Рішення № 37228366, 14.02.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7218/13-ц

Провадження № 2/750/325/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2014 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді Супруна О.П.,

при секретарі - Носенко М.Ю.,

за участю позивача, представника відповідача - Лотоцького А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

27 липня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просить стягнути з відповідача 14637,00 грн. матеріальної шкоди та 50000,00 грн. моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що неправомірними діями відповідача позивачеві завдано матеріальну шкоду, яка полягає у відмові визнати його учасником бойових дій, недоотриманні виплат, та моральну шкоду за неодноразові звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-2713/10/2570 було визнано протиправними дії комісії Чернігівського обласного військового комісаріату та нечинними рішення, прийняті комісією Чернігівського обласного військового комісаріату з питань про встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_2 від 16 квітня 2009 року, 28 травня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, а також зобов'язано комісію Чернігівського обласного військового комісаріату прийняти до розгляду звернення ОСОБА_2 щодо встановлення статусу учасника бойових дій в межах своєї компетенції та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

20 січня 2012 року, за заявою позивача, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30751444 з виконання виконавчого листа № 2а-2713/10/2570, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 03 червня 2011 року про зобов'язання комісії Чернігівського обласного військового комісаріату прийняти до розгляду звернення ОСОБА_2 щодо встановлення статусу учасника бойових дій в межах своєї компетенції та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

06 березня 2012 року відділом примусового виконання рішень було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-2713/10/2570 виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 03 червня 2011 року у зв'язку з фактичним повним виконанням Чернігівським обласним військовим комісаріатом рішення суду згідно з виконавчим документом.

08 грудня 2010 року Чернігівським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 було винесено постанову, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, у справі № 2а-5715/10/2570, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог позивача про встановлення йому статусу учасника бойових дій було відмовлено. Зокрема, судом було встановлено, що у відповідності до функціональних обов'язків відповідального (позивача) за очищення території району від вибухонебезпечних предметів, затверджених 20 травня 1994 року Щорським районним військовим комісаром, безпосередня участь позивача в роботах по вийманню із ґрунту, транспортуванню, знищенню вибухонебезпечного предмету категорично заборонялася. Відповідно до зазначеної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду, позивач брав участь у розмінуванні території Щорського району лише як представник Щорського районного військового комісаріату, до складу групи розмінування не входив, права на отримання статусу учасника бойових дій немає.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, у справі № 825/2335/13-а в задоволенні позовних вимог позивача про встановлення статусу учасника бойових дій було відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог позивача.

Позивач вважає, діями та рішеннями комісії Чернігівського обласного військового комісаріату, визнаними протиправним та нечинними постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-2713/10/2570, йому завдано матеріальну шкоду у зв'язку з неотриманням ним грошової допомоги як учаснику бойових дій.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, йому в подальшому після винесення постанови від 27 липня 2010 року статус учасника бойових дій встановлено не було, а відтак і підстав для відшкодування матеріальної шкоди суд не знаходить у зв'язку з її відсутністю.

Щодо завдання неправомірними діями відповідача моральної шкоди позивачеві суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі № 2а-2713/10/2570 було визнано протиправними дії комісії Чернігівського обласного військового комісаріату та нечинними рішення, прийняті комісією Чернігівського обласного військового комісаріату з питань про встановлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_2 від 16 квітня 2009 року, 28 травня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, а також зобов'язано комісію Чернігівського обласного військового комісаріату прийняти до розгляду звернення ОСОБА_2 щодо встановлення статусу учасника бойових дій в межах своєї компетенції та прийняти рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

Крім того, даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 на засіданні комісії були надані фактично всі необхідні документи, достовірність їх не викликала зауважень та сумнівів, ніким не оспорена, але визначення комісії про відсутність належних документів не чим не підтверджена. Також встановлено неправомірність прийнятих рішень комісії всупереч вимогам наказів Міноборони від 31 березня 1996 року № 87 та № 158 від 08 квітня 2009 року, що діяли на час розгляду звернення ОСОБА_2 та наявність упередженого відношення до нього у зв'язку з оскарженням ним дій комісії.

Отже комісією Чернігівського обласного військового комісаріату фактично умисно ігнорувалось право позивача на розгляд питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій, а тому суд вважає, що констатація Чернігівським окружним адміністративним судом факту протиправності дій комісії відповідача не є достатньою та справедливою сатисфакцією спричиненої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно- правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, моральна шкода, завдана ОСОБА_2 умисними протиправними діями відповідача, викликаними упередженим ставленням до позивача, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для захисту свого конституційного права на звернення та розгляд його питання щодо встановлення статусу, що суд враховує, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи форму вини відповідача, обмежені фінансові можливості держави, стан здоров'я позивача, і вважає за необхідне стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь позивача 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави 114,70 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_2 1 000 (одну тисячу) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П. Супрун