не перевів до банку в строк до 01.04.2008 року грошові надходження таким чином, щоб сума щоквартальних грошових потоків позичальника на рахунки, відкриті в ВАТ "Укрексімбанк", була не меншою, ніж 50% від загальних грошових потоків позичальника, процентна ставка, починаючи з 01.07.2008 року, збільшується на 2 процентних пункти. Корегування процентної ставки здійснювати щоквартально, в залежності від виконання умови переведення загальних грошових потоків. Розмір плати за кредитом складає 0,084% від суми кредиту щомісячно.

За умовами договору кредит надається у безготівковій формі в межах наданого забезпечення і тільки після укладення гарантійних документів та надання до банку належного підтвердження набуття чинності договором страхування майна, що надається в заставу, як це зазначено в п. 3.9. цього договору, та після оплати позичальником авансового платежу, відповідно до п. 3.1.1. цього договору. Надання кредиту проводиться на підставі наданих позичальником платіжних доручень у гривні відповідно до умов договору купівлі-продажу за фактом поставки з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку позичальника, відкритого згідно з п.3.8. цього договору (п.п.3.3.1., 3.3.2).

Сторони погодили, що позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 договору в строк, зазначений у п.3.2. договору, згідно графіку погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковими (п.3.4.1 договору).

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів (п.3.4.2 договору).

За укладеним договором позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п.3.5.1 договору).

За умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за управління кредиту у розмірі зазначеному в п.3.2. Договору. Плата за управління кредитом нараховується за період нарахування плати за управління кредитом у національній валюті України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок, зазначений у п.3.8 цього договору. Плата за управління кредитом за останній період нарахування плати за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором.

Уразі невиконання зобов'язань згідно з п.п.3.4.1.цього договору позичальник сплачує банкові пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п.4.1. цього договору, позичальник сплачує банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2. цього договору.

Разом з укладеним кредитним договором, сторонами було підписано додаток № 1 до кредитного договору № 7407К50 від 04.12.2007 року, яким сторони погодили графік погашення кредиту за період з 04.01.2008 року по 05.11.2010 року.

05.12.2007 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та позичальником були укладені договори застави, які посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В.: зар.н.3218, предмет застави: кран баштовий, 1984 р.в., марки КБ-503А, з.н.328; зар.н.3217, предмет застави: автокран МАЗ 5335 10-20Т-С, р.н.00062ВІ; зар.н.3129, предмет застави: кран баштовий стаціонарного типу марки Yangong FO/23B, p/p/2007В093.

В подальшому до умов кредитного договору додатковими договорами були внесені наступні зміни:

- згідно додаткового договору №7407К50 від 23.01.2008 року - врегульовано питання обліку заборгованості за кредитним договором, в т.р.простроченої;

- згідно додаткового договору №7407К50-2 від 30.05.2008 року - процентна ставка з 12.05.2008 року збільшена до 18,0% річних, також визначено умови збільшення процентної ставки в залежності від невиконання позичальником умов кредитного договору;

- згідно додаткового договору №7407К50-3 від 28.11.2008 року процентна ставка з 28.11.2008 року була збільшена до 22,0 % річних;

- згідно додаткового договору №7407К50-4 від 25.12.2008 року змінено графік погашення основного боргу;

- згідно додаткового договору №7407К50-5 від 30.04.2009 року уточнено порядок погашення основного боргу;

- згідно додаткового договору №7407К50-6 від 07.05.2009 року - щодо порядку нарахування та сплати процентів та комісії за управління кредитом;

- згідно додаткового договору №7407К50-7 від 09.02.2010 року процентну ставку з 01.02.2010 року встановлено на рівні 0,1 % річних, плату за управління Кредитом - на рівні 0,0% річних;

- згідно додаткового договору №7407К50-8 від 23.02.2010 року уточнено платіжні реквізити позичальника.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому сторонами підписувались додаткові правочини до кредитного договору № 7407К50 від 04.12.2007 року, а саме: 23.01.2008 року № 7407К50-1; 30.05.2008 року № 7407К50-2; 28.11.2008 № 7407К50-3; 25.12.2008 № 7407К50-4; 30.04.2009 № 7407К50-5; 07.05.2009 № 7407К50-6; 09.02.2010 № 7407К50-7; 23.02.2010 № 7407К50-8 (а.с.24-34).

Вказаними додатковими правочинами, сторони, поміж з іншим, змінювали процентну ставку - з 01.02.2010 року - 1 % річних; встановлювали нові графіки погашення кредиту тощо.

Неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 7407К50 від 04.12.2007 року щодо виконання сплати основного боргу, нарахованих процентів та пені, спонукало позивача до звернення з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач 06.12.2007 року отримав кредит у розмірі 1150000 грн., на часткове погашення якого здійснив наступні платежі, а саме: 03.04.2008 року на суму 27500,00 грн.; 03.04.2008 року на суму 7350,00 грн.; 29.04.2008 року на суму 13350,00 грн.; 29.04.2008 року на суму 21500,00 грн.; 03.06.2008 року на суму 34850,00 грн.; 03.07.2008 року на суму 34850,00 грн.; 04.08.2008 року на суму 34850,00 грн.; 03.09.2008 року на суму 34850,00 грн.; 03.10.2008 року на суму 34850,00 грн.; 03.11.2008 року на суму 34850,00 грн.; 03.12.2008 року на суму 34850,00 грн.; 28.05.2009 року на суму 3200,00 грн.; 06.08.2009 року на суму 60,00 грн.; 03.09.2009 року на суму 1000,00 грн.; 12.04.2010 року на суму 1590,00 грн.; 27.04.2010 року на суму - 10000,00 грн.; 21.05.2010 року на суму 10000,00 грн.; 30.06.2010 року на суму 5000,00 грн.; 03.11.2010 року на суму 5000,00 грн.; 11.02.2011 року на суму 5000,00 грн.; 23.02.2011 року на суму 5000,00 грн.; 28.02.2011 року на суму 2 000,00 грн.; 14.03.2011 року на суму 500,00 грн.; 17.11.2011 року на суму 70 216,00 грн.; 16.12.2011 року на суму 45000,00 грн.; 29.12.2011 року на суму 102 000,00 грн.; 11.01.2012 року на суму 129845,00 грн.; 06.07.2012 року на суму 50000,00 грн.; 05.09.2012 року на суму 15000,00 грн.

Загалом відповідач здійснив розрахунки на суму 774061,00 грн., залишок несплаченої заборгованості по тілу кредиту склав 375939,00 грн.

За користування позичковими коштами відповідачу були нараховані відсотки, а саме:

- за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року за 31 день користування сумою 440939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано проценти в розмірі 37,97 грн., які відповідач 06.07.2012 року оплатив в сумі 36,97 грн.;

- за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року за 30 днів користування сумою 440939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 36,74 процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.07.2012 року по 05.07.2012 року за 5 днів користування сумою 440939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 6,12 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 06.07.2012 року по 31.07.2012 року за 26 днів користування сумою 390939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 28,23 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року за 31 день користування сумою 90939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 33,66 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.09.2012 року по 04.09.2012 року за 4 дні користування сумою 390939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 4,34 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 05.09.2012 року по 30.09.2012 року за 26 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 27,15 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року за 30 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 31,33 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року за 28 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 29,24 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року за 30 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 31,33 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013за 30 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 31,33 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року за 31 день користування сумою375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року за 30 днів користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 31,33 грн. процентів, які відповідачем не оплачені;

- за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року за 31 день користування сумою 375939,00 грн. за ставкою 0,10% нараховано 32,37 грн. процентів, які відповідачем не оплачені.

Всього було нараховано 587,73 процентів, з яких відповідачем було сплачено 36,97 грн., сума несплачених процентів склала 550,76 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, перевіривши надані розрахунки, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитом в сум 375939,00 грн. та 550,76 грн. процентів за період з 01.06.2012 року по 30.11.2013 року за ставкою 0,10 % річних підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Зокрема, вказані вимоги підтверджуються: наданими позивачем і долученими до матеріалів справи доказами: розрахунком заборгованості за кредитом станом на 05.02.2014 року, меморіальними ордерами та платіжними дорученнями, виписками та довідками по рахунку позичальника та іншими матеріалами справи.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що "сума заборгованості по тілу кредиту дорівнює сумі 375 939 грн., проте вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності по стягненню відповідних платежів".

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 54166,54 грн: пені за порушення умов кредитного договору щодо належної сплати основного боргу за період з 03.12.2012 року по 02.12.2013 року та 52,16 грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 03.12.2012 року по 02.12.2013 року, а саме:

- за період з 03.12.2012 року по 05.02.2013 року за 65 днів прострочення сплати суми 375939,00 грн. за ставкою 15,00% нараховано пеню за прострочену заборгованість в сумі 10181,68 грн.;

- за період з 06.02.2013 року по 09.06.2013 року за 124 дні прострочення сплати суми 375939,00 грн. за ставкою 15,00% нараховано пеню за прострочену заборгованість в сумі 19423,52 грн.;

- за період з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року за 64 дні прострочення сплати суми 375939,00 грн. за ставкою 14,00% нараховано пеню за прострочену заборгованість в сумі 9 356,70 грн.;

- за період з 13.08.2013 року по 02.12.2013 року за 112 днів прострочення сплати суми 375939,00 грн. за ставкою 13,00% нараховано пеню за прострочену заборгованість в сумі 15 204,64 грн.

Загалом нараховано 54166,54 грн. пені за прострочену заборгованість.

Також позивачем було нараховано пеню за прострочені проценти, а саме:

- за період з 03.12.2012 року по 09.12.2012 року за 7 днів, виходячи із суми 137,24 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 0,40 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 03.12.2012 року по 09.12.2012 року за 7 днів, виходячи із суми 32,37 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 0,09 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 10.12.2012 року по 09.01.2013 року за 31 день, виходячи із суми 169,61 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 2,19 пені за прострочені проценти;

- за період з 10.12.2012 року по 09.01.2013 року за 31 день, виходячи із суми 31,33 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 0,40 пені за прострочені проценти;

- за період з 10.01.2013 року по 05.02.2013 року за 27 днів, виходячи із суми 200,94 грн. за ставкою 15,00% нараховано 2,26 пені за прострочені проценти;

- за період з 16.01.2013 року по 05.02.2013 року за 21 день, виходячи із суми 32,37 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 0,28 пені за прострочені проценти;

- за період з 06.02.2013 року по 07.02.2013 року за 2 дні, виходячи із суми 233,31 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 0,19 пені за прострочені проценти;

- за період з 08.02.2013 року по 10.03.2013 року за 31 день, виходячи із суми 265,68 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 3 ,43 пені за прострочені проценти;

- за період з 11.03.2013 року по 07.04.2013 року за 28 днів, виходячи із суми 294,92 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 3,44 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 08.04.2013 року по 15.05.2013 року за 38 днів, виходячи із суми 327,29 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 5,18 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 16.05.2013 року по 09.06.2013 року за 25 днів, виходячи із суми 358,62 грн. за ставкою 15,00%, нараховано 3,74 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 10.06.2013 року по 07.07.2013 року за 28 днів, виходячи із суми 390,99 грн. за ставкою 14,00%, нараховано 4,26 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 08.07.2013 року по 07.08.2013 року за 31 день, виходячи із суми 422,32 грн. за ставкою 14,00%, нараховано 5,09 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 08.08.2013 року по 12.08.2013 року за 5 днів, виходячи із суми 454,69 грн. за ставкою 14,00%, нараховано 0,88 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 13.08.2013 року по 08.09.2013 року за 27 днів виходячи із суми 454,69 грн. за ставкою 13,00%, нараховано 4,43 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 09.09.2013 року по 07.10.2013 року за 29 днів, виходячи із суми 487,06 грн. за ставкою 13,00%, нараховано 5,10 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 08.10.2013 року по 07.11.2013 року за 31 день виходячи із суми 518,39 грн. за ставкою 13,00%, нараховано 5,80 грн. пені за прострочені проценти;

- за період з 08.11.2013 року по 02.12.2013 року за 25 днів, виходячи із суми 550,76 грн. за ставкою 13,00% нараховано 4,97 грн. пені за прострочені проценти.

Всього нараховано 52,16 грн. пені за прострочені проценти.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення умов кредитного договору щодо належної сплати основного боргу та за прострочення сплати процентів є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного кредитного договору та чинного законодавства.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності та поданих ним заперечень проти позову вони не можуть бути визнані судом як обгрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.257 ЦК України до вимог щодо стягнення основного боргу за кредитом встановлено строк позовної давності в 3 роки, а згідно положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В період жовтня 2010 року - квітня 2013 року між позивачем та відповідачем відбувалось листування, під час якого відповідач повідомляв банк про визнання заборгованості за кредитом та свій намір її погасити,

На підтвердження цього позивачем представлено: лист від 06.10.2010 року за вих. №06-10/2010-3, в якому відповідач звертався з пропозицією до банку щодо внесення змін до умов кредитного договору на предмет прийняття додаткового забезпечення зобов'язань перед банком; лист від 10.11.2011 року за вих. №0І-602, в якому відповідач звернувся до банку з проханням рефінансувати кредит та надав протокол №26-10/2011 засідання Наглядової Ради від 26.10.2011 року про погодження рефінансування заборгованості; лист від 04.01.2012 року за вих. №01-01, в якому відповідач звертається з проханням провести реструктуризацію простроченої заборгованості та висловлює намір і в подальшому здійснювати повне погашення боргу; лист від 03.04.2013 року за вих. №01-075, в якому відповідач підтверджує свій намір розрахуватись з банком по кредиту в повному обсязі; лист від 10.04.2013р. за вих. №01-083, в якому відповідач підтверджував свій намір розрахуватись з банком за кредитною угодою в повному обсязі.

Окрім того, в період 28.05.2009 року по 05.09.2012 року відповідач здійснював часткові погашення наявного боргу, що свідчить про визнання заборгованості. Останній платіж відповідач здійснив 05.09.2012 року, а в листі від 10.04.2013 року підтвердив намір розрахуватись.

Враховуючи, що відповідач вчиняв дії, які свідчать про визнання боргу, суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності було перервано та позивачем не пропущено.

Посилаючись на положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України відповідач вказує, що позивач мав право нарахувати пеню лише за перші шість місяців прострочення зобов'язання.

За правилами цієї ж статті нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 7.2 Кредитного договору було визначено, що пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а отже договором визначений інший строк для нарахування пені.

Інші заперечення відповідача проти позову обгрунтованості заявлених вимог також не спростовують.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Відповідачем у справі вважати публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва".

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (вул.Тарногродського, 48, м.Вінниця, 21000, код.05465488) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул.Горького, 127, м.Київ) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк", в м.Вінниця (вул.Козицького, 51, корп.1, м.Вінниця, 21050, код - 24896705) - 375 939, 00 грн - основного боргу; 550, 76 грн -

відсотків за користування кредитом; 54 218, 70 - пені; 8614,17 грн - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 лютого 2014 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (м.Київ, вул.Горького, 127);

3 - Вінницькій філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (21050, м.Вінниця, вул.Козицького, 51, корп. 1);

4 - відповідачу - ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (м.Вінниця, вул.Тарногродського, 48)