Ухвала суду № 37210155, 05.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/9064/13-а

05.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Беребесова П.В.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт серія НОМЕР_1 виданий 2-м відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму від 21.12.2006 року,

представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 04.10.2013 року,

представник відповідача, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим - Морозов Олег Олександрович, довіреність № 7/83 від 09.01.14,

представник відповідача, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 25.10.13 у справі № 801/9064/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (вул. Морська, 12, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

про визнання неправомірними, визнання незаконними та скасування наказів і стягнення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 y задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання неправомірними, визнання незаконними та скасування наказів і стягнення - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 05.02.2014 позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу на підставі викладених в ній доводів, просили постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача, Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду стало звільнення позивача з органів внутрішніх справ в зв'язку з допущенням, на думку позивача, грубих порушень нормативних актів. Зазначена позиція обґрунтована тим, що в наказі начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим №2252 від 08.08.2013 не зазначені правові підстави звільнення з посади з посиланням на норми чинного законодавства, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є незначним порушенням службової дисципліни, тому звільнення з органів внутрішніх справ на підставі нього не пропорційно з порушенням. Крім того, позивач посилався на той факт, що Головним управлінням МВС України в АР Крим не дотримано вимог законодавства в частині строків та порядку проведення службового розслідування, оскільки наказ про проведення розслідування не видавався, службова перевірка проводилась не уповноваженою наказом особою. Законодавством не передбачено можливості призупинення службового розслідування та можливість двічі проводити службове розслідування відносно одного вчинку, в матеріалах службового розслідування містяться два висновки службового розслідування.

ділова репутація.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.04.2103 року т.в.о. начальника ГУ МВС України в АР Крим Кириловим О.Г. отримано доповідну записку начальника управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про порушення транспортної дисципліни працівником Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим, а саме 21.04.2013 року о 00:10 на 1 км автодороги Ялта-Севастополь у м. Ялта інспектором ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_2. При перевірці документів було встановлено, що у ОСОБА_2 відсутнє посвідчення водія та у інспектора виникла підозра, що водій керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. У присутності двох свідків, ОСОБА_2 відмовився пройти у встановлено порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. При перевірці водія за наявними автоматизованими базами ДАІ було встановлено, що він 16.05.2012 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.

Відносно ОСОБА_2 інспектором ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим були складені протоколи про адміністративні правопорушення АВ2 №360568 за ч.2 ст. 130 КУпАП та АВ2 №360569 за ч.3 ст.126 КУпАП. Матеріали справи свідчать про те, що на підставі даних доказів слідчому СУ ГУМВС України в АР Крим капітану міліції Макарову А.О. доручено провести службове розслідування. У зв'язку із цим, 24.04.2013 року за фактом адміністративного правопорушення відповідачем отримано пояснення від ОСОБА_2, заступника начальника слідчого відділення Масандрівського ВМ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим ст. лейтенанта міліції Савенко О.В.

Слідчим СУ ГУМВС України в АР Крим капітаном міліції Макаровим А.О. 24.04.2013 року на підставі встановлених обставин та пояснень осіб складено висновок службового розслідування, відповідно до якого службове розслідування за фактом грубого порушення слідчим відділення Масандрівського відділу Ялтинського МУ Головного управління лейтенантом міліції ОСОБА_2, транспортної дисципліни, вимог наказів МВС України №81-2007, №90-2010 - зупинено до судового рішення за розглядом адмінпротоколу від 21.04.2012 року за порушенням ним вимог ст.130 ч.1 КУпАП України.

31.05.2013 року постановою Ялтинського міського суду АР Крим у справі №121/3798/13-п на підставі протоколу про адміністративне правопорушення визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП та призначено покарання у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки. Судом зазначено, що скоєне ОСОБА_2 правопорушення кваліфіковано правильно за ч.2 ст.130 КУпАП - як повторне протягом року скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

30.07.2013 року відповідачем складено висновок службового розслідування, за яким на підставі отриманої 30.07.2013 року копії Ялтинського міського суду, службове розслідування за фактом грубого порушення позивачем транспортної дисципліни було поновлено, за порушення службової дисципліни, ст.1,2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у відмови від проходження в установленому законом порядку медичного огляду на стан сп'яніння під час керування транспортним засобом, а також у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим цього права постановою Київського районного суду м. Сімферополя, вирішено позивача звільнити з органів внутрішніх справ за п.64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

08.08.2013 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим прийнято наказ №2252 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Масандрівського відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни. Позивач був ознайомлений з наказом 13.08.2013 року, про що свідчить відповідний напис: «З наказом ознайомлений, не згоден. Пояснення на окремому аркуші.». 14.08.2013 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим прийнято наказ по особовому складу №205 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік). Позивачу вручено витяг з наказу 14.08.2013, про що свідчить відповідний запис.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції керувався положеннями Закону України "Про міліцію", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Так, зокрема, судом встановлено, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Статут).

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 5 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Пунктом 8 частини 1 статті 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Вивчивши матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем - ГУ МВС України в АР Крим не було порушено вищевказаних вимог Дисциплінарного статуту при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ.

Судова колегія зазначає, що застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обраний відповідачем з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, попередньої поведінки особи.

Колегія суддів вважає позицію позивача відносно того, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є незначним порушенням службової дисципліни, тому звільнення з органів внутрішніх справ на підставі нього не пропорційно з порушенням, на думку суду - необґрунтованою.

Зазначена позиція суду обґрунтована тим, що постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2012 року за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на дванадцять місяців. Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 31.05.2013 року за повторне протягом року вчинення проступку, передбаченого у ч.1 ст.130 КУпАП, призначено покарання у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки. При визначенні виду та розміру стягнення суд враховував, що скоєне є грубим порушенням правил дорожнього руху. Також суд виходив з того, що відмова від огляду на стан сп'яніння є одним з найбільш небезпечних порушень, яке свідчить про безвідповідальне ставлення ОСОБА_2 до правил дорожнього руху.

Частиною 4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на це, не належить доказувати факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, а саме протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмову від огляду на стан сп'яніння.

Окрім того, постановою у справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2013 року за керування транспортним засобом без права керування транспортними засобами позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вчинене позивачем правопорушення свідчить про завдання з боку працівника міліції, яким є позивач, істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що не може сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. При цьому вчинені правопорушення працівником міліції мали місце під час проходження служби в органах внутрішніх справах.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обраний відповідачем з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно та попередньої поведінки особи.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем строків службового розслідування.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції дано вірну та незалежну оцінку даним доводам

Зокрема, відповідно до ст.16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, але не більше 6 місяців з дня вчинення.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.14 Статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Поряд з цим абз.2 ст. 16 Статуту визначає строки накладення адміністративного стягнення у випадку, коли за тим самим фактом учинення проступку проводиться як службове розслідування, так і адміністративне або кримінальне провадження.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а тому закінчення службового розслідування за фактом вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху без врахування рішення суду, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для оспорюваного службового розслідування є протокол серії АВ2 №360568 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП України, який був направлений на розгляд до Ялтинського міського суду АР Крим. Посадовою особою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим отримано 30.07.2013 року копію Ялтинського міського суду АР Крим, на підставі якого у той самий день прийнято висновок про закінчення службового розслідування.

Отже, службове розслідування закінчено 30.07.2013 року, а дисциплінарне стягнення накладено 08.08.2013 року, тобто в межах одного місяця з дня закінчення службового розслідування та в межах 6 місяців з дня вчинення проступку, без врахування строку на проведення розслідування, адміністративного провадження, тому строки службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення не пропущені.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про порушення відповідачем норм п.2.6, 5.1, 8.1-8.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі Інструкція №230), судом зазначається наступне.

Згідно пункту 6 Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника. Пунктом 5.1 Інструкції №230 передбачено необхідність завершення службового розслідування протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Відповідно до п.8.1-8.4 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування.

Порушення даної норми позивач обґрунтовує тим, що відповідачем складено два висновки службового розслідування від 24.04.2013 року та від 30.07.2013 року. Проте, дані норми не розповсюджується на спірні правовідносини з огляду на наступне.

Підставою для проведення службового розслідування є доповідна записка начальника управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим, яка була отримана слідчим управлінням ГУ МВС України в АР Крим 22.04.2013 року. З моменту отримання зазначеної довідки було фактично розпочато службове розслідування, що не заперечується сторонами. Рішення про його проведення оформлено у вигляді резолюції начальника на доповідній записці. Вищевказана Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України набрала чинності 26.04.2013 року.

Як було зазначено вище, до 26.04.2013 року відповідачем розпочато службове розслідування, отримано пояснення осіб та зупинено службове розслідування, тому положення Інструкції №230, що регулюють порядок призначення службового розслідування та строків його проведення не розповсюджуються на спірні правовідносини. З тих самих підстав вимоги п.8.1-8.4 Інструкції не розповсюджуються й на висновок від 22.04.2013 року.

З огляду на викладене, твердження позивача щодо відсутності відповідно до Інструкції №230 належним чином письмово оформленого наказу уповноваженого на те начальника про проведення службового розслідування та пропущення місячного строку проведення службового розслідування колегія суддів вважає безпідставним.

Судова колегія зазначає, що висновок службового розслідування від 22.04.2013 року не є підсумковим документом службового розслідування та не містить підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для його призначення, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, запропонування заходів, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, а містить лише рішення про необхідність зупинення службового розслідування до отримання судового рішення за розглядом адмінпротоколу від 21.04.2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, що висновки службового розслідування від 22.04.2013 року та 30.07.2013 року прийнято за фактом грубого порушення слідчим відділення Масандрівського відділу Ялтинського МУ Головного управління лейтенантом міліції ОСОБА_2, транспортної дисципліни, вимог наказів МВС України №81-2007, №90-2010, що мало місце 21.04.2013 року, тому є документами єдиного службового розслідування, при цьому лише останній є підсумковим документом службового розслідування у розумінні вищезазначеної Інструкції №230.

З огляду на зазначене, колегія суддів визнає необґрунтованим твердження позивача про проведення двічі службового розслідування відносно одного вчинку.

Колегія суддів зазначає, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тому підставою його звільнення є виключно висновки службового розслідування, у зв'язку із чим викладені позивачем обставини в частині порушення відповідачем 2 порядку атестування позивача не мають правового значення для вирішення питання про правомірність оскаржуваних наказів про звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Службове розслідування було проведено в порядку, встановленому чинним законодавством, встановлено факти відмови позивача від огляду на стан алкогольного сп'яніння та керування транспортним засобом за відсутності відповідного права керування, що дискредитує звання особи рядового і начальницького складу та вид дисциплінарного стягнення відповідає вимогам п. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія зазначає, що матеріалами службового розслідування доведено допущення позивачем таких порушень службової дисципліни, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, оскільки позивачем вчинено дисциплінарний проступок, якій призвів до підриву існуючого правопорядку, авторитету і престижу правоохоронного органу, при цьому відносно позивача з додержанням порядку, встановленого ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", проведено службове розслідування, за результатами якого підготовлено висновок про результати службового розслідування за грубого порушення позивачем службової дисципліни, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача про визнання протиправним та скасування наказів про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо розгляду вимог позивача в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим щодо проведення атестації та складання атестаційного листа відносно ОСОБА_2, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 за №559/10839 (далі - Інструкція №181), головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Підпунктами 3.1., 3.2. Інструкції №181 визначено, що атестаційні листи на підлеглих складають, як правило, безпосередні начальники. Начальники, які складають атестаційний лист, зобов'язані провести бесіду з працівником, який атестується, з питань проходження ним служби, підвищення рівня професійних та спеціальних знань, дати необхідні поради та рекомендації стосовно поліпшення особистої підготовки і стану справ на дорученій ділянці роботи; провести попереднє ознайомлення працівника, який атестується, із змістом атестаційного листа, під яким він ставить підпис. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Відповідно до 3.2 Інструкції №181 безпосередній начальник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа начальник не має тримісячного терміну спільної служби з працівником, який атестується, то такий лист складається заступником начальника або старшим прямим начальником, який має термін спільної служби понад 3 місяці.

Відповідно до п.4.4 Інструкції №181 у разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті. У таких випадках керівник безпосереднього начальника протягом 10 днів організовує додаткову перевірку і готує висновок по суті цих заперечень, з яким ознайомлюється працівник, який атестується. При відмові працівника, який атестується, від підпису безпосереднім начальником про це складається акт за підписом не менше як трьох працівників служби. Відповідно до п.4.5 Інструкції №181 атестаційний лист після розгляду старшими начальниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

З огляду на зазначене, дії посадових осіб Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим при атестуванні полягають у складанні атестаційного листа та, у випадку ознайомлення та погодження з ним особи, яка атестується, передання його до атестаційної комісії. У випадку незгоди такої особи та надання нею відповідного рапорту - проводиться додаткова перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був ознайомлений з атестаційним листом 08.08.2013 року, рапорту з мотивованим запереченням не надав, у зв'язку із чим атестаційний лист посадовими особами Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим правомірно передано до атестаційної комісії ГУ МВС України в АР Крим.

Відносно вимог позивача щодо стягнення з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995р. Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі викладеного слідує, що факт заподіяння шкоди суб'єктом владних повноважень може мати місце лише у разі встановлення факту наявності неправомірного рішення, дій чи бездіяльності такого владного суб'єкта. Оскільки судом не встановлено протиправних дій з боку відповідачів в межах заявлених позовних вимог, відсутні необхідні умови, за яких шкода підлягає відшкодуванню.

Окрім цього, згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зокрема, в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів, які б підтверджували перенесені позивачем моральні чи фізичні страждання.

З огляду на вищезазначене, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, судова колегія дійшла висновку, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відмовився від вимог щодо стягнення моральної шкоди. про що подав письмову заяву. Колегія суддів вважає, що дана відмова підлягає прийняттю, оскільки дії позивача не суперечать закону і дана відмова не порушує прав, свобод або інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу, зокрема згідно пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Згідно до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України. оскільки судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване рішення і позивач відмовився від частини позовних вимог в суді апеляційної інстанції, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди підлягає визнанню нечинною і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/9064/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.13 у справі № 801/9064/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди визнати нечинною і провадження у справі в цій частині закрити.

В решті залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак