Ухвала суду № 37229630, 17.02.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/26/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ст.ст.355 ч.2, 146 ч.2 КК України Соколишина Л.Б. Доповідач в апеляційній інстанції Мунько Б. П. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМунька Б.П. суддів при секретарі Єгоровій С.А.Поєдинка І.А., Неділька М.І., з участю прокурораШарапи В.Ю. захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Журби В.В., обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в інтересах відповідно обвинувачених ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28.10.2013 року, яким

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, приватний підприємець, не судимий в порядку ст.89 КК України,

засуджений за ч.2 ст.355 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_15 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_15 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 03.10.2011 року по 06.12.2011 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_15 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105,75 грн.

ОСОБА_15 визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.187 та ч.2 ст.146 КК України, за відсутністю в його діях складу указаних злочинів.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, не працюючий, не судимий в порядку ст.89 КК України,

засуджений за ч.2 ст.146 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_12 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_12 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 13.03.2012 року по 05.07.2012 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, українець, працюючий у ПП ОСОБА_18 охоронником, не судимий в порядку ст.89 КК України,

засуджений за ч.2 ст.355 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_11 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 01 по 06.03.2012 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_11 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105,75 грн.

Визнано невинуватим та виправдано ОСОБА_11 за ч.2 ст.186 КК України та за ч.2 ст.187 КК України за відсутністю в його діянні складу зазначених злочинів.

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, українець, не працюючий, раніше судимий: Христинівським районним судом від 13.05.2002 року за ч.З ст.187 КК України до арешту, який був змінений на передачу на поруки батьків; Жашківським районним судом від 29.03.2005 року за ч.4 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі з ? конфіскації майна, в частині призначеного покарання ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2005 року вирок змінено, призначено 2 роки позбавлення волі, звільнився 28.02.2007 року по відбуттю покарання,

засуджений за ч.2 ст.355 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_13 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_13 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 03.10.2011 року по 26.06.2012 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_13 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105,75 грн.

ОСОБА_13 визнано невинуватим та виправдано за ч.2 ст.186 КК України та за ч.2 ст.187 КК України за відсутністю в його діянні складу зазначених злочинів.

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель АДРЕСА_4, громадянин України, українець, не працюючий, раніше судимий Соснівським районним судом м. Черкаси: 04.05.1995 року за ч.3 ст.140 КК України до 1 року позбавлення волі; 28.04.2000 року за ч.2 ст.206, ч.2 ст.141, ч.2 ст.140, ч.2 ст.215-3 КК України до 4 років позбавлення волі; Жашківським районним судом від 29.03.2005 року за ч.4 ст.187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією ? майна, в частині призначеного покарання ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11.10.2005 року вирок змінено, призначено до відбуття 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 12.11.2010 року по відбуттю покарання,

засуджений за ч.2 ст.355 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_16 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_16 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Зараховано у строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою з 03.10.2011 року по 26.06.2011 року.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - особисте зобов'язання, до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_16 в бюджет держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи у розмірі 105,75 грн.

Судом вирішена доля речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

Арешт, накладений постановою про накладення арешту від 21.10.2011 року слідчим в ОВС СУ УМВС України у Черкаській області Савенко А.А. на автомобіль Мерседес-Бенц д.н.з. НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 - скасовано.

Заборону, накладену постановою про заборону на здійснення дій по відчудженню автомобіля Мерседес Бенц МЛ-350, д.н.з. НОМЕР_1 від 05.12.2011 року слідчим в ОВС СУ УМВС України у Черкаській області Савенко А.А. - скасовано.

Згідно вироку суду на початку квітня 2011 року ОСОБА_12 разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно позбавили волі ОСОБА_8 за наступних обставин: так, на початку квітня 2011 року, близько 11 год., ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20 приїхали до приватного домоволодіння ОСОБА_8, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 та повідомили ОСОБА_8, що заберуть на ставок автомобіль Мерседес, що належить його брату ОСОБА_17, який перебував у відрядженні та попросив сховати автомобіль, щоб ОСОБА_8 не зміг у нетверезому стані керувати вказаним автомобілем та спричинити дорожньо-транспортну пригоду. Почувши це, ОСОБА_8, який перебував тривалий час у стані алкогольного сп'яніння, сказав, що поїде з ними на ставок, протверезіє і забере зі ставка авто свого брата. Після чого, ОСОБА_12 з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, поїхали на ставок в автомобілі Мерседес, що належить брату ОСОБА_8, а ОСОБА_15 з ОСОБА_8 - на мікроавтобусі «HUNDAI» під керуванням ОСОБА_19 та його дружиною ОСОБА_20, приїхали на ставок, що розташований в с. Червона Слобода Черкаського району, після чого ОСОБА_15 та ОСОБА_19 з дружиною поїхали по домівках у автомобілі Хюндай, належного ОСОБА_19, а ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишилися на ставку з ОСОБА_8, якого завели до будівлі охоронців ставка, де ОСОБА_12 незаконно, металевим ланцюгом прикував ОСОБА_8 за праву ногу до рельси та гирі, чим позбавили волі останнього, та утримували його незаконно протягом трьох днів у вказаному місці, з метою повного його витверезіння.

ОСОБА_13 01.10.2011 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_11, з метою повернення коштів за переданий ОСОБА_9 на продаж автомобільний двигун, належний ОСОБА_13 та ОСОБА_22, вимагали виконання усного договору, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_9 про продаж двигуна, шляхом повернення обумовленої суми за продаж двигуна у розмірі 1000 доларів США, при наступних обставинах: 01.10.2011 року, близько 16 год., ОСОБА_13 з ОСОБА_11, підійшли до ОСОБА_9, який у вказаний час та місці знаходився поблизу центрального ринка, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 264 та стояв біля свого автомобіля, де ОСОБА_11 із застосуванням фізичного насильства до ОСОБА_9, яке виразилося у нанесенні декількох ударів кулаками в область обличчя, потилиці, а у автомобілі-по тулубу у районі грудної клітки, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забоїв з набряками та крововиливами, та саднами голови в ділянках правого ока, правої щоки, правої вушної мушлі, потилиці, забою з набряком м'яких тканин грудної клітки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 121/264 від 24.11.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, силоміць посадили ОСОБА_9 на заднє сидіння його власного автомобіля БМВ 520 д.н.з. НОМЕР_3. Знаходячись в салоні вказаного автомобіля ОСОБА_13 на задньому сидінні разом з ОСОБА_11, по обидва боки ОСОБА_9 та не давали змоги йому протидіяти, на вказаному автомобілі поїхали на берег річки Дніпро, який розташований по вул. Гагаріна в м. Черкаси навпроти Пагорба Слави, де до них приєдналися ОСОБА_15, а потім ОСОБА_16, де вимагали у ОСОБА_9 виконати договір щодо повернення коштів за продаж двигуна М-50, переданого ОСОБА_9 для перепродажу, шляхом написання розписки про те, що він зобов'язаний повернути 1000 доларів США, що згідно встановленому Національним банком України курсу станом на 01.10.2011 року становить 7 972 грн. При цьому ОСОБА_9 передав у рахунок погашення даного боргу 1 000 грн. відразу на р. Дніпро, а решту суми погодився віддати, виконавши вимогу про виконання договору до 05.10.2011 року, про що зазначив у розписці. 03.10.2011 року, ОСОБА_9, попередньо надавши добровільну згоду працівникам міліції на документування факту передачі грошових коштів, зателефонував ОСОБА_13 та домовившись про зустріч, цього ж дня, близько 13 год., зустрівся за місцем свого проживання: АДРЕСА_6 з ОСОБА_16 і ОСОБА_13 та передав останньому гроші в сумі 1000 грн., які йому попередньо в присутності понятих були надані працівниками міліції. Отримавши частину вказаної суми грошей, а саме 1000 грн., ОСОБА_13, поклав їх до своєї правої кишені кофти після чого у вказаному місці був затриманий працівниками УБОЗ УМВС України в Черкаській області, які в присутності понятих та за згодою ОСОБА_13 провели його особистий огляд, в ході якого вилучили вищезазначені грошові кошти, а саме: 2 купюри по сто гривень кожна серіями АЖ8929215, БТ4801859, та чотири купюри номіналом по 200 гривень кожна, серіями ВЧ7187597, ВЗ5436144, ВЗ0752387, ЕХ6074831 поверхня яких, згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2/2165 від 26.11.2011 року люмінесціювала спеціально-хімічною речовиною, однорідною за хімічним складом та фізико-хімічними властивостями зі СХР, яка була виявлена та вилучена працівниками міліції на поверхні рук та одягу ОСОБА_13

Не погоджуючись з вироком суду, подані апеляції:

- прокурором, який просить вирок скасувати як незаконний через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким визнати винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та призначити покарання: ОСОБА_15 за ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.187 КК України та на підставі ст.70 КК України остаточно визначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_11 за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, на підставі ст.70 КК України остаточно визначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_13 за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України та на підставі ст.70 КК України остаточно визначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна; ОСОБА_16 за ч.2 ст.189 КК України - 5 років позбавлення волі; ОСОБА_12 за ч.2 ст.146 КК України - 5 років позбавлення волі. Всім обвинуваченим запобіжний захід змінити на взяття під варту, посилаючись на те, що судом 1 інстанції через невірну оцінку зібраних в ході досудового розслідування фактичних даних, не взяв до уваги належні докази, що призвело до прийняття не законного рішення про виправдання ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_11, ОСОБА_13 відповідно за ч.2 ст.187 та за ч.2 ст.186 КК України. Апелянт вважає, що вина вказаних осіб повністю підтверджується першочерговими показами потерпілих, даними висновків СМЕ та СІ(Ц)Е експертиз, очної ставки, протоколів відтворення обстановки, явки з повинною ОСОБА_13 та іншими даними; аналогічним чином необгрунтовано був виправданий ОСОБА_15 за ч.2 ст.146 КК України; до зміни показів потерпілими необхідно відноситися критично, як намагання сприяти уникненню від відповідальності обвинуваченими, які є їхніми односельцями та раніше неодноразово притягувалися за вчинення насильницьких злочинів; на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність вказують висновки суду про кваліфікацію дії обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 за ч.2 ст.355 КК України, в той час коли органом досудового розслідування кваліфіковано їх дії за ч.2 ст.189 КК України; суд при призначенні покарання обвинуваченим належним чином не врахував, що обвинуваченими вчинено тяжкі злочини, вину у їх вчинені не визнали, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності та мають непогашені судимості за насильницькі злочини, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпеку;

- обвинуваченим ОСОБА_11, який просить вирок скасувати як незаконний з підстав не відповідності висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та постановити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що по епізоду відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_9, а саме 1000 грн., то у вказаному злочині він себе винуватим не визнає, ніяких коштів у ОСОБА_9 не забирав, тому по даному факту нічого не може пояснити. Кошти в сумі 1000 грн. ОСОБА_9 добровільно віддав ОСОБА_13 за двигун. Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що дійсно узяв на продаж двигун у ОСОБА_13, однак кошти за нього не повернув. Він та інші обвинуваченні кошти у нього не викрадали, на березі р. Дніпра він сам написав розписку про необхідність повернення боргу у сумі 1000 доларів СІІІА. Отже, обвинувачені відносно нього не вчиняли ніяких злочинів, розписку писав добровільно, покази дані на досудовому слідстві не підтвердив і повідомив, що під час досудового слідства на нього здійснювався тиск працівниками УБОЗу і він був вимушений казати неправду, вони при цьому наголошували, що їм потрібно посадити ОСОБА_15 3 даних показів випливає, що відсутня взагалі подія кримінального правопорушення, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України;

- обвинуваченим ОСОБА_12, який просить вирок змінити та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.146 КК України на ч.1 ст.146 КК України, призначивши йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, посилаючись на те, що в судовому засіданні він не давав показів з приводу того, що спільно з особою, відносно якої виділені матеріали в окреме кримінальне провадження, приковували потерпілого ОСОБА_8 до рельси. Такий висновок суду не підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, що є невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження;

- захисником ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15, який просить вирок скасувати в повному обсязі як незаконний з підстав не відповідності висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_15 закрити, посилаючись на те, що він у потерпілого ОСОБА_9 нічого не вимагав. ОСОБА_9 мав продати двигун, який належав ОСОБА_22, та ОСОБА_13, але забравши його поставив на власний автомобіль, перестав виходити на телефонний зв'язок, і не повертав ні двигун, ні кошти за нього; під час судового розгляду кримінальної справи суд перевірив та дослідив докази обвинувачення, які не підтвердили винуватість його підзахисного ОСОБА_15 у інкримінованих йому злочинах, а також і не підтвердили його дій, які б можна було кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, а навпаки, свідчать, що в його діях відсутній будь-який склад злочину. Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що дійсно узяв на продаж двигун у ОСОБА_13, однак кошти за нього не повернув. Обвинуваченні кошти у нього не викрадали, на березі р. Дніпра він сам написав розписку про необхідність повернення боргу у сумі 1000 доларів США. Потерпілий також пояснив, що підсудні відносно нього не вчиняли ніяких злочинів, розписку писав добровільно, покази дані на досудовому слідстві не підтвердив і повідомив, що під час досудового слідства на нього здійснювався тиск працівниками УБОЗу і він був вимушений казати неправду, вони при цьому наголошували, що їм потрібно посадити ОСОБА_15 3 даних показів випливає, що відсутня взагалі подія кримінального правопорушення. Апелянт також вважає, що кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.355 КК України являється примушування вчинене за попередньою змовою групою осіб, але як вбачається з вироку суд не встановив факт попередньої змови групи осіб, ОСОБА_15 з іншими засудженими, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України;

- захисником ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16, який просить вирок скасувати як незаконний з підстав не відповідності висновків суду 1 інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_16 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, а провадження по справі закрити, посилаючись на те, що в діях його підзахисного відсутні будь-які достатні та аргументовані докази, які б підтверджували його вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та інших інкримінованих досудовим слідством кримінальних правопорушень;

- обвинуваченим ОСОБА_13, який просить вирок скасувати з підстав не відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановити новий вирок, яким виправдати його за ч.2 ст.355 КК України, посилаючись на те, що судом не доведена обставина примусу до виконання цивільно-правових зобов'язань стосовно потерпілого ОСОБА_9 групою осіб, поєднаного з насильством, що є небезпечним для його життя і здоров'я. Наряду з показами свідків, що спростовували обвинувачення, судом не взято до уваги, що і сам потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ніхто до нього ніякого насильства не застосовував та була відсутня група осіб.

Потерпілий ОСОБА_9 в своїх запереченнях від 19.12.2013 року на апеляційну скаргу прокурора на вирок суду просить її залишити без задоволення, а апеляційні скарги підсудних задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що жоден з підсудних ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 не скоювали відносно нього будь-якого злочину; доводи, на які посилається прокурор Журба В.В., наявність в нього тілесних ушкоджень, які зафіксовані висновком СМЕ № 121/264 від 24.11.2011 року, він отримав не від дії підсудних, а при інших обставинах, про що він повідомляв під час свого допиту в Черкаському районному суді; посилання прокурора на те, що він давав слідчому правдиві покази, не відповідають дійсності, оскільки покази, які відображені в його протоколах допитах, зводинах віч на віч він слідчому не давав, а довіряючи працівникам міліції, які запевнили його, що все буде добре і що так треба, він лише підписував документи, які йому давали. Про всі ці обставини він повідомляв під час допиту в Черкаському районному суді. Потерпілий також зазначив, що з боку підсудних на нього ніякого тиску, щоб змусити його змінити покази не було.

Потерпілий ОСОБА_8 в своїх запереченнях від 24.12.2013 року на апеляційну скаргу прокурора на вирок суду просить її відхилити, а апеляційні скарги підсудних задовольнити, посилаючись на те, що: тілесні ушкодження відображені в СМЕ № 1229/263 від 24.11.2011 року йому були нанесені не підсудними ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12, а іншими особами, тому йому не зрозуміло, чому прокурор посилається на дану експертизу, як на доказ вини вищевказаних підсудних; слідчому та працівникам ОБОЗу він розповідав те саме, що і в судовому засіданні, а саме, що жоден з підсудних не скоював відносно нього злочинів. До приміщення ОБОЗу з заявою він добровільно не звертався, до нього приїхали працівники міліції, коли він перебував в нетверезому стані та забрали до приміщення ОБОЗу, де давали підписувати якісь папери. В своїх запереченнях потерпілий наголосив, що підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_12 відносно нього не скоювали ніяких злочинів; що стосується ОСОБА_12, який дійсно надів йому на ногу ланцюг з 16 кг. гирею, то даний факт дійсно мав місце, проте він вважає, що це було більше схоже на жарт, ніж на злочин.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 в інтересах відповідно обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16, самих цих обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги прокурора та відхилення апеляційних вимог обвинувачених та їх захисників як не обгрунтованих, пояснення потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених, їх захисників та прокурора не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом 1 інстанції при розгляді даного кримінального провадження були виконані.

Висновок суду про винність ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених відповідно ч.2 ст.355 та ч.2 ст.146 КК України, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

Винність ОСОБА_12, який під час розгляду справи судом 1 інстанції частково визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України; ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16. які не визнали своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, в апеляційній інстанції ОСОБА_12 просить апеляційний суд вирок змінити та перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.146 на ч.1 ст.146 КК України; ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 - вирок скасувати з підстав не відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановити новий вирок, яким виправдати їх за ч.2 ст.355 КК України, а кримінальне провадження відносно них закрити за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого цим та іншими правопорушеннями, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

по епізоду незаконного позбавлення волі людини обвинуваченим ОСОБА_12 за ч.2 ст.146 КК України:

- даними протоколу огляду місця події від 05.10.2011 року про те, що на території ЗАТ Шевченка у с. Червона Слобода Черкаського району, вул. Лозова № 2, неподалік від одноповерхової сторожки знаходиться мусорний бак, у якому виявлено та вилучено полімерний пакет, у якому знаходиться 16 кг металева гиря, до якої замком прикутий металевий ланцюг, довжиною близько 2 м. (а.с.197-199 т.2;

- показаннями свідка ОСОБА_26 дослідженими в порядку ст.306 КПК України (1960 року), про те, що він на ставку у Червоній Слободі продає квитки на зайняття рибальством та слідкує за порядком. Приблизно в перших числах квітня місяця 2011 року на ставок приїхали брати ОСОБА_12 і ще з одним невідомим чоловіком, якого він описати не зможе і впізнати не зможе, так як пройшло багато часу та привезли із собою чоловіка на ім'я ОСОБА_8, якому на вигляд 43-44 роки, зріст 182 см., волосся темного кольору, з залисиною. За кермом машини був ОСОБА_19. ОСОБА_12 і незнайомий йому чоловік одягнули ланцюги на ногу ОСОБА_8, а до нього гирю в 16 кг. Також іншу ногу пристебнули до рельси. Після чого йому наказали, щоб він його охороняв та у разі коли він захоче їсти накормити його. ОСОБА_8 пробув з ним пристебнутий до гирі та рельси близько 3-х днів. Під час того як ОСОБА_8 був пристебнутий він допомагав йому виходити на двір в туалет (а.с.215-216 т.2);

- даними протоколу пред'явлення фотокарток для впізнання ОСОБА_8 від 10.10.2011 року про те, що ОСОБА_8 впізнав на фотокартках особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка утримувала його разом з ОСОБА_12 протягом трьох діб у сторожці на ставку (а.с.234-235 т.2);

- даними протоколу очної ставки між ОСОБА_26 та ОСОБА_15 від 12.10.2011 року, де ОСОБА_26 підтвердив свої раніше надані покази (а.с.242-243 т.2);

- даними протоколу огляду предметів (гирі) від 21.10.2011 року, на якій було видряпано літери Я.О. ( а.с.15-16 т.3);

- даними постанови про пред'явлення для впізнання речей від 22.10.2011 року , про те, що впізнаючий ОСОБА_8, оглянувши пред'явленні йому для впізнання предмети, впізнав гирю з ципками № 1 по зовнішньому вигляді в цілому, а також по розмірам, вазі, довжині цепка, та по подряпині під ручкою гирі літери «Я О». (а.с.17 т.3);

- показаннями свідка ОСОБА_28 дослідженими в порядку ст.306 КПК України (1960 року), про те, що 05.10.2011 року за його участі було проведено огляд місця події в ході якого встановлено, що за адресою: с. Червона Слобода Черкаського району, а саме на ставку, де знаходиться будинок охоронця, біля якого стоїть сміттєвий бак, у якому було виявлено та вилучено металеві гирі з написом «16 кілограм», до яких приєднаний металевий ланцюг довжиною близько 2-х метрів. На кінці ланцюгів містилися замки. Вилучені речі в присутності понятих були опечатані та на бирках поставленні підписи (а.с.51-53 т.3);

по епізоду примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань (ч.2 ст.355 КК України), вчинене за попередньою змовою групою осіб вина обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_11 ОСОБА_15,. ОСОБА_16 підтверджується наступними доказами:

- даними актів судово-медичного експерта № 1218 від 03.10.2011 року та № 1218/264 від 24.11.2011 року, згідно якого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді забоїв з набряками, крововиливами та саднами голови в ділянках правого ока, правої щоки, правої вушної мушлі, потилиці забою з набряком м'яких тканин грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.20 т.1, а.с.161 т.2);

- даними протоколу огляду, помітки грошових купюр та вручення ОСОБА_9 грошових коштів від 03.10.2011 року (а.с.21-23 т.1);

- даними судово-хімічної експертизи № 2/2165 від 26.11.2011 року, згідно якої спеціально-хімічна речовина, яка була надана на проведення експертизи однорідна із спеціальною яка була надана на тампоні, яким проводили змиви з рук ОСОБА_13 (а.с.74-79 т.2);

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2011 року, про те, що у ході особистого огляду ОСОБА_13 та ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_6, у ОСОБА_13 виявлено грошові кошти у сумі 1000 грн. купюрами по 200 грн. (ВЗ 5436144; ВЧ 7187597; ВЗ 0752387; ЕХ 6074831; та купюрами по 100 грн. АЖ 8929215; БТ 4801859), а у ОСОБА_16 дві розписки на його ім'я про те, що ОСОБА_9 взяв у борг у ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 1000 грн. (а.с.28-29 т.1);

- даними протоколу огляду предметів від 15.11.2011 року про те, що оглянуто розписки, згідно яких ОСОБА_9 взяв у борг 1000 доларів США. (а.с.198 т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_22, який у судовому засіданні показав, що придбав з ОСОБА_13 двигун на автомобіль БМВ, який попросили ОСОБА_9 продати за 1000 доларів, на що останній погодився. Однак, ОСОБА_9 поставив цей двигун на свій власний автомобіль і перестав відповідати на телефонні дзвінки, коли ОСОБА_13 хотів з'ясувати чому ОСОБА_9 не повертає кошти за двигун;

- показаннями потерпілого ОСОБА_9, який у судовому засіданні показав, що дійсно узяв на продаж двигун у ОСОБА_13, однак кошти за нього не повернув. Обвинувачені кошти у нього не викрадали, на березі Дніпра він сам написав розписку про необхідність повернення боргу у сумі 1000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_29, дослідженими в порядку ст.306 КПК України (1960 року), про те, що 03.10.2011 року, близько 11:45 год., він був запрошений працівниками міліції в службове приміщення УБОЗу УМВС, де у його присутності та присутності ще одного понятого, було здійснено огляд ОСОБА_9, який дав добровільну згоду на передачу грошових коштів невідомим особам, у зв'язку з чим йому були вручені грошові кошти в сумі 1000 грн. купюрами номіналом: номіналом 2 купюри по сто гривень кожна серіями АЖ8929215, БТ4801859, та чотири купюри номіналом по 200 гривень кожна серіями ВЧ7187597, ВЗ5436144, ВЗ0752387, ЕХ6074831, з яких працівники міліції зробили їх ксерокопії, з боків на яких надруковані серії та номера, на ксероксі КЕНОН-190, на аркушах паперу формату А-4, які підписано понятими. Після цього всі купюри з обох боків були оброблені спеціально-хімічним порошком. При освітленні оброблених купюр ультрафіолетовим промінням УФЛ за допомогою ліхтаря МД 1818 на яких проявилося нашарування яскраво-жовтого кольору. Зразок хімічного порошку, яким позначалися купюри, було нанесено на відрізок газети, який після цього був освітлений УФЛ, що люмінесціював аналогічно поміченим грошовим купюрам. Зразок СХР був поміщений в паперовий конверт з пояснювальним написом, підписаний ним та іншими понятими, конверт заклеєно та опечатано печаткою «Для довідок №2 УБОЗ». ОСОБА_9 повідомив, що він виїжджає за адресою свого проживання, де йому призначено зустріч з метою передачі грошових коштів. Про вищевикладене працівники міліції склали протокол, який вони прочитали та підписали. Цього ж дня о 14 годині його працівники міліції запросили бути присутнім для проведення огляду місця події в АДРЕСА_6. Під час проведення огляду місця події працівниками міліції були затримані особи, які представилися ОСОБА_13, після чого працівники міліції запропонували ОСОБА_13 провести його особистий огляд, на що останній дав добровільну згоду та під час огляду було виявлено та вилучено 1000 грн. Також працівники міліції із застосуванням лампи, яка випромінює ультрафіолетовими променями було освітлено руки останнього, які мали нашарування жовтого кольору, після чого зробили марлевим тампоном змиви та опечатали п/е пакет, гроші, які були при ньому також під дією променів УФЛ мали нашарування фарби жовтого кольору. Під час особистого огляду особи, яка дала добровільну згоду працівникам міліції та представилася ОСОБА_16 було виявлено та вилучено наступні речі: паспорт на його ім'я, в якому знаходилося дві боргові розписки написані ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_16 на суму більше тисячі доларів США. Всі вищеперераховані речі були вилучені та поміщені в п/е пакети. Після чого всі поняті поставили свої підписи (а.с.57-58 т.1);

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_30, дослідженими в порядку ст.306 КПК України (1960 року), про те, що він був понятим під час вручення коштів ОСОБА_9 для передачі невідомим особам. (а.с.59-60 т.1);

- показаннями свідка ОСОБА_31, який у судовому засіданні показав, що на початку осені йому зателефонував ОСОБА_16 і попросив, щоб він його забрав з Макдональза. Він відразу поїхав до Макдональза і до нього в машину сів ОСОБА_16. Потім поїхали, забрали ОСОБА_13 Потім поїхали на АДРЕСА_6. Приїхавши туди, вони вийшли і сказали йому почекати п'ять хвилин. Навіщо вони пішли і куди йому не говорили. Через декілька хвилин під'їхали працівники міліції і його затримали;

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_9 від 19.10.2011 року про те, як потерпілий показав та розказав на місці про обставини скоєння злочину обвинуваченими (а.с.115-121 т.2);

- протоколом очної ставки від 02.11.2011 року проведеної між ОСОБА_16 та ОСОБА_13, у ході якої обидва обвинувачених підтвердили той факт, що ОСОБА_9 узяв на продаж двигун та не повернув за нього кошти, у зв'язку з чим написав розписку (а.с.140-143 т.2);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 02.11.2011 року за участю ОСОБА_13 про те, як ОСОБА_13 розказав та показав на місці про обставини написання розписки ОСОБА_9, про те, що він має віддати кошти. Вказане зумовлено було тим, що ОСОБА_13 надав для продажу ОСОБА_9 двигун, за який останній кошти не повертав, а також розказав і показав на місці про те, як відбулося його затримання у ОСОБА_9 на квартирі, після того, як ОСОБА_9 повернув частину боргу за двигун (а.с.144-150 т.2);

- даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 05.03.2012 року за участю ОСОБА_11, про обставини написання розписки ОСОБА_9, про те, що він має віддати кошти. Вказане зумовлено було тим, що ОСОБА_13 надав для продажу ОСОБА_9 двигун, за який останній кошти не повертав (а.с.181-182 т.5);

- показаннями свідка ОСОБА_32, який у судовому засіданні вказав, що дійсно їздив з ОСОБА_9 та обвинуваченими ОСОБА_13, ОСОБА_11 на берег Дніпра, де ОСОБА_9 писав розписку, що винен кошти. Як пояснив ОСОБА_9 йому, він винен кошти за двигун, який йому дали на продаж, у зв'язку з чим 1000 грн. він віддав ОСОБА_13 на березі Дніпра у рахунок часткового погашення боргу.

Отже, дії ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 вірно кваліфіковані відповідно за ч.2 ст.355 КК України та за ч.2 ст.146 КК України, а призначене судом покарання відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даним про особи обвинувачених, пом'якшуючим та обтяжуючим їх відповідальність обставинам, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі про призначення обвинуваченим ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 покарання у виді реального позбавлення волі за інкримінуємі їм органами досудового розслідування кримінальні правопорушення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вирішуючи питання про перекваліфікацію дій обвинувачених, суд 1 інстанції, у відповідності до матеріалів даного кримінального провадження, доказів здобутих як під час досудового розслідування так і судового слідства по даній справі, вірно перекваліфікував дії обвинувачених на ст.ст.355 ч.2, 146 ч.2 КК України. Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд 1 інстанції, у відповідності з вимогами ст.65 КК України, призначив його з урахуванням осіб обвинувачених, тяжкості та санкції інкримінованих злочинів, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Доводи викладені в апеляційних скаргах обвинувачених та їх захисників є безпідставними, надуманими, повністю спростовуються зібраними по справі доказами, і є спробою обвинувачених уникнути справедливого покарання за вчинені ними кримінальні правопорушення. Колегія суддів, зокрема, критично відноситься до показів потерпілого ОСОБА_9, який змінив їх в судових засіданнях та виклав в своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, та вважає вірними його покази, які давав на початку досудового розслідування, звертаючись до правоохоронних органів з усною заявою про злочин, під час його допиту в якості потерпілого, де він пояснював, що саме обвинувачені ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_16 на березі Дніпра, застосовуючи фізичне насильство (силоміць витягли з автомобіля та почали бити в різні частини тіла, обличчя) по відношенню до нього, вимагали в нього 1000 доларів за двигун М 50. Саме тому йому довелося написати розписку, оскільки він переживав за своє життя, в якій зобов'язувався віддати 1000 доларів до 3 жовтня. Залогом даної розписки являвся його автомобіль БМВ 520 д.н.з. НОМЕР_3. Факт побиття потерпілого підтверджується і висновками судово-медичних досліджень № 1218 від 03.10.2011 року та № 1218/264 від 24.11.2011 року, згідно яких ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді забоїв з набряками, крововиливами та саднами голови в ділянках правого ока, правої щоки, правої вушної мушлі, потилиці забою з набряком м'яких тканин грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.14, 20, 52-55 т.1, а.с.161 т.2).

За таких обставин суд 1 інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду щодо обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_12, а тому апеляційні скарги обвинувачених, їх захисників та прокурора задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_14 в інтересах відповідно обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 та прокурора у кримінальному провадженні Журби В.В. залишити без задоволення, а вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 28.10.2013 року відносно ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_13 ОСОБА_16 та ОСОБА_12 - без змін.

Головуючий - підпис

Судді - підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Черкаської області Б.П. Мунько