Постанова № 37217090, 13.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2014 справа №913/1577/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.суддівКолядко Т.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М.за участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської областіна рішення господарського суду Луганської областівід09.07.2013р. у справі№ 913/1577/13 (суддя Секірський А.В.)за позовомДержавного підприємства «Луганськвугілля», смт. Ювілейне, м. Луганськдо Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської областіпро стягнення 142 947,69 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області рішенням від 09.07.2013р. задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля» до Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про стягнення 142 947,69 грн. за договором поставки електроенергії № 22 від 01.01.2008р.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального права, судом невірно застосовано положення ст. 267 Цивільного кодексу України. Просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2013р. у справі № 913/1577/13.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. апеляційне провадження по справі № 913/1577/13 було зупинено за клопотанням представника відповідача, для розгляду господарським судом Луганської області справи № 913/1976/13 за позовом ПАТ «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» до ДП «Луганськвугілля» про визнання недійсним договору на поставку електроенергії № 22 від 01.01.2008р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.10.2013р. по справі № 913/1976/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2013р., у задоволенні позовних вимог ПАТ «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» до ДП «Луганськвугілля» про визнання недійсним договору на поставку електроенергії № 22 від 01.01.2008р. - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. поновлено апеляційне провадження по справі № 913/1577/13 за позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» про стягнення 142 947,69 грн. за договором поставки електроенергії № 22 від 01.01.2008р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

В попередньому судовому засіданні представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 між сторонами у справі був укладений договір на постачання електричної енергії № 22 (договір) відповідно до п. 1.1 якого, позивач зобов'язався поставляти електричну енергію, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за надані послуги (а.с. 5).

Відповідно до п. 2.1 договору споживач здійснює оплату за поставлену електроенергію помісячно на розрахунковий рахунок позивача згідно рахунку, наданого позивачем, не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р. У випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за два тижні до закінчення строку дії, договір вважається продовженим на той же період і на тих же умовах, які передбачені договором (п.п. 4.1.).

На даний час договір є діючим.

Між сторонами відбулись господарські відносини, які за своєю правовою природою є договором поставки та підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору між сторонами було підписано наступні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг): акт № 2/4 від 31.01.2012 на суму 5436,35 грн. з ПДВ (а.с. 7); акт № 2/4 від 29.02.2012 на суму 5436,35 грн. з ПДВ (а.с. 9); акт № 2/4 від 30.03.2012 на суму 5642,59 грн. з ПДВ (а.с.11); акт № 2/4 від 28.04.2012 на суму 4453,66 грн. з ПДВ (а.с. 13); акт № 2/4 від 31.05.2012 на суму 4453,66 грн. з ПДВ (а.с. 15); акт № 2/4 від 29.06.2012 на суму 4511,28 грн. з ПДВ (а.с. 17); акт № 2/4 від 31.07.2012 на суму 4511,28 грн. з ПДВ (а.с. 19); акт № 2/4 від 31.08.2012 на суму 5742,68 грн. з ПДВ (а.с. 21); акт № 2/4 від 30.09.2012 на суму 5742,68 грн. з ПДВ (а.с. 23); акт № 2/4 від 31.10.2012 на суму 4511,28 грн. з ПДВ (а.с. 25); акт № 2/4 від 30.11.2012 на суму 5742,68 грн. з ПДВ (а.с. 27); акт № 2/4 від 31.12.2012 на суму 4511,28 грн. з ПДВ (а.с. 29); акт № 2/4 від 31.03.2010 на суму 2942,02 грн. з ПДВ (а.с. 31); акт № 2/4 від 30.04.2010 на суму 2942,02 грн. з ПДВ (а.с. 33); акт № 2/4 від 31.05.2010 на суму 3088,81 грн. з ПДВ (а.с. 35); акт № 2/4 від 30.06.2010 на суму 3156,74 грн. з ПДВ (а.с. 37); акт № 2/4 від 31.07.2010 на суму 3226,50 грн. з ПДВ (а.с. 39); акт № 2/4 від 31.08.2010 на суму 3287,16 грн. з ПДВ (а.с. 41); акт № 2/4 від 30.09.2010 на суму 3352,68 грн. з ПДВ (а.с. 43); акт № 2/4 від 29.10.2010 на суму 3352,68 грн. з ПДВ (а.с. 45); акт № 2/4 від 30.11.2010 на суму 3352,68 грн. з ПДВ (а.с. 47); акт № 2/4 від 31.12.2010 на суму 3352,68 грн. з ПДВ (а.с. 49); акт № 2/4 від 31.01.2011 на суму 3486,13 грн. з ПДВ (а.с. 51); акт № 2/4 від 28.02.2011 на суму 3660,23 грн. з ПДВ (а.с. 53); акт № 2/4 від 31.03.2011 на суму 4697,51 грн. з ПДВ (а.с. 55); акт № 2/4 від 30.04.2011 на суму 4808,52 грн. з ПДВ (а.с. 57); акт № 2/4 від 31.05.2011 на суму 4996,56 грн. з ПДВ (а.с. 59); акт № 2/4 від 30.06.2011 на суму 3840,38 грн. з ПДВ (а.с. 61); акт № 2/4 від 29.07.2011 на суму 3840,38 грн. з ПДВ (а.с. 63); акт № 2/4 від 31.08.2011 на суму 3840,38 грн. з ПДВ (а.с. 65); акт № 2/4 від 30.09.2011 на суму 3840,38 грн. з ПДВ (а.с. 67); акт № 2/4 від 31.10.2011 на суму 3840,38 грн. з ПДВ (а.с. 69); акт № 2/4 від 30.11.2011 на суму 4032,07 грн. з ПДВ (а.с. 71); акт № 2/4 від 30.12.2011 на суму 5315,03 грн. з ПДВ (а.с. 73).

На суми підписаних між сторонами актів здачі-приймання робіт (виконання послуг) позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх договірних грошових зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 142 947,69 грн. підтверджена матеріалами справи, тому вимоги позивача обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема судова колегія вважає, що посилання заявника скарги на незастосуванням судом позовної давності є неправомірним, оскільки відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема:

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 10.12.2012, який підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками сторін по справі (а.с. 96).

Тобто перебіг позовної давності в даному випадку почався заново з 10.12.12р., а тому на момент подачі позовної заяви не було підстав для застосування положень ст. 267 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, оскільки відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська»,смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09 липня 2013 року по справі № 913/1577/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 09 липня 2013 року по справі № 913/1577/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС