Рішення № 37218068, 15.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/164/13-ц Провадження № 22-ц/772/1861/2013Головуючий в суді першої інстанції:Гаврилюк Т.В.Категорія: 31 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Зайцева А.Ю., Луценка В.В.,

при секретарі Іщук О.В.,

за участю представника позивача, апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3, роз-глянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4,

ОСОБА_5 про відшкодування мате-

ріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ямпі-льського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

30 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся в Ямпільський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшко-дування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочи-ну ( а. с. 8-10 ). Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 травня 2011 року відпо-відачі на ґрунті неприязних стосунків вчинили побиття позивача, спричинивши йому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що підтверджується висновком СМЕ від 14.02.2012 року № 50-к. Постановою Ямпільського район-ного суду Вінницької області від 21 січня 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1, 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року, провадження у справі закрито. Злочинними діями відповідачів ОСОБА_2 спричинено матеріаль-ну та моральну шкоду. Перша у розмірі 10 тисяч гривень полягає у понесенні витрат на лікування потерпілого, вимушене користування автотранспортом. Спричинену моральну шкоду ОСОБА_2 оцінив у 300 тисяч гривень через понесені біль, фізичні, моральні страждання, порушення нормальних життєвих зв'язків.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року ( а. с. 83-93 ) позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 2500,00 гривень з кожного у відшкодування завданої моральної шкоди, 7362,00 гривні понесених судових витрат, що складаються з оплати здійсненого експертного дослідження фахів-ця-психолога, правової допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в сумі 229,40 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, сторони оскаржують його в апеляційному порядку. Відповідачі, вважаючи рішення суду в частині роз-поділу судових витрат упередженим та необгрунтованим, просять його в цій частині скасувати. ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, допущення порушення норм матеріального та процесуального права, а відтак вважаючи оскаржуване рішення незаконним, просить його скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі ( а. с. 99-101, 106-108 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення по скаргах предста-вника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що обидві скарги сторін у справі підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунто-ваності є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис-новків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Деліктна відповідальність, що має місце за позовними вимогами у даній справі, настає за вини заподіювачів шкоди. Причинний зв'язок між протиправ-ною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відпові-дальності на загальних підставах, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювачів шкоди.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової від-повідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодува-ння моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, проти-правність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач та відповідачі, оскаржуючи судове рішення від 30 травня 2013 року, мають різне бачення його законності в частині відшкодування моральної шкоди: позивач вважає визначене відшкодування недостатнім; відповідачі, не заперечуючи завдання ОСОБА_2 такої шкоди, погодилися з відшкодуван-ням у 2500,00 гривень кожний.

Колегія суддів вважає, що частково задовольняючи позов ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував те, що злочинними діями відповідачів йому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, він тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях, пережив глибокий психологічний стрес, терпів біль, фізичні та моральні страждання, порушення нормальних життєвих зв'язків, недостатність матеріальних можливостей на відновлення здоров'я. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 14.02.-28.03.2012 року зміни з боку центральної нервової системи ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв'язку з перенесеною черепно-мозковою травмою і становлять 30% стійкої втрати загальної працездатності. З огляду на викладене, відшкодування мораль-ної шкоди позивачеві в сумі по 2500,00 гривень з кожного відповідача є недостатнім розміром. При цьому слід враховувати, що, дійсно, лікування ОСОБА_2 в стаціонарних та амбулаторних умовах, що є доведеним за матеріалами справи, потягло значні витрати коштів, зусилля для відновлення стану здоров'я в подальшому.

Колегія суддів приймає до уваги, що висновком експертного дослідження від 14 травня 2012 року № 1-14/05, здійсненого судовим психологом Українського центру судових експертиз ( а. с. 62-70 ), внаслідок заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в ситуації побиття, що сталася 31 травня 2011 року, йому були спричинені психологічні ( моральні ) страждання. Орієнтовний розмір компенсації завданих позивачеві моральних страждань становить 216 мінімальних заробітних плат. Разом з тим суд зауважує, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди є орієнтовним, проте аж ніяк не відпові-даючим розмірові відшкодування, визначеному судом першої інстанції.

Даний висновок експертного дослідження не можна зовсім не брати до ува-ги, він зроблений належним фахівцем зі стажем експертної роботи 22 роки, ате-стованим судовим психологом відповідної установи судових експертиз, тому цей висновок є належним і допустимим доказом, наданим стороною у справі, який підлягає відповідній оцінці судом.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що розмір відшко-дування спричиненої ОСОБА_2 відповідачами моральної шкоди повинен бути збільшеним.

Позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає як такий, що не знайшов свого доведення під час судового розгляду справи.

У скарзі на рішення суду першої інстанції відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 посилаються на те, що суд безпідставно стягнув судові витрати ОСОБА_2 з оплати експертного дослідження та неправильно визначив розмір оплати наданої юридичної допомоги.

Визначаючи порядок розподілу судових витрат у справі, суд першої інстанції не дотримався положень цивільного процесуального законодавства щодо розпо-ділу витрат у справі сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду. Не проаналізувавши акт виконаних робіт до угоди про надання правової допо-моги ОСОБА_2 від 30 травня 2013 року ( а. с. 78 ), суд помилково стягнув з відповідачів вартість витрат на пальне за дві поїздки в суд представника позивача в сумі 412,00 гривень. Однак, такі витрати учасника процесу згідно норм глави восьмої ЦПК України, зокрема ст.85, не відносяться до судових і відшкодуванню в порядку ст. 88 цього Кодексу не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду Вінницької області вважає рішення суду та-ким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у зв'язку з непов-ним зясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, доводи обох апеляційних скарг частково заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити част-ково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 30 травня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по п'ять тисяч гри-вень з кожного у відшкодування завданої моральної шкоди, у відшкодування понесених судових витрат у справі: 4500,00 гривень оплати здійсненого Українським центром судових експертиз експертного дослідження, 2450,00 гривень оплати юридичних послуг.

Стягнути на користь держави судовий збір з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у сумі по 114,70 гривень з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спе-ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: