Постанова № 37208367, 31.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 січня 2014 року 10 год. 44 хв. № 826/19454/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 31 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 жовтня 2013 року № 75926552201 та № 76026552201 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 11 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 13 грудня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв’язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 16 по 20 вересня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 вересня 2013 року складено акт № 439/26-55-22-01/25589927 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість (також далі - ПДВ) та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-ЛТД" (також далі - ТОВ "Вертикаль-ЛТД") за період із 01 по 30 листопада 2011 року, із 01 по 31 січня 2012 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимус Трейд" (також далі - ТОВ "Оптимус Трейд") за період із 01 по 31 березня 2011 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 281887,00 грн., чим порушено підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та занижено ПДВ у загальному розмірі 964315,00 грн., у тому числі за: березень 2011 року - 319500,00 грн.; квітень 2011 року - 223148,00 грн.; листопад 2011 року - 421667,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 29 жовтня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 75926552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 281887,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 76026552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 964315,00 грн. за основним платежем та у розмірі 482158,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі наказу від 30 серпня 2013 року № 1204, копію якого направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення до початку проведення перевірки.

Вказаний наказ оформлено у зв’язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача.

Зокрема, як з’ясовано судом у ході розгляду справи, відповідачем направлявся позивачу письмовий запит від 14 серпня 2013 року № 7507/10/26-55-22-01-10 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) щодо взаємовідносин із ТОВ "Вертикаль-ЛТД" за період із 01 по 30 листопада 2011 року, 01 по 31 січня 2012 року та ТОВ "Оптимус Трейд" за період із 01 по 31 березня 2011 року.

Листом від 22 серпня 2013 року № 22/13 позивач повідомив відповідача, що документи ТОВ "Оптимус Трейд" пройшли перевірку з питань дотримання податкового законодавства та були передані до архіву позивача, де у 2012 році сталася аварія центральної водопровідної труби. Внаслідок затоплення документи загублені. Документи, які стосуються взаємовідносин позивача із ТОВ "Вертикаль-ЛТД", вилучені ГСУ МВС України.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, документів, які б підтвердили реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вертикаль-ЛТД", ТОВ "Оптимус Трейд", позивачем відповідачу не надано.

Разом з тим, відповідно до листа слідчого управління ГУ МВС України у Луганській області від 06 серпня 2013 року № 4/1-3511, 24 вересня 2012 року слідчим слідчої групи у кримінальній справі № 05/07/9265 вилучено первинні документи позивача по взаємовідносинах із ТОВ "Вертикаль-ЛТД". У ході досудового розслідування вилучені документи оглянуті та повернуті позивачу, що підтверджується розпискою законного представника позивача від 02 жовтня 2012 року про отримання документів.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи виявлений у ході перевірки факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вертикаль-ЛТД", ТОВ "Оптимус Трейд", відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ у перевіряємому періоді.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та з’ясувавши, що представниками позивача не надано суду доказів, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вертикаль-ЛТД", ТОВ "Оптимус Трейд", суд погоджується з викладеним висновком відповідача.

Зокрема, у матеріалах справи містяться копії документів, складених між позивачем та:

- ТОВ "Вертикаль-ЛТД": договору поставки від 12 вересня 2011 року № 2, посвідчень про якість цукру білого, сертифікатів відповідності, карток рахунків платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, обороно-сальдових відомостей;

- ТОВ "Оптимус Трейд": договорів купівлі-продажу від 29 вересня 2010 року № 29/09-02 та від 01 квітня 2011 року № 85-1, актів здачі-прийняття, видаткових та податкових накладних;

- третіми особами.

Будь-яких інших письмових доказів представниками позивача суду не надано.

Зокрема, не надано банківських виписок з рахунку/рахунків позивача, які б свідчили про рух коштів на такому рахунку/рахунках, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортних накладних, які, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Стосовно посилань відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства щодо недійсності (нікчемності) правочинів, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 зазначено, що висновки, викладені в акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.

Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження № 32013110060000400, відкритого 06 листопада 2013 року відносно позивача за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АТА".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 лютого 2014 року