Постанова № 37220354, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року № 826/17641/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІКСПЛАСТ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2013 року № 0005332208 та № 0005342208.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12 серпня 2013 року № 0005332208 та № 0005342208.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 20 січня 2014 року представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, передбаченого ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками відповідача в період з 10 липня 2013 року по 16 липня 2013 року, на підставі направлення № 118/26-58-22-08-09 від 10 липня 2013 року та наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10 липня 2013 року № 197, була проведена документально позапланова перевірка ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Метрос», ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки, 23 липня 2013 року відповідачем було складено акт перевірки № 715/26-58-22-08-09/36629858.

Вказаним актом перевірки, встановлено порушення ТОВ «БЛІКСПЛАСТ»: п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 295 961, 00 грн.; п. 138.2 статті 138, пп 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 320 869, 00 грн.

На підставі висновків акту податкової перевірки, відповідачем 12 серпня 2013 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005332208, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 320 869, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 160 435, 00 грн.;

- № 0005342208, яким ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 295 961, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 147 981, 00 грн.

За наслідком оскарження таких податкових повідомлень-рішень відповідача в адміністративному порядку, вони були залишені контролюючими органами без змін

А тому, не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Метрос», ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «ТВК «Приваткомресурс».

Так, між позивачем (Покупець) та TOB «Метрос» (Постачальник) було укладено договір поставки № 37 від 25 липня 2012 року.

Між TOB «БЛІКСПЛАСТ» (Покупець) та TOB «МК «Інтерпрайм Груп» (Постачальник) було укладено договір поставки № 2509 від 25 вересня 2012 року.

Також, між позивачем (Покупець) та TOB «TBK «Приваткомресурс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 30/03 від 30 березня 2012 року.

Між TOB «БЛІКСПЛАСТ» (Покупець) та TOB «Ресурс Еко» (Постачальник) було укладено договір поставки № 1012 від 01 жовтня 2012 року.

Предметом зазначених договорів, як вбачається з матеріалів справи, була поставка товарів, а саме виробів із пластмаси: вішалок, відер, салатників та іншого.

Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії: договорів та додатків до них, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок по поточним рахункам.

За наслідком дослідження наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку про те, що вони дійсно підтверджують реальний характер укладених ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» з його контрагентами правочинів, оскільки засвідчують факт купівлі-продажу передбаченого договором товару та його транспортування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що отриманий за наслідком здійснення зазначених правочинів товар, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме, був реалізований, зокрема, ТОВ «АТБ-Маркет» за договором поставки № 37582 від 01 січня 2012 року та ТОВ «Еко» за договором поставки № 80767К від 25 січня 2012 року.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів та додатків до них, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами ТОВ «БЛІКСПЛАСТ», на підставі яких позивачем нараховано податок на додану вартість.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на протоколи допитів директорів контрагентів позивача як свідків в межах кримінальних проваджень, оскільки протокол допиту свідка не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України порушення позивачем податкового законодавства, та не підтверджує протиправності дій позивача щодо заниження податку на прибуток та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

З приводу висновків податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, суд зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Також необхідно зазначити, що фінансово-господарські взаємовідносини TOB «БЛІКСПЛАСТ» з TOB «Метрос» вже досліджувались ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, про що був складений відповідний акт від 22 січня 2013 року № 210/22-2/36629858 документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «БЛІКСПЛАСТ» по взаємовідносинах з TOB «Метрос» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року На підставі вказаного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000076/22.02 та № 00007722.02 від 07 лютого 2013 року, які були оскаржені TOB «БЛІКСПЛАСТ» до Окружного адміністративного суду міста Києва як протиправні і такі, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року по справі №826/2997/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, адміністративний позов TOB «БЛІКСПЛАСТ» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було задоволено частково. Своїм рішенням суд скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Зі змісту зазначених рішень вбачається, що судами було досліджено питання фактичного виконання господарських зобов'язань сторін за договором поставки № 37 від 25 липня 2012 року, укладеного між позивачем (Покупець) та TOB «Метрос» (Постачальник) та встановлено реальний характер таких правовідносин у зв'язку, зокрема, з відповідністю складених на підставі зазначеного договору первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 715/26-58-22-08-09/36629858 від 23 липня 2013 року про порушення позивачем податкового законодавства та, як наслідок, неправомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 серпня 2013 року № 0005332208 та № 0005342208.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов