Постанова № 37221937, 12.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа № 922/4494/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

позивача - Белозор А.В. - дов. № 14-329 від 16.03.2012р.,

відповідача - Зубрич Д.О. - дов. № 06/3931 від 30.12.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3810Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. у справі № 922/4494/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків,

про стягнення 59 814,90 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2013 р. (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" 3% річних в сумі 9969,15 грн., судового збору в розмірі 286,75 грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 49845,75 грн. відмовлено.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. в частині відмови у стягненні пені у сумі 49845,75 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 49845,75 грн. пені, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач, ПАТ "Харківміськгаз", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013р. - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2012р. між сторонами було укладено договір № 4/3-ВТВ купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено протягом березня - липня 2012 р. природний газ в обсязі 5400,139 тис. куб м. на загальну суму 21248365,83 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012р. за березень на суму 7213362,54 грн.; від 30.04.2012р. за квітень на суму 3669241,99 грн.; від 31.05.2012р. за травень на суму 3349626,18 грн.; від 30.06.2012р. за червень на суму 3253543,69 грн.; від 31.07.2012р. за липень на суму 3762591,43 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, а саме, невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушив умови п. 6.1 та п. 6.2 договору.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9969,15 грн. 3% річних та 49845,75 грн. пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9969,15 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 49845,75 грн. пені, то судова колегія зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013р. порушено провадження у справі №922/092/13 про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та з моменту прийняття ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що пеня нарахована позивачем за зобов'язаннями до 27.08.2012р., а судом порушено провадження у справі № 922/092/13 про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" - 09.01.2013 р., тобто, до порушення справи про банкрутство відповідача та до введення мораторію, а тому, пеня підлягає стягненню.

Однак, судова колегія не погоджується з твердженнями позивача на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість стягнення пені в сумі 49845,75 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Дана позиція суду повністю узгоджується з висновками, які викладені в постановах Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011 та від 18.12.2012 року у справі №5/34-09.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013 р. у справі № 922/4494/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2013 р. у справі № 922/4494/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.02.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.