Постанова № 37208268, 31.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 січня 2014 року 10 год. 09 хв. № 826/19418/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Флора-Стор" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії, а також з інших питань.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 31 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Флора-Стор" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача по проведенню зустрічних звірок позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 червня по 30 вересня 2013 року;

- визнання протиправними дій відповідача по оформленню результатів зустрічних звірок позивача у формі актів від 20 вересня 2013 року № 1243/26-55-22-01/38450537, від 01 листопада 2013 року № 2052/26-55-22-01/38450537, від 25 листопада 2013 року № 22511/26-55-22-01/38450537 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 червня по 31 липня 2013 року, за серпень, вересень 2013 року (також далі - акти звірок);

- визнання протиправними дій відповідача по внесенню змін до облікових даних позивача і баз даних, зобов'язання відповідача відновити в облікових даних позивача, зокрема у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі "Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий блок", у тому числі у базі даних "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" (також далі - інформаційні бази), на підставі актів звірок;

- зобов'язання відповідача відновити в облікових даних позивача, в усіх базах даних, зокрема в інформаційних базах, показники сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період із 01 червня по 30 вересня 2013 року;

- заборону відповідачу використовувати інформацію, викладену в актах звірок, зокрема передавати та враховувати у результатах перевірок результати проведеної зустрічної звірки до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що оспорювані звірки проведені відповідачем у спосіб, не передбачений чинним законодавством, із порушенням п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), зі складанням за результатами таких звірок актів невстановленої форми, які містять висновки, які суперечать цілям та завданням проведення звірок.

Ухвалою суду від 09 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 грудня 2013 року. Пояснив, що зустрічні звірки позивача не проведені у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, а складання актів звірки є обставиною, яка не порушує охоронювані права та інтереси позивача у зв'язку з тим, що акт є службовим документом, носієм доказової інформації.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 20 вересня, 01 та 25 листопада 2013 року складено акти звірок, у яких зазначено, що згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України, здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічних звірок позивача за період із 01 червня по 31 липня 2013 року, за серпень, вересень 2013 року.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2, 3, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (також далі - Порядок № 1232), цей Порядок визначає механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Тобто, з викладених положень вбачається, що проведення зустрічних звірок направлено на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2, п. 4.4 розділу 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" (також далі - Методичні рекомендації), необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т.ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т.ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт) (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Тобто, з викладених положень вбачається, що контролюючий орган проводить зустрічну звірку, зокрема, за результатами проведеного аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх або зовнішніх джерел, які свідчать (можуть свідчити) про порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд не погоджується із твердженнями представників позивача щодо протиправності проведення звірок у зв'язку з не направленням відповідачем письмових запитів позивачу, оскільки, згідно з п. 3 Порядку № 1232, зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Обов'язковість направлення податковим органом-виконавцем письмового запиту платнику податків передбачена у разі, якщо звірка проводиться на підставі запиту податкового органу-ініціатора про проведення зустрічної звірки.

До того ж, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем направлялись позивачу письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження від 19 вересня 2013 року № 12107/10/26-55-22-01-10 та від 25 листопада 2013 року № 23882/10/26-55-22-01-10.

При цьому, у матеріалах справи містяться копії актів від 01 листопада 2013 року № 1349/26-55-22-01 про неможливість вручення посадовим особам позивача листа про надання інформації з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2013 року та від 25 листопада 2013 року № 2017/26-55-22-01/38450537 про неможливість вручення посадовим особам позивача запиту про надання інформації та документального підтвердження з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 по 30 вересня 2013 року, а також акту від 01 листопада 2013 року № 1350/26-55-22-01/38450537 про неможливість вручення посадовим особам позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 по 31 серпня 2013 року та акту від 25 листопада 2013 року № 2018/26-55-22-01/38450537 про неможливість вручення посадовим особам позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 по 30 вересня 2013 року.

Крім того, у матеріалах справи містяться копії запитів від 20 вересня 2013 року № 596/9/26-55-22-01 та від 25 листопада 2013 року № 1224/9/26-55-22-01 на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, а також актів від 20 вересня 2013 року № 926/22-55-22-01/38450537 та від 25 листопада 2013 року № 2016/26-55-22-01/38450537 з питання перевірки податкової адреси позивача, відповідно до яких, перевіркою встановлено, що позивач не знаходиться за податковою адресою (місцезнаходженням).

Таким чином, зважаючи на викладені положення та обставини, а також враховуючи, що позивач перебуває на обліку у відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення зустрічних звірок позивача.

До того ж, факт складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок позивача вказує саме на не проведення таких звірок.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій відповідача по оформленню результатів зустрічних звірок у формі актів суд зазначає, що акт звірки є службовим документом, складання якого та зазначення у ньому відповідної інформації жодним чином не може порушувати прав та інтересів позивача, а також створювати для позивача будь-яких обов'язків.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року у справі № К/800/9399/13 зазначено, що акт контролюючого органу не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні КАС України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основних вимог позивача, за переконанням суду, також відсутні підстави для задоволення похідних від них вимог про зобов'язання відповідача відновити в облікових даних позивача, в усіх базах даних, зокрема інформаційних базах, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за період із 01 червня по 30 вересня 2013 року, а також заборону відповідачу використовувати інформацію, яка міститься в актах звірок, зокрема передавати та враховувати таку інформацію у результатах перевірок.

До того ж, відображення у базах даних відповідних показників, за переконанням суду, відноситься до дискреційних повноважень контролюючого органу.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 "Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Флора-Стор" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії, а також з інших питань є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Флора-Стор".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 лютого 2014 року