Постанова № 37209715, 30.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 917/1865/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Рубан Н.Б., дов. №104 від 13.01.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3701П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 07 листопада 2013 року по справі №917/1865/13

за позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", м. Комсомольськ Полтавської області

до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347", м. Комсомольськ Полтавської області

про стягнення 200456,46 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго" звернувся до господарського суду Полтавської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347", відповідача, про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 751 від 04.09.2012 року у розмірі 200456,46 грн., з яких: 104 863,01 грн. - основний борг; 9 3711,61 грн. - пеня; 104,80 грн. - інфляційні; 1777,04 грн. - 3% річних.

07.11.2013 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 104 863,01 грн. основного боргу, 84 237,43 грн. пені за період з 21.01.2013 р. по 20.07.2013 р., 1 579,27 грн. - 3% річних за період з 21.01.2013 р. по 13.08.2013 р., 104,80 грн. інфляційних за період з лютого 2013 р. по серпень 2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2013 року по справі 917/1865/13 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 104863,01 грн. основного боргу, 84237,43 грн. пені, 1579,27 грн. 3% річних, 104,80 грн. інфляційних, 3815,69 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, враховуючи зміст протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, пункт 6.3 договору № 791 від 04.09.2012 року діє в редакції, яка викладена у протоколі узгодження розбіжностей. Так, згідно із пунктом 6.3 договору споживач сплачує за використану теплову енергію, починаючи з 05 числа поточного місяця рівними частками поточне споживання теплової енергії.

Отже, як вважає апелянт, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для застосування при вирішенні спору положень п. 6.3 договору № 791 від 04.09.2012 року у первісній його редакції, тобто без урахування змісту протоколу розбіжностей та протоколу узгод ження розбіжностей.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутній розрахунок суми основного боргу в розрізі окремих звітних періодів, якими у контексті спірних правовідносин є календарний місяць. При цьому, як зауважує апелянт, суд зробив висновок, що заборгованість у розмірі 104 863,01 грн.утворилась за період січень - червень 2013 року, хоча у справі відсутні докази споживання нашим підприємством теплової енергії у травні та червні місяцях 2013 року.

Окрім цього, звертає увагу на те, що що згідно із пунктом 3.2.6 договору № 791 від 04.09.2012 року, враховуючи зміст протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, щомісячно із 15 по 20 число представник теплової інспекції теплопостачальної організації фіксує показники приладу обліку теплової енергії та фактичний обсяг тепло споживання для подальшого розрахунку зі складанням відповідного акту. Однак, такий акт за квітень місяць 2013 року у матеріалах справи відсутній взагалі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 20.01.2014 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.01.2014 року на 12:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.01.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданнях 20.01.2014 року та 29.01.2014 року зазначили, що доводи відповідача мають формальний характер, рішення суду першої інстанції вважає законним, у зв'язку з чим просять змінити рішення в частині стягнення пені, стягнути пеню в розмірі 76504,83 грн., в іншій частині рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - частковій зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.09.2012 року між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго, постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Комсомольське автотранспортне підприємство" №15347, споживачем, було укладено укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 791, відповідно до якого (пункт 1 договору) постачальник зобов'язався постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію щомісячно в термін, передбачений цим договором, за встановленими нормами і тарифами, затвердженими виконавчим комітетом Комсомольської міської ради від 07 жовтня 2011 року за № 681 з розрахунку на 1 кв. метр опалювальної площі і 1 куб. метр гарячої води або за показаннями засобів обліку теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до пункт 6.3. відповідач за три 3 дні до початку розрахункового періоду повинен був сплачувати Позивачу вартість зазначеної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Зазначену кількість теплової енергії Відповідач повинен був розраховувати самостійно - за нормами, у разі комерційного обліку - на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору споживач теплової енергії зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Оплата рахунків проводиться не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 6.4 договору).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 5 та 3 статті 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 року "Про житлово-комунальні послуги" (зі змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, відповідач, зобов'язання щодо розрахунків на спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 104 863,01 грн. за період січень - червень 2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 104 863,01 грн.

Згідно зі саттею. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд цілком правомірно,задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 579,27 грн. за період з 21.01.2013 р. по 13.08.2013 р. та 104,80 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 р. по серпень 2013 р.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше ставки, встановленої законодавством.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 84 237,43 грн. пені за період з 21.01.2013 р. по 20.07.2013 р., колегія суддів дійшла висновку про те, що він є помилковим, оскільки пеня за вказаний період за умовами пункту 7.2.3 договору дорівенює 76504, 83 грн.,

А тому, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення пені, стягнувши з відповідача замість 84 237,43 грн. інший розмір пені- 76504, 83 грн. , а в іншій частинів рішення залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, враховуючи зміст протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, пункт 6.3 договору № 791 від 04.09.2012 року діє в редакції, яка викладена у протоколі узгодження розбіжностей. Так, згідно із пунктом 6.3 договору споживач сплачує за використану теплову енергію, починаючи з 05 числа поточного місяця рівними частками поточне споживання теплової енергії.

Отже, як вважає апелянт, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для застосування при вирішенні спору положень пункту 6.3 договору № 791 від 04.09.2012 року у первісній його редакції, тобто без урахування змісту протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутній розрахунок суми основного боргу в розрізі окремих звітних періодів, якими у контексті спірних правовідносин є календарний місяць. При цьому, як зауважує апелянт, суд зробив висновок, що заборгованість у розмірі 104863,01 грн. утворилась за період січень - червень 2013 року, хоча у справі відсутні докази споживання відповідачем підприємством теплової енергії у травні та червні місяцях 2013 року.

Проте, на думку колегії суддів, такі посилання не можуть прийматися до уваги, так як відповідачу нарахування за спожиті послуги проводилося за показниками приладу обліку теплової енергії (лічильника) за тарифами, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради від 07.10.2011 року за №681, яке не оскаржувалося відповідачем, і наявними в матеріалах справи копіями актів зняття показників теплолічильника підтверджується факт споживання відповідачем електроенергії у кількості, зазначеній у позовній заяві.

При цьому, у відповідь на претензію сплатити заборгованість №2175 від 14.08.2013 року відповідач не заперечував проти її сплати, що підтверджується відповіддю на вказану претензію №276 від 16.09.2013 року (а.с. 72)

Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що що згідно із пунктом 3.2.6 договору № 791 від 04.09.2012 року, враховуючи зміст протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей, щомісячно із 15 по 20 число представник теплової інспекції теплопостачальної організації фіксує показники приладу обліку теплової енергії та фактичний обсяг тепло споживання для подальшого розрахунку зі складанням відповідного акту. Однак, такий акт за квітень місяць 2013 року у матеріалах справи відсутній взагалі.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки позивачем до пояснень (вх.№839 від 29.01.2013 року) надавалися копії актів зняття показань приладу обліку теплової енергії, скріплені печаткою підприємства позивача та підписані його представником, які підтверджують розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктами 1, 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2013 року по справі 917/1865/13 змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347" на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" пені, вказавши у 7 рядку другого абзацу резолютивної частини рішення "76504,83 грн. пені" замість "84237,43 грн. пені" .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2013 року по справі 917/1865/13 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.01.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.