Постанова № 37222055, 18.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 916/1872/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Разюк Г.П.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників:

від позивача: Попескул О.Ф., за довіреністю;

від відповідача: Дразніна М.Є., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай"

на рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2013 року

по справі № 916/1872/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримар"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримар" про стягнення грошових коштів за надані транспортно-експедиційні послуги, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №02-07/12 від 02.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 грудня 2013 року (колегія суддів у складі - головуючий суддя Оборотова О.Ю.,судді Меденцев П.А, Зайцев Ю.О. ) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „КРИМАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Н-АЙ" загальну заборгованість у розмірі 4 882,76грн., яка складається з - 3 700, 00 грн. - сума боргу; 11,10 грн.- інфляційні втрати; 1171, 66 грн.- неустойки; 231, 06 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідно до пункту "б" статті 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за актами та рахунками, переліченими у рішенні, у період з 26.10.2012 р. по 03.12.2012 р., та штрафних санкції за цими актами; разом з тим, суд першої інстанції здійснив перерахунок штрафних санкцій та частково задовольнив вказані позовні вимоги.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2013 року по справі № 916/1872/13 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем склались відносини з транспортного експедирування, оскільки сторони, по перше, узгодили право апелянта залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб, що є ознакою транспортного експедирування, крім того, в усіх первинних бухгалтерських документах, в тому числі в сплачених і несплачених рахунках, підписаних актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) назвою послуги, що надав апелянт, є саме транспортно-експедиційні послуги за певними маршрутами, визначеними заявками.

Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.315 ГК України та застосував позовну давність, строк позовної давності не сплив, і тому скаржник просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, та вислухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.07.2012 року між ТОВ „СІ-Н-АЙ" (перевізник) та ТОВ БК „КРИМАР" (замовником) укладений договір №02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні.

Відповідно до п. 1.1 Договору, цей Договір встановлює порядок взаємовідносин між Перевізником та Замовником при здійсненні міжміського перевезення вантажу згідно діючого законодавства України, та відповідно до узгодженої сторонами заявки на перевезення (заявка).

Згідно п. 1.2 Договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., заявка визначає умови виконання кожної окремої перевозки та розмір плати за неї. Заявка є невід'ємною частиною дійсного Договору.

За змістом пунктів 2.1-2.10 договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., Перевізник зобов'язався: забезпечити подачу справного рухомого составу під завантаження в пункт та строк, зазначений Замовником; прийняти на себе відповідальність за схоронність в путі вантажів, які перевозяться відповідно до дійсного Договору; при завантаженні звірити кількість та стан вантажу, якій завантажений на транспортний засіб, з кількістю та станом вантажу, що занесений в товарно-транспортну накладну; стежити за розміщенням та закріпленням вантажу на вантажній платформі; невідкладно інформувати Замовника та не приступати до перевезення без його згоди у разі невідповідності даних про характер вантажу, маршрут перевезення, передбачених в Заявці на перевезення, фактичному стану вантажу та інструкціям вантажовідправника (вантажоодержувача); доставити ввірений вантажовідправником вантаж в обумовлений строк в пункт призначення та видати вантажоодержувачу, зазначеному в товарно-транспортної накладної та інш.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору № 02-07/12 від 02.07.2012р., ціни за перевезення визначаються виходячи із ситуації на ринці транспортних послуг і складають суму, що обумовлена сторонами в узгодженій заявці; розрахунки з Перевізником здійснюються в безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 7 банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку Перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної, якщо в заявці не зазначені інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Відповідно до п.5.7 Договору, за прострочення оплати, яка передбачена цим Договором, Замовник сплачує Перевізнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.4 Договору №02-07/12 від 02.07.2012р., сторони погодились, що до цього договору застосовуються норми договору про перевезення, передбачені главою 64 Цивільного Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що в заявках на перевезення, підписаних між позивачем та відповідачем, була визначена вартість послуг саме з перевезення вантажу відповідно до п. 4.1 Договору.

На виконання договору, позивачем надано послуги з перевезення вантажу вантажовідправника ТОВ БК „КРИМАР" вантажним автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме № 26-06/12 від 27.06.2012 р., № 26/06/12 від 28.06.2012 р., № 07-07/12 від 07.07.2012 р.; б/н від 20.07.2012 р., б/н від 26.07.2012 р.; б/н від 03.08.2012 р., б/н від 04.08.2012 р., б/н від 27.08.2012 р., б/н від 13.09.2012 р., б/н від 14.09.2012 р., б/н від 20.09.2012 р., б/н від 27.09.2012 р., б/н від 28.09.2012 р., б/н від 03.10.2012 р., б/н від 04.10.2012 р., б/н від 17.10.2012 р., б/н від 18.10.2012 р., б/н від 25.10.2012 р., б/н від 29.10.2012 р., б/н від 01.11.2012 р., б/н від 06.11.2012 р., б/н від 07.11.2012 р., б/н від 15.11.2012 р., б/н від 16.11.2012 р., б/н від 20.11.2012 р., б/н від 21.11.2012 р., б/н від 28.11.2012 р., б/н від 29.11.2012 р., б/н від 03.12.2012 р., а також відповідними рахунками та актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач надані послуги оплатив лише частково, у зв'язку з чим у відповідача на момент розгляду справи існує заборгованість перед позивачем за наступними рахунками, належне перевезення за якими підтверджене відповідними товарно-транспортними накладними та рахунками:

№ РФ-00202 від 26.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.;

№ РФ-00206 від 30.10.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.;

№ РФ-00214 від 02.11.2012 р. на суму 8 600, 00 грн.;

№ РФ-00267 від 21.11.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.;

№РФ-00296 від 03.12.2012 р. на суму 4 300, 00 грн.

Рахунок № РФ-00288 від 29.11.2012 р. на суму 8 700, 00 грн. відповідачем сплачений частково в сумі 5 000, 00 грн. платіжним дорученням № 2384 від 04.04.2013 р., залишок боргу за вказаним рахунком складає 3 700, 00 грн., всього 29 500 грн.

Крім того, позивач нарахував на зазначену заборгованість штрафні санкції, зокрема, 3236,07 грн. неустойки за п.5.7 договору, 88,50 грн. інфляційних збитків.

Також позивач просив стягнути з відповідача в якості збитків відповідно до ст.16 ЦК України 3500 грн. витрат за надання юридичної допомоги, 18,72 грн. витрат на відправлення копії позову і інших документів відповідачеві, 5,00 грн. витрат на засвідчення платіжного доручення про перерахування судового збору в бюджет.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Дослідивши зміст договору №02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні від 02.07.2012 року, та враховуючи пункт 7.4 Договору, в якому сторони погодили, що до цього договору застосовуються норми договору про перевезення, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що за правовою природою вказаний договір фактично є договором про надання послуг саме з перевезення вантажу, де відправником вантажу є відповідач, а перевізником - виконавцем даних послуг є позивач.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та нормами законодавства, що регулюють правовідносини перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів в розумінні цього Кодексу визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічної діяльності та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Перевезення вантажів (тобто їх фактичне переміщення) здійснює, зокрема, автомобільний вантажний транспорт.

Положеннями ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України (що розташована в главі 65 "Транспортне експедирування", Книзі п'ятої, розділу ІІІ Цивільного кодексу України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням.

За визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України „Про автомобільний транспорт" N2344-III від 05.04.2001 р., юридична або фізична особа, що замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів є замовником транспортних послуг, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату є послугою з перевезення. До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування (ч. 1 ст. 47 Закону України „Про автомобільний транспорт").

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та обґрунтованість і законність судового рішення першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень пункту "б" статті 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, шестимісячний строк позовної давності обчислюється з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про сплив строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за актами та рахунками у період з 26.10.2012 р. по 03.12.2012 р., а саме за рахунками № РФ-00202 від 26.10.2012 р., № РФ-00206 від 30.10.2012 р., № РФ-00214 від 02.11.2012 р., № РФ-00267 від 21.11.2012 р., № РФ-00296 від 03.12.2012 р. та Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № РФ -00202 від 26.10.2012 р., № РФ-00206 від 30.10.2012 р. , № РФ-00214 від 02.11.2012 р., № РФ-00267 від 21.11.2012 р. , № РФ-00296 від 03.12.2012 р. на загальну суму 25 800, 00 грн, неустойки відповідно до п. 5.7 Договору за цими актами в сумі 2 049, 86 грн., та інфляційних втрат у розмірі 77, 40 грн. та у зв'язку з цим відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Судова колегія приймає до уваги той факт, що відповідач не заперечує факт отримання зазначених вище рахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг), податкових накладних в день їх складання. Судом першої інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні також отримані останнім одночасно з іншими документами, передбаченими пунктом 4.2 Договору. Також матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем на користь відповідача послуг перевезення, що зазначені в відповідних товарно-транспортних накладних та вартість яких відображена в рахунках на оплату та актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок штрафних санкцій та стягнув з відповідача на користь позивача 641, 81 грн. неустойки, розрахованої відповідно до Договору за кожний день прострочення сплати ТОВ БК „КРИМАР" рахунків та відповідних Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за № РФ-00019 від 09.07.2012 р., № РФ-00041 від 20.07.2012 р., № РФ-00053 від 27.07.2012 р., № РФ-00067 від 04.08.2012 р., № РФ-00068 від 06.08.2012 р., № РФ-00105 від 28.08.2012 р., № РФ-00126 від 14.09.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00137 від 01.10.2012 р., № РФ-00149 від 04.10.2012 р., № РФ-00182 від 18.10.2012 р., № РФ-00230 від 08.11.2012 р., № РФ-00254 від 16.11.2012 р., № РФ-00273 від 22.11.2012 р.

Що стосується оплати за рахунком № РФ-00288 від 29.11.2012 р. на суму 8 700, 00 грн., то суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що часткова сплата відповідачем вказаного рахунку 04.04.2013 р. платіжним дорученням № 2384 на суму 5 000, 00 грн. свідчить про визнання відповідачем боргу по оплаті послуг цього перевезення, отже позовна давність за вимогою про сплату залишку грошових коштів у сумі 3 700, 00 грн. за цим рахунком перервалась з дня його часткової оплати відповідачем, а тому відповідно вимоги оплати штрафних санкцій за цим рахунком нараховані в межах строку позовної давності, а саме інфляційні нарахування у сумі 11, 10 грн., неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення відповідно до п. 5.7 Договору за період з 10.12.2012 р. по 03.06.2013 р. у розмірі 497, 83 грн. та підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача є адвокатом, на сплату поштових послуг за відправлення позову відповідачу та витрат на засвідчення банком платіжного доручення про перерахування судового збору.

Окрім того, витрачені позивачем суми безпосередньо не можуть розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться в необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що укладений між сторонами договір № 02-07/12 про надання транспортних послуг у внутрішньому сполученні від 02.07.2012 року, є транспортно-експедиційним договором, та зазначає, що такі доводи є безпідставними, не доведеними та спростовуються як змістом укладеного договору, так і наявними у справі доказами, які свідчать про надання позивачем послуг саме з перевезення вантажу автомобільним транспортом, в тому числі товарно-транспортними накладними, з яких вбачається, що перевізником виступало Автопідприємство „Сі-Н-Ай".

Крім того, слід відзначити, що в договорі № 02-07/12 від 02.07.2012 року містяться застереження щодо застосування законодавства в сфері перевезень, а саме пунктом 7.4 Договору встановлено, що до цього договору застосовуються норми договору про перевезення, передбачені главою 64 Цивільного Кодексу України.

Вищенаведене свідчить про те, що спірні правовідносини регулюються законодавством в сфері перевезень, а тому у вирішенні даного спору суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував положення ч.5 ст.315 ГК України, та положення ст.168 Статуту автомобільних доріг УРСР.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та не підтверджені належними доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, спростовуються матеріалами справи, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2013 року по справі №916/1872/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі-Н-Ай" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2013 року по справі № 916/1872/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 19.02.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді : О.О.Журавльов

Г.П. Разюк