Рішення № 37217070, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21314/13 12.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 13 255,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Шаталова Т.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 13 255,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21314/13, розгляд справи призначено на 04.12.2013 р.

27.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 04.12.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21314/13 позивач виконав.

У судове засідання 04.12.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21314/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 04.12.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21314/13 розгляд справи було відкладено на 25.12.2013 р.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21314/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21314/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21314/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справа № 910/21314/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

У судове засідання 22.01.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 22.01.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.01.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/21314/13 від 07.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р.

У судове засідання 12.02.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.04.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2011 року між ПІІ «Віп-Рент» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-2700-AVIS (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Форд», державний номерний знак АА 7671 СР.

Камінський О.В. 25.07.2012 р. об 11 год. 50 хв. керував автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак АІ 8702 ВА, по вул. Костянтинівська в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості, дистанції, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 7671 СР, під керуванням Падєєвої В.С., та автомобілем марки «Шевроле», державний номерний знак АА 7698 МА, під керуванням Старикова О.А., заподіявши технічні пошкодження трьом автомобілям.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 14.09.2012 р. Камінського О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 7671 СР, складений за допомогою електронної калькуляції «Аудатекс». Згідно даного розрахунку вартість матеріального збитку складає 15 377,80 грн.

Відповідно до п. 8.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Згідно з п. 8.5. Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Судом встановлено, що електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, складений за системою «Аудатекс», рекомендований переліком рекомендованих нормативних актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, який прописаний у Методиці.

З огляду на вищенаведене, доказ визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 7671 СР, в результаті вищезазначеної ДТП, приймається судом як належний та допустимий.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № ДККА-19237 від 11.10.2012 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 7671 СР, внаслідок ДТП, яка сталась 25.07.2012 р. об 11 год. 50 хв. по вул. Костянтинівська в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13 765,00 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ДККА-19237 від 11.10.2012 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13 765,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 13017 від 12.10.2012 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак АІ 8702 ВА, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5757364.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/5757364 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак АІ 8702 ВА.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Мітсубісі», державний номерний знак АІ 8702 ВА, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/5757364, а винна у скоєнні ДТП особа законно керувала вказаним автомобілем, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АВ/5757364 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АВ/5757364, при визначенні розміру позовних вимог.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 16921 від 06.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначену заяву отримав, проте відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 13 255,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 13 255 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя О.В. Нечай