Постанова № 37209341, 11.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа№ 5011-48/3299-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від позивача: Осадчук Р.М. - представник

від відповідача:Рибальченко Н.В. - представник, Мельник В.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Орендного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 11.11.2013

у справі № 5011-48/3299-2012 (головуючий суддя Бойко Р.В., судді Баранов Д.О., Стасюк С.В.)

за позовом Орендного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»

до Державної служби України з контролю за наркотиками

про стягнення 499 766, 63 грн.

та за зустрічним позовом Державної служби України з контролю за наркотиками

до Орендного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»

про зобов'язання внести зміни до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-48/3299-2012 первісний позов задоволено частково. На підставі рішення суду з Державної служби України з контролю за наркотиками на користь Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва підлягає стягненню заборгованість у розмірі 167 259 грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 3 598 грн. 90 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Державної служби України з контролю за наркотиками відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та їх недоведеності, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що пунктом 4.1. Договору № 71/11-п від 01.08.2011 року визначено, що вартість послуг, які надаються Балансоутримувачем згідно з цим Договором визначається Протоколом угоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору. Згідно Протоколу угоди про договірну ціну, підписаного сторонами 01.08.2011 року, визначено договірну ціну експлуатаційних витрат і комунальних послуг з суборенди нежитлових приміщень, загальною площею 1896,3 кв.м., яка складає 66, 00 грн. з ПДВ за 1 кв.м., та визначено найменування послуг. За таких умов, сторони узгодили, що місячний платіж становить 125 155,80 грн. з ПДВ.

Крім того, апелянт зазначає, що сторонами узгоджено порядок оплати (п.4.3. Договору № 71/11-п від 01.08.2011 року), а саме Замовник сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-х робочих днів місяця, наступного за оплачуваним. Балансоутримувач зобов'язується виставляти рахунок на повний обсяг послуг до 20-го числа поточного (оплачуваного) місяця. Однак, відповідач за первісним позовом зобов'язання щодо оплати Інституту за надання комплексу послуг по виставленим йому рахункам за умовами Договору про надання комплексу послуг не виконав. Заборгованість сплачена не була, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по договору.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що Господарським судом м. Києва при прийнятті рішення від 11.11.2013р. не було враховано взагалі факти, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2013р. у справі №910/7670/13, що є порушенням вимог ст.35 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на те, що саме до розгляду справи №910/7670/13 зупинялось провадження у справі №5011-48/3299-2012.

Апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої та апеляційної інстанції у справі №910/7670/13 досліджувався письмовий доказ (калькуляція експлуатаційних витрат на утримання будівель, на яку посилається суд у рішенні від 11.11.2013р.) та відповідно було надано оцінку зазначеному доказу. Судами встановлено, що калькуляція містить витрати Орендного підприємства на утримання приміщень будівель, що експлуатуються, і не визначає безпосередньо витрат по договору про надання послуг, укладеного з відповідачем.

Позивач вважає, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст.ст. 173,174,175 Господарського кодексу України, та ст.ст. 11, 202, 509,629 Цивільного кодексу України, які визначають, що договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань і є обов'язковим до виконання його сторонами, змінено умови укладеного між сторонами договору, зокрема змінено вартість послуг з обслуговування та експлуатації будівлі та прибудинкової території.

Крім того, на думку апелянта, місцевим господарським судом необгрунтовано та безпідставно було зроблено висновок про включення до складу експлуатаційних витрат, що підлягали сплаті відповідачем, вартість витрат на амортизацію основних фондів. Оскільки, вартість послуг за договором №71/11-п від 01.08.2011 була визначена за домовленістю сторін (договірна ціна) та зазначена у Протоколі угоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору.

Апелянт вважає, що місцевим судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за договором про надання комплексу послуг ч. 1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, оскільки внесення орендної плати за користування об'єктом оренди здійснювалося на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем договору суборенди, і аж ніяк не було передбачено умовами договору про надання послуг.

Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням судом п.8 Роз'яснень і рекомендацій до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, оскільки зазначені роз'яснення регламентують порядок використання плати за оренду державного майна. Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань по оплаті за надані послуги на підставі договору про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна, а не по договору оренди, у якому на орендаря не може бути покладено сплату балансоутримувачу суми амортизаційних відрахувань, як зазначено судом у рішенні від 11.11.2013р. В укладеному між сторонами договорі №71/11-п від 01.08.2011 р. про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна, по якому у відповідача ьиникла заборгованість за надані послуги, не було передбачено сплату Замовником послуг - Державною службою України з контролю за наркотиками, балансоутримувачу суму амортизаційних відрахувань, як це зазначено у рішенні Господарського суду м. Києва від 11.11.2013р.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про неправомірне включення витрат на оренду майна та амортизаційні відрахування до експлуатаційних витрат Відповідача по укладеному договору про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна, не відповідають дійсності, та не підтверджені належними доказами у справі. Позивачем було подано позов до суду про стягнення заборгованості з відповідача за період жовтень 2011р,- по січень 2012р. за який відповідач не розрахувався з позивачем. Станом на 11.11.2013 р. відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача заборгованість по наданим послугам Балансоутримувача у сумі: 461 400, 69 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач надав розрахунок фактичної вартості послуг з обслуговування і експлуатації будівлі та прибудинкової території, відповідно до якого відповідачем визнається розмір заборгованості 227 246, 03 грн. Одночасно господарським судом було встановлено розмір заборгованості відповідача у урахуванням переплати позивачу за утримання суборендних приміщень за серпень та вересень 2011 року в розмірі 167 259, 55 грн., з чим відповідач повністю погоджується.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.06.2011 р. між Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (надалі - "Підприємство") та Державною службою України з контролю за наркотиками було укладено договір суборенди № 71/11 державного нерухомого майна (надалі - "Договір суборенди"), за умовами п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 1 896,3 кв.м, розміщене за адресою м. Київ, Червонозоряний пр., 51, на 1, 2, 3, 9, 12, 13 поверхах Інженерного та на 1, 2 поверхах Лабораторного корпусу будівлі, що знаходиться на балансі Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва.

Відповідно до п. 1.2 Договору суборенди майно передається в оренду з метою розміщення бюджетної установи (організації) - Державного комітету України з питань контролю за наркотиками.

Пунктом 3.1 вказаного договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами), підлягає погодженню з орендодавцем, та становить без ПДВ - 1 грн. 00 коп. на рік.

Строк дії договору сторонами встановлено з моменту підписання сторонами та погодження орендодавцем розрахунку суборендної плати до 10.07.2012р., але не довше строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу.

Факт передачі державного нерухомого майна підтверджується актом приймання-передавання вказаного приміщення від 01.08.2011р.

На виконання п.5.9. договору суборенди № 71/11 від01.08.2011 р. між Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (надалі - "балансоутримувач"/"виконавець") та Державною службою України з контролю за наркотиками (надалі - "замовник") укладено договір № 71/11-п ( далі по тексту Договір) про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник користується приміщеннями загальною площею 1 896,3 кв.м, розміщеними за адресою м. Київ, Червонозоряний пр., 51, на 1, 2, 3, 9, 12, 13 поверхах Інженерного та на 1, 2 поверхах Лабораторного корпусу будівлі. Приміщення використовуються замовником з метою розміщення бюджетної установи (організації) - Державного комітету України з питань контролю за наркотиками на умовах оренди у відповідності до умов договору суборенди від 24.06.2011 р. № 71/11.

Балансоутримувач згідно з п. 1.3 Договору надає комплекс послуг з: обслуговування та експлуатації будівлі, утримання прибудинкової території, надання комунальних послуг.

За змістом п. 4.1 Договору вартість послуг, які надаються балансоутримувачу згідно з цим договором визначається протоколом угоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору (додаток 1 до цього договору). Договірна ціна послуг, наданих балансоутримувачем у відповідності до п.п. 4.4 цього договору збільшується або зменшується із внесенням змін до цього договору шляхом підписання відповідного протоколу до угоди про договірну ціну.

Протоколом угоди про договоріну ціну від 01.08.2011р. (додаток № 1 до договору про надання послуг) визначено вартість послуг, які надаються баланосутримувачем замовнику, а саме договірна ціна експлуатаційних витрат і комунальних послуг з суборенди нежитлових приміщень, загальною площею 1896,3 кв.м., яка складає 66, 00 грн. з ПДВ за 1 кв.м., та визначено найменування послуг. Сторони узгодили, що місячний платіж становить 125 155,80 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору № 71/11-п від 01.08.2011р. сторонами узгоджено порядок оплати, а саме Замовник сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів місяця, наступного за оплачуваним. Балансоутримувач зобов'язується виставляти рахунок на повний обсяг послуг до 20-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Відповідно до п. 6.1 договору строк дії про надання послуг встановлено з дня підписання акту приймання-передавання державного нерухомого майна до договору суборенди від 24.06.2011р. № 71/11 приміщення у баланосоутримувача, а саме з 01.08.2011р. та до 10.07.2012р.

В подальшому підписаною сторонами додатковою угодою від 26.09.2011 р. протокол угоди про договірну ціну було викладено в новій редакції, якою внесено зміни до Протоколу угоди про договірну ціну від 01.08.2011р. та викладено його у новій редакції, зокрема, надано розшифровку експлуатаційних послуг та послуг з технічного обслуговування будівлі та прибудинкової території.

18.11.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої на підставі Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 457/2011 Державна служба України з контролю за наркотиками є правонаступником Державного комітету України з питань контролю за наркотиками за Договором про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна між орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками від 01.08.2011 р. № 71/11-п та приймає всі права та зобов'язання по зазначеному Договору, які виникли, існують або виникнуть в майбутньому.

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом свої зобов»язання щодо оплати позивачу та надання комплексу послуг по виставленим йому рахункам за умовами Договору про надання комплексу послуг не виконав.

Як передбачено умовами п. 4.3. укладеного між сторонами Договору, позивач виставляв рахунки на оплату із зазначенням тієї вартості, що визначена умовами укладеного між сторонами договору та передбачена у Протоколі угоди про договірну ціну від 01.08.2011 року, враховуючи зміни внесені сторонами у даний Протокол від 26.09.2011 року., який є невід'ємною частиною договору №71/11-п від 01.08.2011 року.

Однак, відповідач взяті на себе згідно укладеного договору зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконав, внаслідок чого за договором про надання комплексу послуг № 71/11-п від 01.08.2011 року склалась заборгованість у наступному розмірі: за жовтень 2011 року - 124 835,20 грн, за листопад 2011 року - 124 835,20 грн., за грудень 2011 року - 124 941,60 грн., за січень 2012 року - 86 788,69 грн. Враховуючи, що за січень 2012р. відповідач частково розрахувався у сумі 38 365, 94 грн., заборгованість за січень місяць складає 86 788,69 грн. = (125 154,63 грн. - 38 365, 94грн.), а всього заборгованість складає 461 400, 69 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час провадження у справі №5011-48/3299-2012 відповідачем за первісним позовом - Державною службою України з контролю за наркотиками, було подано позов про визнання недійсними окремих частин укладеного договору №71/11-п від 01.08.2011р.. а саме визнання недійсним протоколу угоди про договірну ціну від 26.09.2011р.. яким була встановлена вартість послуг. В обгрунтування позовних вимог про визнання недійсним окремих частин договору Державна служба України з контролю за наркотиками вказувала на невідповідність умов договору вимогам чинного законодавства, оскільки на її думку вартість цих послуг завищена та включає в себе також витрати Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на орендну плату за цілісний майновий комплекс за місцезнаходженням орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 05.11.2012р. було зупинено провадження у справі № 5011-48/3299-2012 до розгляду Господарським судом м.Києва справи № 5011-7/15118-2012 за позовом Державної служби України з контролю за наркотиками до Орендного підприємства «Науково-досліжний інститут будівельного виробництва» про визнання недійсним окремих частин договору від 01.08.2011р. № 71/11-п .

Рішенням Господарського суду м.Києва від 04.12.2012р. № 5011-7/15118-2012 в позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013р. зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.05.2013р. провадження у справі № 5011-48/3299-2012 було зупинено до розгляду Господарським судом м.Києва справи № 910/7670/13 за позовом Державної служби України з контролю за наркотиками до Орендного підприємства «Науково-досліжний інститут будівельного виробництва» про визнання недійсним окремих частин договору від 01.08.2011р. № 71/11-п .

Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.06.2013р. відмовлено у задоволенні позову. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. у справі №910/7670/13, апеляційну скаргу Державної служби України з контролю за наркотиками на рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2013р. залишено без задоволення, рішення від 26.06.2013р. у справі №910/7670/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013р. за результатами розгляду касаційної скарги Державної служби України з контролю за наркотиками вищезазначене рішення Господарського суду м.Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/7670/13 зашені без змін.

Вищезазначеною постановою Вищого господарського суду України встановлено, що Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва у відповідності до Положення сформовано склад витрат по підприємству, що зазначені в калькуляції. Посилання Державної служби України з контролю за наркотиками на неправомірне визначення у калькуляції витрат на оренду всієї будівлі по пр. Червонозоряному, 51 не відповідає дійсності. Більше того, калькуляція містить витрати Орендного підприємства на утримання приміщень будівель, що експлуатуються, і не визначає безпосередньо витрат по договору про надання послуг, укладеного з відповідачем.

Одночасно у постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2013р. зазначено, що судами попередніх інстанцій у цьому зв»язку правомірно взято до уваги наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р., яким затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» ( далі-Положення), що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Таким чином, судовими рішеннями було підтверджено, що укладений між сторонами договір №71/11-п від 01.08.2011р. в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема в частині визначення розміру оплати за надані послуги по укладеному між сторонами договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції у справі №910/7670/13 встановлено, що підписуючи редакцію протоколу угоди про договірну ціну від 26.09.2011р., відповідач фактично погодився з передбаченим нею умовами. Державна служба України з контролю за наркотиками на момент укладення вказаної редакції не скористалася наданим їй законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов протоколу угоди про договірну ціну скласти протокол розбіжностей, як це передбачено ч.4 ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони

Враховуючи те, що всі умови укладеного між сторонами договору №71/11-п від 01.08.2011 року є чинними, договором № 71/11-п визначено зобов'язання, щодо оплати відповідачем коштів за надані позивачем послуги у розмірі, визначеному у протоколі угоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною укладеного договору, отже у позивача є достатні правові підстави для стягнення заборгованості.

Крім того, місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції у справі №910/7670/13 досліджувався письмовий доказ (калькуляція експлуатаційних витрат на утримання будівель, на яку посилається суд у рішенні від 11.11.2013р.) та відповідно було надано оцінку зазначеному доказу. Судами встановлено, що калькуляція містить витрати Орендного підприємства на утримання приміщень будівель, що експлуатуються, і не визначає безпосередньо витрат по договору про надання послуг, укладеного з відповідачем.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем було включенно до складу експлуатаційних витрат, що підлягали сплаті відповідачем, вартість витрат на амортизацію основних фондів, оскільки вартість послуг за договором №71/11-п від 01.08.2011 була визначена за домовленістю сторін (договірна ціна) та зазначена у Протоколі угоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною Договору.

Крім того, вважаємо є помилковим застосування місцевим судом до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості за договором про надання комплексу послуг ч. 1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, оскільки внесення орендної плати за користування об'єктом оренди, здійснювалося на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди, і аж ніяк не було передбачено умовами договору про надання послуг.

Колегія також зазначає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин п.8 Роз'яснень і рекомендацій до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, оскільки зазначені роз'яснення регламентують порядок використання плати за оренду державного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за надані послуги на підставі договору про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна, а не по договору оренди, у якому на орендаря не може бути покладено сплату балансоутримувачу суми амортизаційних відрахувань. Згідно укладеного між сторонами договорі №71/11-п від 01.08.2011 р. про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна, по якому у відповідача виникла заборгованість за надані послуги, не було передбачено сплату замовником послуг - Державною службою України з контролю за наркотиками, балансоутримувачу суму амортизаційних відрахувань.

На підставі вищевикладеного, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги по первісному позову про стягнення заборгованості за договором про надання комплексу послуг № 71/11-п від 01.08.2011 року в розмірі 461 400, 69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо зустрічного позову, який виник через наявність, за твердженням Державної служби України з контролю за наркотиками підстав для внесення змін до Договору № 71/11-п від 01.08.2011р. про надання комплексу послуг по утриманню орендованого нерухомого майна у зв'язку з істотною зміною обставин, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

В якості істотної зміни обставин позивач за зустрічним позовом посилається на те, що Договір № 71/11-п від 01.08.2011 р. було підписано останнім під впливом тяжких обставин у зв'язку з відсутністю приміщення для здійснення його діяльності, а надані в суборенду приміщення знаходились у незадовільному стані. Також позивач стверджує, що при підписанні договору та додатку № 1 до Договору (протокол угоди про договірну ціну) його було введено в оману, оскільки, по-перше, відповідач запевнив, що належним чином надаватиме послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, проте таких послуг, за твердженням позивача, відповідачем не надавалось. По-друге, Державна служба України з контролю за наркотиками не володіла інформацією стосовно існуючих тарифів по м. Києву за обслуговування та експлуатацію будівлі та не знала, що наведені Підприємством тарифи є значно завищеними.

Однак, наведені відповідачем обставини не є такими, що свідчать про істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України, а тому не можуть виступати правовою підставою для зобов'язання відповідача внести зміни до Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновокм місцевого гсоподраського суду про те, що Державною службою України з контролю за наркотиками не доведено факту існування істотної зміни обставин, з яким чинне законодавство пов'язує можливість зміни договору за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що вимоги Державної служби України з контролю за наркотиками про зобов'язання Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва внести зміни до Договору № 71/11-п від 01.08.2011 р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставин, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, і не відповідають в повній мірі обставинам справи, шо призвело до прийняття рішення, яке підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва на рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-48/3299-2012 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-48/3299-2012 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

«Первісний позов Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва задовольнити повністю.

Стягнути з Державної служби України з контролю за наркотиками (03680, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51, ідентифікаційний код 37772874) на користь Орендного підприємства Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (03680, м. Київ, просп. Червонозоряний, 51, ідентифікаційний код 02498197) заборгованість у розмірі 499 766, 63 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9995, 33 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розімірі 4997,68 грн.

Видати наказ

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

В задоволенні зустрічного позову Державної служби України з контролю за наркотиками відмовити повністю.»

Матеріали справи № 5011-48/3299-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх