Рішення № 37205648, 13.02.2014, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/874/13-ц

Провадження № 2/584/5/14

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2014 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Фостовій М.М.

за участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що в липні 2012 року продав відповідачу в борг качок в кількості 50 штук, загальною вартістю 2500 грн., про що маються відповідні накладні. Оскільки відповідач прийняв товар, але у визначений строк (до 01.09.2012 року) його не оплатив, просив стягнути з відповідача 2500 грн. боргу, а також на підставі ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 72 грн. 27 коп., 187 грн. 62 коп пені і інфляційні втрати в розмірі 5 грн. 94 коп. за прострочення грошового зобов'язання.

Змінивши свої позовні вимоги під час судового розгляду позивач просив стягнути з відповідача 2500 грн. вартості товару.

Провадження в справі в решті позовних вимог закрито ухвалою суду від 13.02.2014 року в зв'язку з відмовою позивача від позову.

У судовому засіданні свої змінені позовні вимоги позивач підтримав.

Відповідач та його представник позов не визнали, наявність боргових зобов'язань перед позивачем та факт отримання від нього товару заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 4) позивач є фізичною особою-підприємцем.

В судовому засіданні позивач пояснив, що в липні 2012 року продав в борг відповідачу качок в кількості 50 шт., а останній зобов'язався оплати цей товар до 01.08.2012 року, чого не зробив. Переданням товару займалися працівники птахогосподарства, які можуть це підтвердити. На підтвердження цих обставин також надав оригінали накладних б/н від 25.07.2012 року і 27.07.2012 року про одержання товару відповідачем.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, кожен окремо, суду показали, що влітку 2012 року за вказівкою ОСОБА_1 відпускали працівнику газового господарства ОСОБА_2 качок в кількості 50 штук. При цьому був присутній і ОСОБА_8

Натомість опитаний як свідок ОСОБА_8 прийняття цього товару заперечив.

В оглянутих судом накладних б/н від 25.07.2012 року і 27.07.2012 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 відпущено в борг до 01.08.2012 року ОСОБА_2 через ОСОБА_8 качок дорослих: 25.07.2012 року 27 штук по ціні 50 грн. за штуку на суму 1350 грн., а 27.07.2012 року 23 штуки по ціні 50 грн. за штуку на суму 1150 грн. (а.с. 41-42).

Як пояснив позивач в судовому засіданні, підписи в цих накладних, що містяться в рядках «керівник» і «відпустив», належать йому, а у рядках «одержав» розписався особисто ОСОБА_2

Стверджуючи про те, що цих документів не підписував, відповідач клопотав про призначення почеркознавчої експертизи.

За висновком судової почеркознавчої експертизи № 1474 від 31.01.2014 року (а.с. 70-79) експерт дійшов категоричного висновку про те, що підписи від імені ОСОБА_2 у накладних б/н від 25.07.2012 року і 27.07.2012 року, що містяться у рядках «одержав», виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ст. 60 цього ж Кодексу докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 208 ЦК України і пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує : 20 х 17 грн. = 340 грн., крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу, слід вчиняти у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

За поясненням позивача в судовому засіданні товар відпускався з відстрочкою платежу, що не суперечить даним книги обліку доходів (а.с. 47-49) про відсутність грошових надходжень у зазначені дні.

Проте ч. 1 ст. 218 ЦК України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як роз'яснено в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З урахуванням наведеного та виходячи з приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України суд не може взяти до уваги як допустимі докази показання згаданих свідків.

Суд також не знаходить підстав для визнання такими і наданих позивачем накладних, які містять ознаки фальсифікації підпису.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивач не довів, як того вимагає статті 10 і 60 ЦПК України, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару з відстрочкою платежу і відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати товару, а тому в задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

Оскільки в позові відмовлено, відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, а на користь відповідача слід стягнути понесені ним судові витрати на оплату експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 206, п. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 639, ч. 1 ст. 638, ст.ст. 655, 656, 694 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. судових витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі 18.02.2014 року.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой