Рішення № 37229817, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/1768/13

За позовом: Сільськогосподарського кооперативного товариства „Vivai Cooperativi Rauscedo";

До відповідача: Приватного підприємства „Альфа-Юг";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Волочнюк О.С. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 05.07.2013 року за вх. №2776/13 Сільськогосподарське кооперативне товариство „Vivai Cooperativi Rauscedo" (далі - позивач) звернулося з позовом до господарського суду Одеської області до Приватного підприємства „Альфа-Юг" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за невиконання умов контракту.

22.07.2013 року (вх. №1573/13) до господарського суду Одеської області надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Альфа-Юг" на ухвалу господарського суду Одеської області від 08.07.2013 року по справі № 916/1768/13 про порушення провадження по справі.

Проте, враховуючи подання скаржником Приватним підприємством "Альфа-Юг" апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яка у відповідності до ст. 106 ГПК України не підлягає оскарженню, апеляційна скарга Приватного підприємства "Альфа-Юг" була повернута заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 106 ГПК України ухвалою суду від 23.07.2013 року.

12.08.2013 року за вх. №24471/13 відповідач надав суду заяву щодо застосування строків позовної давності, в якій судом було відмовлено, як необґрунтованій, у судовому засіданні від 12.08.2013 року.

12.08.2013 року за вх. №24465/13, 14.08.2013 року за вх. №24653/13 представником відповідача було заявлено заяву про припинення провадження по справі, клопотання про призначення по справі судової експертизи, у задоволенні яких було відмовлено у судовому засіданні від 14.08.2013 року.

09 вересня 2013 року до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява за вх. №3704/13 від Приватного підприємства „Альфа-Юг" до Сільськогосподарського кооперативного товариства „Vivai Cooperativi Rauscedo" про визнання договору недійсним, яку на підставі пп. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України судом було повернуто позивачу без розгляду ухвалою суду від 10.09.2013 року.

Приймаючи до уваги надходження до господарського суду Одеської області запиту про надсилання справи №916/1768/13 до Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги від приватного підприємства „Альфа-Юг" на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.09.2013р., розгляд справи було зупинено ухвалою суду від 11.09.2013 року.

У зв'язку з поверненням справи №916/1768/13 до господарського суду Одеської області, провадження по справі було поновлено ухвалою суду від 24.12.2013 року.

07.02.2014 року за вх. №2-518/14 та 14.02.2014 року за вх. №2-639/14 відповідач надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи та зупинення справи відповідно, в задоволенні яких судом було відмовлено, як безпідставних, у судових засіданнях від 10.02.2014 року та 17.02.2014 року.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надаючи до суду письмові уточнення від 06.09.2013 року за вх. №26713/13.

Відповідач надав суду відзив 13.09.2013 року за вх. №27384/13 на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

В судових засіданнях, в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 12.08.2013р. до 14.08.2013р., з 09.09.2013р. до 10.09.2013р. та з 10.09.2013 року до 13.09.2013 року.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 20.09.2013 року Ухвалою суду від 28.08.2013 року.

У судовому засіданні 17.02.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

23 березня 2010 року між Сільськогосподарським кооперативним товариством „Vivai Cooperativi Rauscedo" та Приватним підприємством „Альфа-Юг" був укладений Контракт купівлі-продажу № 338//CV09-10, за яким позивач продає, а відповідач приймає привиті саджанці винограду відповідно до специфікації до Контракту.

Відповідно до Специфікації до Контракту № 338//CV09-10 саджанці поставляються у кількості 148 140 шт. по ціні 0,79 Євро за 1 шт. на загальну суму 117 030,60 Євро.

На виконання умов Контракту № 338//CV09-10 від 23.03.2010 року Сільськогосподарське кооперативне товариство „Vivai Cooperativi Rauscedo" 12.05.2010р. поставило Приватному підприємству „Альфа-Юг" 148 140 шт. виноградних саджанців в асортименті на загальну суму 117 030,60 Євро.

11 703,06 Євро відповідач повинен був оплатити в якості передплати, та по 8 777,29 Євро на протязі 12 місяців починаючи з січня 2011 року, проте покупець здійснив оплату в сумі 15 472,30 Євро. Сума заборгованості на момент підписання позовної заяви (05.07.2013р.) складає 101 558,30 Євро, що по курсу НБУ на 21.06.2013р. (1 Євро = 10,5507 грн.) складає 1 071 511,15 грн.

Загальна сума процентів за невиконання умов Контракту покупцем складає 22 647,49 Євро, що по курсу НБУ на 21.06.2013р. складає 238 946,87 грн.

Враховуючи надані позивачем письмові уточнення від 06.09.2013 року за вх. №26713/13 Сільськогосподарське кооперативне товариство „Vivai Cooperativi Rauscedo" просить суд стягнути з Приватного підприємства „Альфа-Юг" основний борг у розмірі 1 071 511,15 грн. та проценти за порушення строків оплати в розмірі 238 946,87 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відносини, що виникли між сторонами на підставі вищезазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбаченим Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом Одеської області, 23 березня 2010 року між Сільськогосподарським кооперативним товариством „Vivai Cooperativi Rauscedo" (позивач - продавець) та Приватним підприємством „Альфа-Юг" (відповідач - покупець) був укладений Контракт купівлі-продажу № 338//CV09-10, за яким позивач продає, а відповідач приймає привиті саджанці винограду відповідно до специфікації до Контракту.

Відповідно до Специфікації до Контракту № 338//CV09-10 саджанці поставляються у кількості 148 140 шт. по ціні 0,79 Євро за 1 шт. на загальну суму 117 030,60 Євро.

П. 2.1. Контракту встановлено, що Товар поставляється на заводі продавця на умовах DDU, Україна, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2000 термін „поставка без сплати мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.

На виконання умов Контракту № 338//CV09-10 від 23.03.2010 року Сільськогосподарське кооперативне товариство „Vivai Cooperativi Rauscedo" 12.05.2010р. (підтверджується підписом директора ПП „Альфа-Юг" на СМR) поставило ПП „Альфа-Юг" 148 140 шт. виноградних саджанців в асортименті на загальну суму 117 030,60 Євро відповідно до специфікації, рахунку-фактури № 324 від 10.05.2010р., упаковочного листа, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 005889, ВМД.

Суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві не заперечує самого факту поставки.

П. п. 6.1., 6.2. Контракту № 338//CV09-10 встановлено, що валютою Контракту, платежі та ціна продукції встановлюється в Євро.

Розрахунки за товар, що поставляється по Контракту здійснюються шляхом банківського переказу в наступному порядку: 10 % від суми Контракту - на протязі 10 банківських днів з дати підписання контракту до завантаження товару на транспортний засіб; 90 % від суми контракту - рівномірними щомісячними частинами на протязі 12 місяців починаючи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Таким чином, 11 703,06 Євро відповідач повинен був оплатити в якості передплати, та по 8 777,29 Євро на протязі 12 місяців починаючи з січня 2011 року.

Покупець - ПП „Альфа-Юг" здійснив оплату в сумі 15 472,30 Євро від 26.04.2010 року.

Сума заборгованості складає 101 558,30 Євро, що по курсу НБУ на 21.06.2013р. (1 Євро = 10,5507 грн.) складає 1 071 511,15 грн.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за поставлений товар з боку відповідача.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів, спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов Контракту, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 071 511,15 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

П. 6.6. Контракту № 338//CV09-10 встановлено, що у випадку порушення строків оплати продавець має право стягнути з покупця проценти за несвоєчасну оплату. Проценти обчислюються з суми прострочки і начисляються за період прострочки. Проценти визначаються виходячи з річної ставки рефінансування НБУ плюс 9 пунктів.

06 вересня 2013р. позивач надав суду уточнення до позовної заяви, якими уточнив вимоги стосовно нарахування процентів з врахуванням ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. При цьому ст. 8 Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів не встановлено винятків для строку позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договорів купівлі-продажу, чим спростовуються доводи відповідача стосовно порушення позивачем ст. 258 ЦК, відповідно до якої щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Наданий позивачем розрахунок процентів, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню, у розмірі 238 946,87 грн.

Ст. 123 ГПК України встановлено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 124 ГПК підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 76 Закону України від 23.06.2005. р. № 2709 - IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон про міжнародну частку праві) суди можуть приймати у своє виробництво і розглядати які-небудь справи з іноземним елементом у випадках: - якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, окрім випадків, визначених в ст. 77 цього Закону; - якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме або нерухоме майно, на яке може бути обернене стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; - у справах про відшкодування шкоди, якщо він був нанесений на території України; - якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; - якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; - якщо у справі про спадок спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; - дія або подія, яка стала основою для подання позову, мала місце на території України; - якщо у справі про визнання безвісті відсутнім або оголошенні померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; - якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; - якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або по інших підставах має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути збуджено за кордоном; - в інших випадках, визначених законом України і міжнародним договором України.

У п. 1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) від 31.05.2002р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" визначено, що відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів відповідно до встановленої підвідомчості і підсудності господарських спорів за захистом своїх порушених прав, та інтересів, що охороняються законом. Згідно зі змістом ст. 41, 12 - 17, 123 ГПК України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачений національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в ГПК України відсутній інститут договірної осудності, зацікавлена сторона може звернутися до місцевого господарського суду лише відповідно до вимог ст. 13 - 16 ГПК України про територіальну і виняткову підсудність справ, які підлягають розгляду в першій інстанції. Місцеві господарські суди мають право вирішувати спори і в тих випадках, коли міжнародним договором передбачена можливість укладення письмового пророгаційного договору між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України і іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність).

Враховуючи, що Приватне підприємство „Альфа-Юг" зареєстроване та знаходиться за адресою - 68400, Одеська обл., Арцизький район, місто Арциз, вул. Металічна, будинок 1, то даний спір підсудний господарському суду Одеської області.

З цих підстав відхилена заява відповідача, якою він просив припинити провадження у справі з тих мотивів, що Контрактом передбачена передача спорів, які виникають з Контракту купівлі-продажу № 338//CV09-10 до суду за місцем знаходження позивача.

У судовому засіданні представником відповідача була надана заява щодо застосування строків позовної давності. Обґрунтовуючи дану заяву відповідач зазначив, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на контракті купівлі-продажу № 338//CV09-10 від 23.03.2010 року, і, таким чином, загальний строк позовної давності у три роки сплив 23.03.2013 року.

Судом вказані вище твердження не приймаються, оскільки п. 6.2. Контракту купівлі-продажу № 338//CV09-10 від 23.03.2010 року встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений товар мав відбутися 31.12.2011р. Таким чином 3-річний строк спливає 31.12.2014р. Крім того, ст. 8 Конвенції про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів строк позовної давності складає 4 роки.

У відзиві відповідач вказує, що йому в порушення умов контракту не було надано свідоцтво про сертифікацію, а відповідно відсутні підстави для стягнення грошових коштів за товар.

Однак суд пояснює, що відповідач не надав доказів того, що звертався з проханням надати свідоцтво про сертифікацію, як того вимагає ст. 666 ЦК України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Альфа-Юг" (68400, Одеська обл., Арцизький район, місто Арциз, вулиця Металічна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32094099) на користь Сільськогосподарського кооперативного товариства „Vivai Cooperativi Rauscedo" (Вія Удіне, 39 - 33090 Раушедо, Італія, код 00072080930) основний борг в розмірі 1 071 511,15 грн., проценти за порушення строків оплати в розмірі 238 946,87 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Альфа-Юг" (68400, Одеська обл., Арцизький район, місто Арциз, вулиця Металічна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32094099) на користь Сільськогосподарського кооперативного товариства „Vivai Cooperativi Rauscedo" (Вія Удіне, 39 - 33090 Раушедо, Італія, код 00072080930) витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 209,16 гривень.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19 лютого 2014 року.

Суддя Меденцев П.А.