Рішення № 37221948, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20588/13 12.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глоінвест»доПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовичапровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Черей О.В.від третьої особи:Войтовський В.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (надалі - «Банк») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений 08.10.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем виконавчий напис №3272 про звернення стягнення на торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), загальною площею 27 151,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Хмельницька область, місто Хмельницький, Геологів проїзд, будинок 7/1 та складається із: торгівельного комплексу (Літ. А-2), загальною площею 27 041,6 кв.м.; котельні (Літ. Б), загальною площею 48,4 кв.м.; насосної станції (Літ. В), загальною площею 61,8 кв.м., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Глоінвест», не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, розгляд справи призначено на 27.11.2013 р.

24.10.2013 р. позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою належного виконання рішення зупинити стягнення на підставі спірного виконавчого документу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили зупинено стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

27.11.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що ним було надано нотаріусу всі необхідні первинні документи, які підтверджують безспірність вимог за договором про відкриття кредитної лінії №128/11 від 08.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2013 р. відкладено розгляд справи до 23.12.2013 р.

04.12.2013 р. від третьої особи до господарського суду міста Києва надійшли заперечення на позовну заяву, в яких нотаріус вказував на дотримання ним вимог чинного законодавства щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису, що виключає можливість визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 27.12.2013 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу № 910/20588/13 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. справу № 910/20588/13 прийнято до свого провадження суддею Літвіновою М.Є. та призначено до розгляду на 27.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу № 910/20588/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу № 910/20588/13 прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. відкладено розгляд справи до 12.02.2014 р. у зв'язку із неявкою третьої особи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду подав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю направити представників в судове засідання з огляду на перебування у відрядженні одного та необхідністю бути присутнім в судовому засіданні суду касаційної інстанції іншого представників.

Судом в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин щодо перебування його представників у відрядженні та в іншому судовому засіданні.

По-друге, позивач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 р. між Товариством (позичальник) та Банком було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №128/11 (надалі - «Кредитний договір»).

Відповідно п.п. 1.2, 1.4 Кредитного договору (в редакції угоди про внесення змін №15 від 30.05.2013 р.), Банк відкрив Товариству мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, строк дії якої закінчується 06.03.2017 року з лімітом кредитної лінії (граничний розмір кредиту): 98 000 000,00 грн.

В день укладення Кредитного договору, Банк згідно п.п. 4.1, 13.3 Договору про відкриття кредитної лінії (в редакції угод про внесення змін №3 від 05.12.2011 р. та №13 від 17.01.2013 р.) відкрив Товариству кредитну лінію та позичкові рахунки для обліку кредиту.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору (в редакції угод про внесення змін №3 від 05.12.11р. та №14 від 22.01.2013 р.) за користуванням частиною кредитом у гривнях позивачальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 19,06% річних; у доларах - у період з 05.12.2011 р. по 31.05.2012 р. - 14 % річних, з 01.06.2012 р. - 13% річних.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору (в редакції угоди про внесення змін №3 від 05.12.2011р.), Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміту кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між відповідачем і позивачем, у строк не пізніше 1 календарного дня з її укладення. Додаткові угоди про надання траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2 цього Договору.

На виконання умов Кредитного договору Банком на підставі Додаткових угод (про надання траншів) №1 від 12.09.2011 р., №2 від 12.09.2011 р., №3 від 06.12.2011 р., №4 від 08.12.2011 р., №5 від 25.04.2012 р., №6 від 13.07.2012 р. було надано позивачу кредит на загальну суму 64 000 000,00 грн. та 4 200 000,00 доларів США, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

З метою забезпечення виконання Товариством грошового зобов'язання за Кредитним договором 08.09.2011 р. між Товариством (іпотекодавець) та Банком (іпотекодердатель) було укладено іпотечний договір №659/11 (надалі - «Іпотечний договір»).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотекодавець в забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у ст. 2 цього договору, передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, зазначене в п. 3.1 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3.1 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №4 від 31.05.2012 р.) передбачено, що предметом іпотеки за цим договором є торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), загальною площею 27 151,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Хмельницька область, місто Хмельницький, Геологів проїзд, будинок 7/1 та складається із: торгівельного комплексу (Літ. А-2), загальною площею 27 041,6 кв.м.; котельні (Літ. Б), загальною площею 48,4 кв.м.; насосної станції (Літ. В), загальною площею 61,8 кв.м.

