Ухвала суду № 37202835, 13.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/1627/2012

Провадження № 22-ц/779/67/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Б. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Косівського районного суду від 31 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідач ОСОБА_2 як основний боржник за кредитним договором укладеним 19.11.2007 року так і поручитель ОСОБА_3 за договором поруки від 19.11.2007 року взяті на себе зобов»язання за кредитним договором належним чином не виконували, у зв»язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 06.06.2012 року становила 116853,99 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів у судовому порядку.

Рішенням Косівського районного суду від 31 жовтня 2013 року вищевказаний позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 109 737,51 грн. та 1097,37 грн. судового збору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказав, що суд першої інстанції помилково застосував до вимог щодо стягнення пені норму ст.258 ЦК України про спеціальну позовну давність в один рік. Так, кредитний договір укладений 19 листопада 2007 року з визначеним строком виконання зобов'язань до 15 листопада 2012 року, отже перебіг строку позовної давності починається саме з 15 листопада 2012 року. Позивач звернувся до суду 06.07.2012 року, коли кредитний договір ще діяв.

Крім того, згідно ст.259 УК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п.6.8 кредитного договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені,штрафів) за даним договором встановлюється тривалістю у 5 років. Проте, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд дану обставину до уваги не взяв.

Апелянт не погоджується також і з висновком суду про те, що умови стягнення пені і штрафу суперечать положенням Конституції про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за один і той самий проступок. Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами кредитного договору за порушення позичальником зобов'язання за договором встановлено відповідальність у вигляді штрафу та пені. Враховуючи це, а також положення ЦК України, апелянт вважає, що розрахунок пені та штрафу правомірно включено до складу позовних вимог.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просить оскаржуване рішення змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів у розмірі 7116,48 грн. та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В. підтримала доводи апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 заперечили вимоги апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2007 року між ПриватБанком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 354К, згідно якого банк надав відповідачу кредитні кошти терміном до 15.11.2012р. в розмірі 20 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З метою забезпечення виконання даного кредитного зобов'язання між ПриватБанком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 354К від 19.11.2007 року, за умовами якого остання як поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов»язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник.

Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, у звязку із чим станом на 06.06.2012 року у нього утворилася заборгованість у сумі 14625,03 доларів США, з яких: 9500,24 доларів США заборгованість за кредитом; 4234,24 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 164,34 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 6.6 Договору: 31,27 доларів США штраф (фіксована частина); 694,94 доларів США штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.ст. 526, 1049, 1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що з відповідачів слід стягнути в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 06.06.2012 року в сумі 109737 грн. 37 коп., що складається із суми заборгованості за кредитом та заборгованості по процентах за користування кредитом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову в позові в частині стягнення пені та штрафу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 частково виконував взяті на себе зобов»язання, однак у зв»язку з відсутністю коштів для погашення боргу відповідач добровільно передав 15.01.2010 року кредитору автомобіль для подальшої реалізації в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Від реалізації автомобіля 03.05.2012 року кредитором отримано кошти в сумі 6319,54 доларів США та зараховано в рахунок погашення заборгованості, в першу чергу на погашення пені в сумі 1798,13 доларів США, решта суми зараховано на погашення відсотків та тіла кредиту. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 являється інвалідом 3-ої групи загального захворювання, протягом тривалого часу перебуває на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки згідно ч.3 ст. 551 ЦК України може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, пеня та штраф є різновидами неустойки, тобто одним і тим же видом юридичної відповідальності, а тому не можуть бути застосовані одночасно.

З врахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 31 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.