Рішення № 37206811, 17.02.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-293/2011

Провадження № 2/344/24/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

з участю представників позивача-відповідача Ковальчук М.І., Ребрика А.М.

представників відповідача - позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач-відповідач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позовні вимоги мотивував тим, що 05.09.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з яким банком надано ОСОБА_5 кредит у сумі 180000 доларів США зі сплатою 11,3% річних за користування кредитними коштами та сплатою пені та штрафу у разі неналежного виконання договору. Для забезпечення виконання зобов'язання 05.09.2007 між банком та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки житлового будинку та 2 земельних ділянок по АДРЕСА_1, а також між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_6 зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_5 всіх зобов'язань за даним кредитним договором.

Відповідач - позивач ОСОБА_5 подала зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання вказаного кредитного договору недійсним, оскільки такий кредитний договір не укладала та не підписувала, коштів за договором не отримувала.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомив. З'ясувавши думку учасників процесу, суд вирішив за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_6

Суд роз'яснював сторонам їх права та обов'язки, а також наслідки їх невиконання і постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові матеріали, встановивши таким чином фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору про надання споживчого кредиту №1120930900 від 05.09.2007 ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_5 кредит у сумі 180 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 909000 тис. грн. за курсом НБУ на день укладення договору. За умовами договору, позичальник зобов'язаний своєчасно погашати кредит та 11,3% річних за користування кредиту, а у разі неналежного виконання договору сплатити також пеню за кожен день прострочення та штраф (а.с.8-11).

Згідно додатку №1 до вказаного договору, установлено графік погашення кредиту (а.с.12-15).

З метою отримання кредитних коштів ОСОБА_5 підписано заявою на видачу готівки №51 від 05.09.2007р. (а.с.7).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором споживчого кредиту 05.09.2007р. між банком та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким іпотекодавець ОСОБА_5 передала іпотекодержателю ПАТ «УкрСиббанк» домоволодіння та 2 земельні ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.17-18).

Крім того, 05.09.2007р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки №1/11209309000-ІІ, згідно до якого ОСОБА_6 зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником ОСОБА_5 всіх її зобов'язань в повному обсязі, що випливають із кредитного договору №11209309000, як існуючих на момент укладання цього договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому (а.с.16).

За твердженням банку, позичальник ОСОБА_5 та поручитель ОСОБА_6 належним чином зобов'язання за договором споживчого кредиту не виконали, у зв'язку з чим борг за цим кредитним договором становить 1513999,16 грн. (а.с.6).

Як вбачається з висновку експерта №09/03-411 від 20.10.2009р., копія якого долучена до матеріалів справи, підписи від імені ОСОБА_5 у заяві про надання іпотечного кредиту від 23.08.2007, заяві на видачу готівки №51 від 05.09.2007р. виконано ОСОБА_5, а підписи від імені ОСОБА_5 у договорі про надання споживчого кредиту №11209309000 від 05.09.2007р., додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №11209309000 від 05.09.2007р. виконані не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.161-164).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на висновок експерта №09/03-411 від 20.10.2009р., яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5.у договорі про надання споживчого кредиту №11209309000 від 05.09.2007р. виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, то позивач за зустрічним позовом, відповідно, не мав вільного волевиявлення щодо його укладення та не бажав настання правових наслідків, які він собою обумовлював.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про надання споживчого кредиту №1120930900 від 05.09.2007р. слід визнати недійсним, оскільки достовірно встановлено, що ОСОБА_5 вказаний договір не підписувала, всі істотні умови оспорюваного договору не погоджувала, а отже відсутнє її волевиявлення як учасника правочину на його укладання.

При цьому відповідно до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою стороною. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

ПАТ «УкрСиббанк» 21.11.2013р. подано заяву про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину , що передбачені ч.1 ст.216 ЦК України.

Враховуючи те, що з представлених суду доказів не вбачається можливим з'ясувати чи були банком перераховані зазначені кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, або видані готівкою з каси, то суд не знаходить підстав для задоволенні первісного позову за його недоведеністю, при цьому задовольняючи зустрічний позов суд не може застосувати і наслідки недійсності правочину за заявою банку, згідно із якими кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Оскільки належних та допустимих доказів отримання саме ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики в сумі 180000,00 дол. США, що еквівалентно 909000,00 грн. суду не надано, а з представленої стороною позивача за первісним позовом копії заяви на видачу готівки №51 випливає лише те, що ОСОБА_5 прохала про переведення готівки, однак доказів, що таке переведення грошових коштів мало місце, на який рахунок переводились кредитні кошти суду не представлено, а із заяви цього не вбачається.

При цьому суд зауважує, що сама по собі заява на видачу готівки свідчить лише про намір позичальника отримати кредит готівкою, а не про факт отримання чи переказу таких грошових коштів.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи наведене вище та досліджені у своїй сукупності докази суд вважає відсутніми підстави для задоволення первісного позову в повному обсязі, натомість слід задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача за зустрічним позовом також слід стягнути на користь позивача за зустрічним позовом понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.202-204, 207, 215-216, 1055 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 208, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу ОСОБА_5 за договором про надання споживчого кредиту №1120930900 у розмірі 1513999,16 грн., та накладення арешту в межах суми позову на все майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту №1120930900 від 05.09.2007 недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір про надання споживчого кредиту №1120930900 від 05.09.2007р., укладений між закритим акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», код ЄРДПОУ 09807750, місцезнаходження: проспект Московський, 60, м.Харків, 61050 на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. 114,71 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

( Повний текст рішення виготовлений 14.02.2014р.)

Суддя: О.В.Шамотайло