Постанова № 37210454, 13.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2014 року 12:00 № 826/20572/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофора»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,за участю сторін:

представник позивача: Кидалов І.М.

представники відповідача: Макаревич О.С., Слободенюк К.М., Семенище О.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технофора» (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Окружного адміністративного суду міста Києва до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005452206 від 20.12.2013.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки спір між ТОВ «Технофора» та СП ТОВ «Musavartex» щодо стягнення боргу за Контрактом № 1 від 16.02.2013 вирішено на користь позивача, то у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що контрагент позивача несвоєчасно перерахував кошти за поставлений товар згідно Контракту № 1 від 16.02.2013, що є підставою для нарахування пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД. Крім того, зазначив, що рішення Міжнародного комерційного арбітражу, на яке посилається позивач, не є підставою для несплати такої пені, оскільки ним було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з СП ТОВ «Musavartex» боргу на суму 184 977,50 дол. США та припинено провадження в цій частині. Отже, у відповідності до положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня має бути сплачена за весь період прострочення. За наведених обставин, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На адресу відповідача надійшов лист ПАТ «Ітеграл-банк» від 05.07.2013 №05-10/1428 про порушення законодавчо встановленого строку розрахунків, згідно якого ТОВ «Технофора» порушено строки розрахунків за експортними операціями за Контрактом №1 від 16.02.2013 (а.с. 83).

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №856 від 27.11.2013, направлення від 27.11.2013 №853, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №2250/26-56-22-06-10/33153962 від 06.12.2013 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технофора (код ЄДРПОУ 33153962) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках по зовнішньоекономічному контракту від 16.02.2013 №1 згідно повідомлення ПАТ «Інтеграл-банк» від 05.07.2013 №05-10/1428 далі - акт перевірки №2250/26-56-22-06-10/33153962).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу находжень в іноземній валюті» та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті - порушення термінів розрахунків в іноземній валюті по контракту від 16.02.2013 № 1 з компанією СП ТОВ «Musavarteх» (Республіка Узбекистан), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 184 977,50 дол. США, термін обрахунків порушено в двох випадках від 20 до 57 днів та ненадходження валютної виручки в сумі 940 222,50 доларів США.

На підставі акту перевірки №2250/26-56-22-06-10/33153962 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №0005452206, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД на загальну суму 232 195,07 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2013 №0005452206 позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Технофора» (Продавець) та СП ТОВ «Musavartex» (Республіка Узбекистан, Ферганська обл., м. Дангара, вул. Фуркат, 13 код ОКПО 22925394) (Покупець) укладено Контракт №1 від 16.02.2013 (далі - Контракт №1), згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити препарати захисту рослин, зареєстрованих в Республіці Узбекистан.

Як вбачається із специфікації №1 від 26.02.2013 до Контракту №1, товаром, що постачався є комплексне добриво «Біофора» на суму 198 560,00 дол. США та мінеральне добриво «Донор» на суму 926 640,00 дол. США, загальна вартість товару, що підлягає постачанню - 1 125 200,00 дол. США.

Згідно Додаткової угоди №1 від 25.03.2013 до Контракту №1 ТОВ «Технофора» та СП ТОВ «Musavartex» узгодили, що будь-який спір, що виникає з даного Контракту або пов'язаний з ним підлягає остаточному врегулюванню в міжнародному комерційному арбітражі, яким за згодою сторін є ad hoc у складі трьох арбітрів: Кидалов Ігор Миколайович (голова арбітражу), Супличенко Костянтин Володимирович, Бован Катерина Олександрівна.

На виконання Контракту №1, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1 125 200,00 дол. США, на підтвердження чого надав копії вантажних митних декларацій (а.с.26-40).

Представник позивача зазначив, що СП ТОВ «Musavartex» у строки встановлені контрактом не здійснило розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим ТОВ «Технофора» 03.06.2013 звернулось до міжнародного комерційного арбітражу з позовом про стягнення з СП ТОВ «Musavartex» заборгованості за поставлений товар у сумі 1 125 200,00 дол. США (а.с. 41-43).

Ухвалою Міжнародного комерційного арбітражу ad hoc від 05.06.2013 відкрито арбітражне провадження за позовом ТОВ «Технофора» до СП ТОВ «Musavartex» про стягнення 1 125 200,00 дол. США.

Позивач направив відповідачу лист від 07.06.2013 №22-06/13, яким повідомив про відкриття вказаного арбітражного провадження, який отримано відповідачем 07.06.2013, що підтверджується відтиском вхідного штемпеля (а.с. 138).

Після відкриття арбітражного провадження СП ТОВ «Musavartex» частково здійснив оплату по Контракту №1, а саме: 02.07.2013 перерахував позивачу 80 000,00 дол. США та 28.08.2013 перерахував позивачу 104 977,50 дол. США, що підтверджується випискми з банківського рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 50-51).

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражу ad hoc від 31.10.2013 позовні вимоги ТОВ «Технофора» задоволено частково, вирішено стягнути з СП ТОВ «Musavartex» на користь ТОВ «Технофора» 940 222,50 дол. США. Провадження щодо стягнення з СП ТОВ «Musavartex» заборгованості за поставлений товар на суму 184 977,50 дол. США припинено.

Суд встановив, що за результатами перевірки відповідач нарахував позивачу суму пені за порушення термінів у сфері ЗЕД у розмірі 232 195,07 грн.

У відповідності до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 4 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

Реалізуючи надане приведеною статтею право, правлінням Національного банку України 16.11.2012 прийнято постанову №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» (далі - Постанова №475), якою встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як вбачається з розрахунку пені, який є додатком №№4 до акту перевірки №2250/26-56-22-06-10/33153962, відповідач нарахував ТОВ «Технофора» пеню за порушення розрахунків по Контракту №1, а саме: несвоєчасне перерахування суми 184 977,50 дол. США за період 13.06.2013 по 02.07.2013 у розмірі 88 711,51 грн. та з 03.07.2013 по 18.08.2013 у розмірі 143 483,56 грн. (а.с. 17).

Відповідно до частини 2-4 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Позивач вказав на те, що арбітражне провадження відкрито Міжнародним комерційним арбітражним судом ad hoc 05.06.2013, тобто з цієї дати нарахування пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД припиняється та з урахуванням вирішення спору на користь позивача не мало бути поновлене.

Представник відповідача посилався на те, що оскільки арбітражне провадження у справі про стягнення з СП ТОВ «Musavartex» на користь ТОВ «Технофора» суми заборгованості у розмірі 1 125 200,00 дол. США було припинене в частині стягнення 184 977,50 дол. США, то в цій частині фактично міжнародний суд відмовив у задоволенні позову. З огляду на зазначене, на думку представника відповідача, згідно положень частини 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» пеня за порушення розрахунків в сфері ЗЕД була нарахована правомірно.

Крім того, відповідач посилався на те, що оскільки справа була розглянута Міжнародним комерційним арбітражем ad hoc, а не Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, то рішення від 31.10.2013, на яке посилається позивач, не може бути підставою для зупинення нарахування пені.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Міжнародного комерційного арбітражу ad hoc від 31.10.2013, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з СП ТОВ «Musavartex» 184 977,50 дол. США та припинення провадження в цій частині стало те, що контрагент добровільно сплатив вказану суму до прийняття рішення судом.

Указом Президії Верховної Ради від 25.01.1963 була ратифікована Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж, яка передбачає вирішення спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі (арбітраж ad hoc), так і постійно діючими арбітражними органами (стаття 1).

Статтею 4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж передбачено право сторін арбітражної угоди на власний розсуд, зокрема, призначати арбітрів або встановлювати, у разі виникнення якої-небудь суперечки, методи їх призначення; встановлювати місцезнаходження арбітражного суду; встановлювати правила процедури, яких повинні дотримуватися арбітри.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що "арбітраж" - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N 1 і N 2 до цього Закону).

Таким чином, суд зазначає, що позивач мав право звернутись до узгодженого між ним та контрагентом за зовнішньоекономічним контрактом, арбітражу ad hoc та рішення Міжнародного комерційного арбітражу мали бути взяті відповідачем до уваги при нарахуванні пені за порушення розрахунків в сфері ЗЕД.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 №К/9991/38517/12, від 16.11.2011 №К-219/08

Суд зазначає, що припинення Міжнародним комерційним арбітражним судом ad hoc провадження у справі у зв'язку з добровільним виконанням нерезидентом позовних вимог є позитивним вирішенням спору на користь позивача, оскільки у рішенні цього суду встановлений факт порушення нерезидентом прав позивача на отримання валютних коштів згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту та обґрунтованість його позовних вимог.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням підстав припинення провадження у справі. Зокрема, якщо такою підставою є добровільне виконання відповідачем заявлених позовних вимог в рамках арбітражного провадження, тобто виконання відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстави для поновлення строків та нарахування резиденту пені відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.02.2012 №21-387а11 та від 13.02.2012 №.21-422а11.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0005452206 від 20.12.2013.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофора» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005452206 від 20.12.2013.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технофора» (код ЄДРПОУ 33153962) з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 17.02.2014.