Постанова № 37207618, 10.02.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2014 р. Справа № 2а/0270/433/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Міровський В.А., Шоломицький С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними дій, визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом здійснено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 року. За результатами перевірки податковим органом складено акт №366/1750/НОМЕР_1 від 30.05.2011 року, на підставі акту перевірки та виявлених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №000831750 від 07.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 147501,00 грн. Крім того, 04.08.2011 року відповідачем за результатами проведеної перевірки складено акт №423/1750/НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року. В зв'язку із виявленими порушеннями та на підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20 вересня 2011 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість на суму 61166,88 грн. Разом із тим, в зв`язку з несплатою суми грошового зобов`язання, визначеної в податкових повідомленнях - рішеннях, позивачу була вручена податкова вимога № 679 від 31.08.2011 року.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу позивач вважає такими, що суперечать чинному законодавству, є протиправними, не ґрунтуються на жодних законних підставах та винесені з порушенням вимог законодавства, в результаті чого просить визнати їх протиправними і скасувати.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Вінниці її правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрована Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, про що зроблено запис про включення відомостей про ФОП до ЄДР за №3101 від 14.02.2005 року.

Головним державним податковим ревізором - інспектором Шоломицьким С.А проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 рік.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №366/1750/НОМЕР_1 від 30.05.2011 року про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, під час якої було виявлено порушення п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом (а.с.9)

Як вбачається із акту перевірки, під час перевірки ревізором - інспектором використано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року. (а.с. 13)

В результаті чого, винесено податкове повідомлення - рішення №0008311750 від 07.07.2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання по платежу податок на додану вартість в сумі 147500, 00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 грн..(а.с.12)

Крім того, головним державним податковим ревізором - інспектором Шоломицьким С.А. на підставі п. 200.10 ст. 200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №423/1750/НОМЕР_1 від 04.08.2011 року про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та виявлено порушення позивачем п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.(а.с.18)

Під час перевірки ревізором - інспектором було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

В результаті виявлених порушень, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20 вересня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 61166,87 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1 грн.

Разом із тим, в зв`язку з несплатою суми грошового зобов`язання, визначеної в податкових повідомленнях - рішеннях, позивачу була вручена податкова вимога № 679 від 31.08.2011 року.

Позивач не погоджуючись із рішеннями відповідача оскаржив їх до суду та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0008311750 від 07.07.2011 р., №0009831750 від 20 вересня 2011 року та податкову вимогу №679 від 31.08.2011р.

Суд визначаючись щодо заявлених позовних вимог виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Як вбачається із матеріалів справи, головним державним податковим ревізором - інспектором проведено камеральну перевірку. Під час здійснення камеральних перевірок ревізором - інспектором були використані податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року та податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що під час проведення перевірок, які відображені в актах про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року та в акті про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року, податковим органом за результатами виявлених порушень, не було винесено жодних рішень, а тому, на його думку, висновки зазначених актів планових невиїзних перевірок повинні були взяті до уваги під час проведення камеральних перевірок.

Суд критично ставиться до таких посилань відповідача, оскільки відповідно до вищенаведеної норм податкового законодавства, камеральній перевірці підлягає тільки податкова звітність суцільним порядком і жодних підстав для використання інших документів під час зазначеного виду перевірки - не передбачено.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки виявлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Виявлені порушення були на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011р. №146224 з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №1801/17/НОМЕР_1 від 28.04.2011 року та податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року з урахуванням акту про результати позапланової документальної виїзної перевірки №2552/17/НОМЕР_1 від 14.06.2011 року.

Відповідно до акту невиїзної документальної перевірки від 28.04.2011 року виявлено правовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ПП "Терріо - Пром".

Крім того, з акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 28.04.2011 року вбачається, що податковим органом досліджувався період серпень 2010 року, однак під час проведення камеральної перевірки досліджено період звітності за квітень 2011 року.

Разом із тим, 04.08.2011 року ДПІ у м. Вінниці був складений акт камеральної перевірки, яким виявлено порушення щодо задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Як вбачається із акту камеральної перевірки, податковим органом було використано податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 р.

Під час камеральної перевірки було виявлено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом. Крім того, відповідач під час проведення камеральної перевірки керувався висновками акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 14.06.2011р. № 2552/17/НОМЕР_1.

Про те, суд дослідивши зміст акту позапланової невиїзної перевірки від 14.06.2011р., дійшов висновку, податковим органом було використано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2010р. та акт перевірки № 355/23/34143709 від 04.10.2010р. ФГ «Дана Плюс».

Крім того, податковим органом зроблено висновки про зменшення суми податкового кредиту позивачем лише на підставі акту перевірки ФГ «Дана Плюс».

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що предметом камеральної перевірки була податкова декларація з ПДВ за червень 2011 року, однак з акту позапланової невиїзної перевірки від 14.06.2011р. слідує, що перевірено правильність обчислення ПДВ за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010 р.

Також, окремо суд зазначає, що відповідно до принципу диспозитивності, суд розглядає справу у межах позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, винесені їх на підставі актів камеральних перевірок. Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, ревізор Шоломіцький С.А. в порушення приписів Податкового кодексу, зокрема щодо меж проведення камеральних перевірок, неправомірно використав у своїх актах камеральних перевірок акти позапланових невиїзних документальних перевірок. Разом з тим, податковий орган жодних рішень за актами невиїзних документальних перевірок не приймав. Також вони не являються предметом оскарження у даній справі, а тому у суду немає підстав перевіряти обставини, які викладені у актах документальних невиїзних перевірок.

Суд окремо зазначає, що представник відповідача Шоломицький С.А., який безпосередньо здійснював зазначені перевірки, у судовому засіданні не міг пояснити логіку своїх міркувань з приводу поєднання висновків акту позапланової документальних невиїзної перевірки за період серпня 2010 року та декларацією за квітень 2011 року, а також висновків акту позапланової документальних невиїзної перевірки за період лютого 2010 року та декларацією за червень 2011 року.

Таким чином, відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №000831750 від 07.07.2011 року та податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20 вересня 2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, оскільки судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №000831750 від 07.07.2011 року та податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20 вересня 2011 року є протиправними, то відповідно і вимога ДПІ у м. Вінниці № 679 від 31.08.2011 року прийнята на виконання вказаного рішення також є протиправною.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008311750 від 07.07.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0009831750 від 20.09.2011р.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №679 від 31.08.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1475 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять грн.) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна