Ухвала суду № 37196123, 12.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н.О.

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 437/8099/13-ц

Провадження № 22ц/782/5807/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Єрмакова Ю.В.

суддів: Малієнко Н.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Івасенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19.11.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" про стягнення заборгованості по інфляційним виплатам, 3% річних та упущеної вигоди за користування грошовими коштами, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив стягнути з ПАТ КБ „Надра" в особі відділення „№1208 філії ВАТ КБ „Надра" Луганського регіонального управління на його користь інфляційні витрати у розмірі 357,93 за період з листопада 2011 року по червень 2012 року, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 5259,90 грн. за період з 21.07.2010 по 01.07.2012 та упущену вигоду у розмірі 13276,55 грн.. Стягнути з ПАТ КБ „Надра" в особі відділення „№1208 філії ВАТ КБ „Надра" Луганського регіонального управління на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що Ленінським районним судом м. Луганська від 10 жовтня 2011 року винесено рішення по справі № 2-1014/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Надра" про стягнення боргу за договором банківських вкладів та відшкодування моральної шкоди, яким задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: неповернуту суму вкладу з нарахованими процентами згідно договору від 18.09.2008 № 618766 в розмірі 86258.47 грн.; упущену вигоду у розмірі 2620,02 грн., а загальна сума стягнення 89755,31 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 20 жовтня 2011 року та Ленінським районним судом в порядку ст.368 ЦПК України видано виконавчі листи про стягнення зазначених сум боргу з відповідача. В ході виконавчих дій від боржника лише 2.07.2012 року надійшли кошти на депозитний рахунок у сумі 86258,47грн. та на 2620,02грн. і 5.07.2012 року у сумі 876,82грн., у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 19 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ „Надра" про стягнення заборгованості по інфляційним витратам, 3% річних та упущеної вигоди на користування грошовими коштами задоволено частково.

Суд вирішив стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми за період з 20.10.2011 року по 1.07.2012 року 1888грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу та просив в частині стягнення з ПАТ КБ „Надра" на користь ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми заборгованості з 20.10.2011 до 01.07.2012 у сумі 1888 грн. рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19.11.2013 року залишити без змін; змінити рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення , яким стягнути з ПАТ КБ „Надра" на користь ОСОБА_2 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 3487 грн.79 коп. у період 21.07.2010 по 19.10.2011; інфляційні витрати у розмірі 357 грн.93 коп. за період з листопада 2011 року по липень 2012 року; упущену вигоду у розмірі 13276 грн.55 коп. у період 21.07.2010 по 02.07.2012 та стягнути судові витрати.

Іншою стороною рішення суду не оскаржується, подані заперечення, згідно яких відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходив, виходив з того, що стягненню підлягає 3% річних від простроченої суми за період з 20.10.2011 року по 1.07.2012 року в сумі 1888грн., в іншій частині позовні вимоги є необґрунтовані.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справами, згідно рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10.10.2011 року на користь позивача з відповідача було стягнуто неповернуту суму вкладу з нарахованими процентами згідно договору від 18.09.2008 року № 618761 в розмірі 876, 82грн., за договором № 618766 в розмірі 86258,47грн., упущену вигоду у розмірі 2620,02грн, а також судові витрати.

Зазначені договори на суму вкладу були оформлені в рамках пакету послуг «ПП Базовий» та є доларовими, строк дії яких було продовжено сторонами на 9 місяців, тобто до 19.03.2009 року.

На підставі вищезазначеного рішення були видані виконавчі листи № 2-1014 від 24.04.2012 року на підставі яких були відкриті виконавчі провадження, про що державною виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову.

З листа Головного управління юстиції у м. Києві № К-1557 від 09.04.2013 року вбачається, що в ході проведених виконавчих дій, 02.07.2012 року на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Київ надійшли кошти від ПАТ КБ «Надра» сумі 86 258, 47грн., 120, 00 грн., 2 620,02 грн. та 5.07.2012р. кошти у сумі 876,82грн., 07.07.2012 року державним виконавцем було підготовлено розпорядження спеціалісту сектору обліку депозитних сум для перерахування вищезазначених коштів на рахунок позивача.

Згідно платіжного доручення від 08.10.2012 року № 12678 кошти у сумі 86 258, 47 грн., платіжного доручення від 08.10.2012 року № 12677 кошти у сумі 2620, 02 грн., платіжного доручення 08.10.2012 року № 12676 кошти у сумі 876, 82 грн., платіжне доручення від 08.10.2012 року № 12675 кошти у сум 120 грн. перераховані на рахунок позивача .

28.12.2012 року на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі провадження №32648247, №32540792, № 32648052, №32648366, були закінченні.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача суми з урахуванням 3% річних за період з 20.10.2011 року (момент набрання чинності рішення суду) по 1.07.2012 року (момент виконання рішення суду), оскільки саме з цього часу рішенням суду було встановлено порушення прав позивача, що і є підставою для нарахування 3% річних за прострочення зобов'язання за цей періо.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було вирішено питання щодо судових витрат, не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначена обставина не є підставою для скасування або зміни рішення суду відповідно до ст.309 ЦПК України, враховуючи те, що ці обставини не призвели до неправильного вирішення справи по суті. Питання щодо стягнення судових витрат може бути вирішено судом, який ухвалив рішення відповідно до положень ст. 220 ЦПК України шляхом ухвалення додаткового рішення.

Посилання апелянта на те, що судом не було стягнено інфляційні нарахування, в даному випадку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ці зобов'язання випливають із основних зобов'язань за валютними вкладами, у зв'язку з чим положення ст.625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань в даному випадку не застосовується.

Доводи апеляційної скарги з приводу відмови у стягненні упущеної вигоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки містять у собі суб'єктивне тлумачення апелянтом норм права, були предметом розгляду судом першої інстанції та їм надана правова оцінки, з якою колегія суддів погоджується.

Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєви ми і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправи льного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду за лишенню без змін .

Керуючись ст.ст.303,307,308, 313-315,317 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19.11.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра" про стягнення заборгованості по інфляційним виплатам, 3% річних та упущеної вигоди за користування грошовими коштами - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно та може бути оскаржена до касаційної інстанції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий:

Судді: