Рішення № 37209104, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19063/13 12.02.14

За позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг- Центр»

До Державного підприємства «Преса України»

Про стягнення 14 043,68 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Смирнова Ю.М.

Представники:

Від позивача Валько І.В. - по дов. №02-09/2013 від 02.09.2013р.

Від відповідача Арделян Ю.В. - по дов. №103-5д від 08.01.2014р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Центр" про стягнення з Державного підприємства "Преса України" 14 043, 68 грн., із яких: 13 522, 42 грн. заборгованості по договору № 155 про закупівлю послуг за державні кошти від 14.08.2012р. та 521, 26 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19063/13 р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2013р. за участю представників сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено розгляд справи на 13.11.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено в судовому засіданні перерву до 20.11.2013р. та зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків по договору №155 від 14.08.2012р. про закупівлю послуг за державні кошти.

У судовому засіданні 20.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.12.2013р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2013р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 16.12.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/19063/13.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. доручено розгляд справи № 910/19063/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Домнічева І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013р., колегією суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Домнічева І.О., прийнято справу № 91/19063/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 20.01.2014р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у зв'язку з тим, що суддя Домнічева І.О. знаходиться на лікарняному, доручено розгляд справи № 910/19063/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2014р., колегією суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча), Ващенко Т.М., Смиирнова Ю.М. прийнято справу № 91/19063/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 12.02.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що

20.11.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державне видавництво "Преса України", заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження позовних вимог та доказів, що підтверджують факт порушення прав позивача, оскільки а Актах виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи відсутні підписи уповноваженої особи відповідача та печатка, тому заявлена сума заборгованості не підлягає стягненню, а отже на неіснуючу суму заборгованості штрафні санкції не можуть підлягати стягненню.

В судовому засіданні 12.02.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14 серпня 2012 року між Державним підприємством "Преса України" (надалі відповідач), Дочірнім підприємством «Автотрейдінг - Центр» (надалі позивач) було укладено договір№155 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - Договір).

Згідно із даним договором позивач зобов'язується у 2012 році, а також наступних періодах до виконання послуг в повному обсязі надати відповідачу послуги, зазначені в п.1.2 цього договору, а відповідач - приймати і оплачувати належним чином надані послуги.

Позивач зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування і ремонту пасажирських автомобілів (а саме послуги з технічного. Поточного та аварійного ремонтів легкових автомобілів Skoda Oktavia ).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем вартості наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання відповідачем акта прийому - передачі послуг на підставі пред'явленого позивачем рахунку на оплату.

На виконання умов даного договору позивач надав послуги по договору №155 від 14.08.2012р. в період з серпня 2012 року по жовтень 2012року на загальну суму 25 840, 65 грн. Факт надання послуг на вказану суму підтверджується актами виконаних робіт, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Відповідач частково оплатив надані послуги (сплачено відповідачем 12 318, 23 грн., що підтверджується банківськими виписками, що долучені до матеріалів справи).

Акт виконаних робіт № РС-0004421 від 31.08.2012 року; Акт № РС- 0004421 від 31.08.2012 року; банківська виписка від 19.04.2013 року; Акт виконаних робіт № РС-0004542 від 08.09.2012 року; Акт № РС.-0004542 від 08.09.2012 року; банківська виписка від 18.03.2013 року, банківська виписка від 07.03.2013 року,- банківська виписка від05.03.2013 року; Акт виконаних робіт № РС-0004719 від 28.09.2012 року; Акт № РС- 0004719 від 28.09.2012 року; банківська виписка від 22.02.2013 року; Акт виконаних робіт № РС-0005492 від 31.10.2012 року; Акт № РС-0005492 від 31.10.2012 року.

Згідно п. 4.1. Договору оплата наданих послуг проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено в повному обсязі сплачено надані послуги, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 13 522, 42 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем вартості наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання відповідачем акта прийому - передачі послуг на підставі пред'явленого позивачем рахунку на оплату.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав свого обов'язку по перерахування коштів, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача, що не оспорений відповідачем, становить 13 522,42 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. №24 від 06.06.2013р. з вимогою сплатити 13 342, 342 грн.

Відповідач листом від 24.07.2013рр. за №103-591-К визнав претензію в сумі 13 342, 41 грн. та зобов'язувався перерахувати дану суму на рахунок позивача.

Станом на день вирішення спору сума основного боргу в розмірі 13 342, 41 грн. відповідачем позивачу не перерахована.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 13 342, 41 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 521, 26 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Як вбачається з договору на надання правової допомоги від 13.08.2013р..який укладений між позивачем та адвокатом Валько І.В., останній надає послуги з правової допомоги. Відповідно до свідоцтва про право зайняття адвокатської діяльності №685, виданого рішенням обласної кваліфікаційно - дисціплінарної комісії адвокатури Рівненської області Валько Ігор Вікторович є адвокатом. Позивачем на ведення даної справи в суді Валько І.В. видана довіреність від 16.04.1023р. за №103-29д.

26.092013р. між позивачем та адвокатом Валько І.В. був укладений додаток №2 до договору по надання правової допомоги №123/13 від 13.08.2013р. (завдання №1) та акт №1 прийому - передачі послуг від 30.09.2013р., акт №2 прийому - передачі послуг від 31.10.2013р. Відповідно до платіжних доручень №1282 від 26.092103р., №1457 від 28.10.2013р, №1496 від 05.11.2013р. позивачем було перераховано адвокату Валько І.В. грошові кошти в сумі 12 150 грн.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового бору та витрати на послуги адвоката, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору №155 від 14.08.2012р. між сторонами були підписані акти виконаних робіт № РС-0004421 від 31.08.2012 року; № РС- 0004421 від 31.08.2012 року; № РС-0004542 від 08.09.2012 року; № РС.-0004542 від 08.09.2012 року; № РС-0004719 від 28.09.2012 року; № РС- 0004719 від 28.09.2012 року; № РС-0005492 від 31.10.2012 року; № РС-0005492 від 31.10.2012 року, які підписані однією ж і тією особою з боку відповідача. Частина даних актів була відповідачем оплачена, що підтверджується банківськими виписками від 19.04.2013 року; 18.03.2013 року, 07.03.2013 року, від 05.03.2013 року, 22.02.2013 року, а тому посилання відповідача на те, що акти з боку відповідача підписані не уповноваженою особою судом до ваги не приймаються.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, на підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Преса України» (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 05905668) на користь Дочірнього підприємства «Автотрейдінг - Центр» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 31904132) 13 522 грн. 42 коп. основного боргу, 521 грн. 26 коп. - 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 3 240 грн. послуги адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.02.2014 р.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча) Ващенко Т. М. Смирнова Ю.М.