Рішення № 37209091, 12.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24345/13 12.02.14

За позовомДержавного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (ДП "Укрметртестстандарт")до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-налагоджувальне підприємство "АБМ Інвест"про стягнення 31 074,60 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: позивача:Вольська К.І. - представник за довіреністювідповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (надалі - ДП "Укрметртестстандарт") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-налагоджувальне підприємство "АБМ Інвест" (надалі - ТОВ "ВНП "АБМ Інвест") про стягнення 31 074,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем в якості оплати робіт за Договором підряду №15/11-1 від 15.11.2012 р. було перераховано відповідачу 68 659,20 грн. Останнім було виконано роботи лише на суму 54 406,10 грн. Позивач вказує, що відповідачем частини переплати у розмірі 14 253,10 грн. повернуто не було, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 015,36 грн. та штрафу у розмірі 4 806,14 грн. за порушення строків виконання визначених Договором робіт.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2014 р.

У судове засідання 12.02.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 19.12.2013 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 12.02.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 19.12.2013 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 0460, м. Київ, вул. Ризька, 73 Б на яку було надіслано ухвалу суду від 19.12.2013 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.12.2013 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2012 р. між ДП "Укрметртестстандарт" (замовник) та ТОВ "ВНП "АБМ Інвест" (підрядник) укладено Договір підряду №15/11-1 (далі - "Договір").

Розділом 1 Договору визначено, що підрядник зобов'язується виконати, на умовах цього договору підряду і за завданням замовника, комплекс робіт улаштування центральної вивіски фасаду корпусу №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4, а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їхню вартість підряднику на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 Договору вартість робіт визначається у відповідності до кошторису, що є невід'ємною частиною кожної додаткової угоди і підписується уповноваженими представниками обох сторін. Загальна вартість цього договору дорівнює 68 659,20 грн. в тому числі ПДВ 11 443,20 грн. У вартість робіт, згідно даного договору, включено вартість всіх матеріалів, необхідних для виконання відповідних робіт, а також будь-які можливі витрати підрядника щодо виконання умов даного договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору усі розрахунки здійснюються замовником у національній валюті України,на поточний рахунок підрядника на основі відповідного рахунку-фактури. Оплата договору проводиться протягом виконання договору, але не пізніше 14.12.2012 р. у розмірі 100%.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторони обумовили, що датою початку виконання робіт підрядником за договором є дата підписання даного договору. Датою закінчення виконання робіт є дата підписання акту виконаних робіт. Загальний строк виконання робіт за цим договором до 31.05.2013 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 68 659,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5373 від 10.12.2012 р.

22.11.2012 р. відповідачем на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт було передано, а позивачем прийнято комплекс робіт, а саме: улаштування центральної вивіски фасаду корпусу №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 4.

Згідно вказаного акту вартість виконаних відповідачем підрядних робіт склала 54 406,10 грн.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що відповідачем грошові кошти у розмірі 14 253,10 грн., що є різницею між сплаченою та дійсною вартістю робіт, повернуто не було.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач безпідставно зберігає належні позивачу грошові кошти у розмірі 14 253,10 грн., які були перераховані на виконання вимог Договіру №15/11-1 від 15.11.2012 р.

Договір №15/11-1 від 15.11.2012 р. є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як було встановлено судом, позивачем було перераховано відповідачу 68 659,20 грн. в якості оплати підрядних робіт за Договором, що підтверджується платіжним дорученням №5373 від 10.12.2012 р.

Проте, відповідачем було виконано роботи на суму 54 406,10 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 22.11.2013 р.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були виконані роботи згідно умов Договору на загальну суму 68 659,20 грн.

Таким чином, сума невикористаних відповідачем грошових коштів склала 14 253,10 грн., яка на момент звернення позивача до суду відповідачем не повернута.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено належне виконання ним умов Договору щодо оплати вартості будівельних робіт та наявність надміру сплачених коштів, натомість відповідачем жодними належними та допустимими доказами твердження позивача не спростовано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ТОВ "ВНП "АБМ Інвест" грошових коштів у розмірі 14 253,10 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 015,36 грн. та штрафу у розмірі 4 806,14 грн. за порушення строку виконання робіт.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3 Договору сторони обумовили, що загальний строк виконання робіт за цим договором до 31.05.2013 р. включно.

Проте, як підтверджується матеріалами справи (актом приймання виконання робіт за листопад 2013 р.) роботи відповідачем було виконано та передано позивачу лише 22.11.2013 р., що є порушенням встановленого в п. 4.3 Договору строку.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач у відповідності до п. 6.1 Договору нарахував та просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 12 015,36 грн. та штрафу у розмірі 4 806,14 грн.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач відноситься до держаного сектору економіки, так як має всіх необхідні ознаки, а тому, суд вважає, що на підставі положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягнути штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені та штрафу виходячи з того, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вираховуються у відсотковому відношенні з вартості товарів, виконаних робіт та наданих послуг. (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14).

За перерахунком суду розмір пені що підлягає стягненню з відповідача становить 9 521,07 грн., а штрафу - 3 808,43 грн. В іншій частині - 2 494,29 грн. пеню та 997,71 грн. штраф нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "ВНП "АБМ Інвест" на користь ДП "Укрметртестстандарт" суму надміру сплачених коштів у розмірі 14 253,10 грн., пені у розмірі 9 521,07 грн. та штрафу у розмірі 3 808,43 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 494,29 грн. та штрафу у розмірі 997,71 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (ДП "Укрметртестстандарт") задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-налагоджувальне підприємство "АБМ Інвест" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б; ідентифікаційний код 36454262) на користь Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" (ДП "Укрметртестстандарт") (03680, м. Київ, вул. Метрологічна, 4; ідентифікаційний код 02568182) суму надміру сплачених коштів у розмірі 14 253 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 10 коп., пеню у розмірі 9 521 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять одна) грн. 07 коп., штраф у розмірі 3 808 (три тисячі вісімсот вісім) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 16 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2 494,29 грн. та штрафу у розмірі 997,71 грн. необхідно відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.02.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко