Ухвала суду № 37212789, 18.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 737/1180/13-к Головуючий у І інстанції Морозов О.Б. Провадження № 11-кп/795/167/2014 Категорія - ч. 3 ст. 185 КК Доповідач Антипець В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіАнтипець В. М. головуючого - судді Антипець В. М.

суддів: Короїда Ю. М., Заболотного В. М.

при секретарі Оскірко Ю. І.

з участю учасників кримінального провадження:

захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

прокурора Шимка Є. М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260160000269,

щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, інваліда 3 групи, який 29 жовтня 2012 року був засуджений Куликівським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднане невідбуте покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2012 року і за сукупністю вироків остаточно призначено три роки один місяць позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь:

-потерпілої ОСОБА_5 209 грн. 80 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. моральної шкоди, а всього 409 грн. 80 коп.

-держави 146 грн. 70 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Як встановив суд, ОСОБА_4, під час іспитового строку за попереднім вироком, 13 жовтня 2013 року, близько 17 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, через хвіртку проник у господарство по АДРЕСА_2, звідки викрав чоловічий велосипед темно-синього кольору, марки „Аіст", вартістю 209 грн. 80 коп., який належав ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону, кримінальне провадження повернути на новий судовий розгляд.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що він крадіжки велосипеда не вчиняв, розглядаючи кримінальне провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд не звернув уваги, що він визнав позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди частково, а в частині моральної шкоди взагалі не визнавав, а відтак повинен був провести повне судове слідство. Йому не були роз"яснені наслідки застосування скороченого порядку розгляду, що він не зможе в апеляційному порядку оскаржувати фактичні обставини, що є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону.

Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 290 КПК України, його слідчий не повідомив про завершення досудового розслідування та не надав доступу до матеріалів досудового розслідування, йому не була вручена копія обвинувального акту, цивільного позову, реєстру матеріалів досудового розслідування.

На порушення ч. 7 ст. 469 КПК України, слідчий та прокурор не роз'яснили йому права на примирення з потерпілою. Крім того, кримінальне провадження було розпочате без заяви від потерпілої ОСОБА_5

Цивільний позов суд вирішив у відсутність потерпілої, яка клопотання про такий розгляд. не подавала.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, пом'якшити обвинуваченому покарання, вказуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має незадовільний стан здоров'я як інвалід 3 групи.

Обвинувачений ОСОБА_4 на засідання апеляційної інстанції не з"явився, присутність його під час апеляційного перегляду не є обов"язковою, заяви про перенесення апеляційного розгляду від нього на початок апеляційного розгляду не надходило.

Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги обвинуваченого та просила про скасування вироку суду у зв"язку з істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону та про повернення кримінального провадження на новий судовий розгляд, захисника- адвоката ОСОБА_3, який просив про пом"якшення покарання ОСОБА_4, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника безпідставними, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційній скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення з таких підстав.

На відміну від положень ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, у ч. 3 ст. 349 КПК України 2012 року немає вимоги про обов'язковість визнання обвинуваченим розміру цивільного позову.

Як убачається із журналу судового засідання та звукозапису за 25 листопада 2013 року, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в крадіжці велосипеда потерпілої ОСОБА_5 та погодився з відшкодуванням матеріальної шкоди в розмірі, визначеному експертизою 209 грн., з відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 50 грн.

При цьому потерпіла, якій не повернули велосипед, просила відшкодувати його вартість у сумі 500 грн., 1000 грн. моральної шкоди та 150 грн. витрат за надання юридичної допомоги при складанні позовної заяви.

Будучи допитаним під час судового засідання в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні та погодився на скорочений судовий розгляд. Суд з'ясовував у нього розуміння обставин та добровільність позиції, а також роз'яснив наслідки, передбачені ч.4 ст. 349 КПК України.

Відповідно доводи обвинуваченого, що він не визнав розмір матеріальної та моральної шкоди, йому не роз"яснили наслідки скороченого судового розгляду, а тому суд допустив істотні порушення процесуального закону, не заслуговують на увагу, як такі, що прямо суперечать нормі процесуального закону, якою передбачений порядок такого судового розгляду.

Суд стягнув матеріальну шкоду у розмірі вартості велосипеда, визначеної експертом, та визначив розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, що не порушує вимог закону.

Заяву про крадіжку велосипеда потерпіла ОСОБА_5 написала власноручно 13. 10 2013 року ( а. п. 7), тоді як кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі 14.10.2013 року, що відповідає вимогам ст. 477 КПК України.

30 жовтня 2013 року ОСОБА_4 та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування ( а. п. 82). В цей же день їм був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування і в протоколі є власноручні підписи підозрюваного та його захисника про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

На аркуші провадження 87 є розписка вже обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_3 про одержання кожним в одному примірнику : копії обвинувального акта на 2 х аркушах, копії реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші, копії цивільного позову на 2 аркушах.

У зв'язку з тим, що в судовому розгляді кримінального провадження оголошувалися перерви з вини обвинуваченого, який ухилявся від явки в судове засідання, потерпіла 16 грудня 2013 року власноручно склала заяву, в якій просила провести судовий розгляд в її відсутність, підтвердила свої показання та просила задовольнити позовні вимоги як про стягнення матеріальної, так і моральної шкоди ( а. п. 118).

Отже, усі твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про допущені процесуальні порушення під час досудового розслідуванні та у судовому засіданні, не відповідають дійсності та спростовуються даними, що містяться у процесуальних документах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 46 Кримінального Кодексу України, укладення угоди про примирення винного з потерпілим допускається, якщо особа, вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, помирилася з потерпілим та відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких, обвинувачений вже був засуджений за вчинення тяжкого злочину, потерпіла ОСОБА_5 з обвинуваченим не примирилась, навпаки, між ними відсутня згода щодо розміру матеріальної та моральної шкоди.

Таким чином, ні у слідчого, ні у прокурора, не було правових підстав роз'яснювати обвинуваченому право на примирення з потерпілою, передбачене у ч. 7 ст. 469 КПК України, оскільки матеріальний закон з урахуванням тяжкості обвинувачення, забороняє укладення угод про примирення з особами, які раніше судимі, вчинили новий тяжкий злочин і не відшкодували потерпілій шкоди.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначене відповідно до ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, який має негативні соціальні схильності, обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, за сукупністю вироків у мінімальних межах.

Застосування ст. 71 КК України, без зазначення частини, не є порушенням закону, оскільки названа норма повністю регулює призначення основних та додаткових покарань за сукупністю вироків.

Щодо ОСОБА_4 суд застосував часткове складання покарань, призначивши покарання за сукупністю вироків на 1 місяць більше від невідбутого покарання за попереднім вироком.

Законних підстав для пом'якшення покарання не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404 - 405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4 без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

СУДДІ:

АНТИПЕЦЬ В. М. ЗАБОЛОТНИЙ В. М. КОРОЇД Ю. М.