Згідно з п. 4.1.4 Іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути на предмет іпотеки стягнення згідно з цим договором та законодавством України.

За змістом п. 6.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься в пункті 6.3 цього договору. Порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості за основним договором визначається іпотекодержателем та може здійснюватися як із залученням іпотекодавця, так і без нього, всіма можливими засобами, зокрема, але не обмежуючись, через аукціони (прилюдні торги), біржі тощо.

07.08.2013 р. на адресу Товариства Банком було направлено вимогу №62257-11-б/б від 06.08.2013 р. про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі строком погашення заборгованості протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги.

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк, відповідачем на його адресу було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання №68556-11-б/б від 28.08.2013 р., яким Банк повідомив, що у разі неповернення Товариством заборгованості у розмірі 63 600 000,00 грн. та 4 200 000,00 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 7 917 647,11 грн. та 368 458,34 дол. США, а також пені у розмірі 329 735,13 грн. та 20 690,71 дол. США, Банк буде змушений звернути стягнення за предмет іпотеки за Іпотечним договором.

08.10.2013 р. на підставі заяви Банку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем було вчинено виконавчий напис №3272 про звернення стягнення на нерухоме майно Товариства - торгівельний комплекс з інфраструктурою (автостоянки, офіси, товарні склади), загальною площею 27 151,8 кв.м., що знаходяться за адресою: Хмельницька область, місто Хмельницький, Геологів проїзд, будинок 7/1 та складається із: торгівельного комплексу (Літ. А-2), загальною площею 27 041,6 кв.м.; котельні (Літ. Б), загальною площею 48,4 кв.м.; насосної станції (Літ. В), загальною площею 61,8 кв.м.

Із спірного виконавчого напису вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, нотаріус пропонував задовольнити вимоги Банку у розмірі 73 948 500,88 грн. та 4 699 432,35 дол. США.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14.10.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП№40215178 з виконання виконавчого напису, вчиненого 08.10.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем за реєстровим № 3272.

Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, вчиненого третьою особою виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як на підставу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню позивач вказує на те, що вимоги за оспорюваним виконавчим написом не є безспірними, що свідчить про порушення нотаріусом приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.1 Іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання основного зобов'язання; у разі порушення іпотекодавцем будь-яких обов'язків, встановлених договором, іпотекодавець має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.08.2013 р. на підставі п. 11.6 Кредитного договору на адресу Товариства Банком було направлено вимогу №62257-11-б/б від 06.08.2013 р. про дострокове повернення кредиту, сплату відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі строком погашення заборгованості протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги.

Таким чином, в силу положень 11.6 Кредитного договору у позичальника виник обов'язок в строк до 17.08.2013 р. повернути суму кредиту та несплачені проценти позивачу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту виконання ним зобов'язання з дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у визначений строк.

За таких обставин, Банком правомірно було направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання №68556-11-б/б від 28.08.2013 р., згідно якого було визначено, що у разі неповернення Товариством заборгованості у розмірі 63 600 000,00 грн. та 4 200 000,00 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 7 917 647,11 грн. та 368 458,34 дол. США, а також пені у розмірі 329 735,13 грн. та 20 690,71 дол. США, Банк буде змушений звернути стягнення за предмет іпотеки за Іпотечним договором.

За змістом п. 6.2 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотеко держателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься в пункті 6.3 цього договору. Порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості за основним договором визначається іпотеко держателем та може здійснюватися як із залученням іпотекодавця, так і без нього, всіма можливими засобами, зокрема, але не обмежуючись, через аукціони (прилюдні торги), біржі тощо.

Порядок вчинення виконавчого напису та його форма, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Правилами ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2368/5 від 31.12.2008 р. та 16 Главою Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до Розділу 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, а саме: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Відповідно до п. 1 вказаного переліку нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Заявою №80403-11-б/б від 04.10.2013 р. Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича з вимогою вчинити виконавчий напис, до якої було додано документи на підтвердження законності та безспірності вимог до Товариства, а саме:

- оригінал Іпотечного договору;

- копію Кредитного договору;

- меморіальні ордери, що підтверджують надання коштів за Кредитним договором;

- виписки по особовому рахунку позивача;

- розрахунок заборгованості за Кредитним договором;

- копію вимоги №62257-11-б/б від 06.08.2013 р. про дострокове повернення кредиту з доказами направлення та отримання позивачем;

- копію повідомлення про порушення основного зобов'язання №68556-11-б/б від 28.08.2013 р. з доказами направлення та отримання позивачем.

Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом роз'яснень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Державною податковою службою України № 7912/6115-1415 від 07.05.2012, Міністерством фінансів України № 31-08410-07-10/10026 від 20.04.2012, Національним банком України № 25-113/2713-13993 від 21.11.2011, виписка з особового рахунку клієнта може бути первинним документом, який підтверджує сплату клієнтом коштів за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку. Саме ці документи й підтверджують факт безспірності вимог банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 01.08.2012 р. у справі № 5020-1702/2011, від 15.11.2011 р. у справі № 6/493, від 19.12.2011 р. у справі № 5015/2147/11.

Таким чином, враховуючи викладені положення норм чинного законодавства України, суд зазначає, що під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису приватному нотаріусу Київському міському нотаріальному округу Войтовському В.С. було надано всі передбачені документи на підтвердження безспірності заборгованості Банку.

Відповідно до п. 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

При цьому, ні Закон України «Про нотаріат», ні Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України не покладають на нотаріуса обов'язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження наданих документів та інших документів, не передбачених переліком.

Тобто, при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а виключно в межах свої повноважень перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Твердження позивача про те, що існування в провадженні господарського суду міста Києва справи №910/17195/13 про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за Кредитним договором свідчить про наявність спору між сторонами з приводу суми заборгованості за Кредитним договором судом відхиляється з огляду на таке.

Із аналізу приписів чинного законодавства України можна зробити висновок, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо.

При цьому, наявність в провадженні господарського суду міста Києва справи про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за Кредитним договором свідчить про вчинення Банком дій з метою примусового захисту свого права, а не про наявність спору між сторонами щодо існування заборгованості Товариства.

Крім того суд відзначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спростування ним факту існування заборгованості за Кредитним договором на заявлену до стягнення у справі №910/17195/13 суму, а також доказів того, що на час вчинення виконавчого напису його заборгованість за Кредитним договором була частково або повністю відсутня.

Більш того, посилання позивача на порушення приватним нотаріусом приписів ст. 89 Закону України «Про нотаріат» в частині визначення суми стягнення спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, що при складенні оспорюваного виконавчого напису третьою особою було допущено технічну помилку у визначенні суми пені, в той час як загальна сума заборгованості вказана вірно.

За замістом п. 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22.12.2010 р., у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Таким чином, оскільки загальна сума заборгованості була визначена правомірно, невірне зазначення суми пені у спірному виконавчому написів не є порушенням ст. 89 Закону України «Про нотаріат» щодо визначення суми, що підлягає стягненню у оспорюваному виконавчому написі, оскільки технічна помилка (описка) допущена нотаріусом при вчиненні виконавчого напису підлягає виправленню та не може бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 р. у справі №910/1258/13.

Таким чином позивачем не доведено, що спірний напис вчинено за відсутності відповідних документів, доказів оплати грошових коштів за Кредитним договором позивачем не надано, наявність заборгованості не спростовано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та Іпотечного договору, а тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» про визнання виконавчого напису №3272, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовсьим Валентином Сергійовичем 08.10.2013 р. такими, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий