Ухвала суду № 37193142, 11.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.Справа № 820/11762/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/11762/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКА ТА ДИСТРИБУЦІЯ"- звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000102203 та №0000092203 від 10.10.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі №820/11762/13-а вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000102203 від 10.10.2013 року та №0000092203 від 10.10.2013 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі №820/11762/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову по станову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі №820/11762/13-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч. 4 ст. 196, п.2ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача 25.09.2013 р. № 1046/20-38-22-03-06/33814910 , в якому зроблені висновки про висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8; п.1,2 ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704;

- п. 55.1 ст. 44 Податкового кодексу України;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 316523,00 грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації з ПДВ), за рахунок завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового ) періоду (ряд. 19 декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах, на загальну суму 127670,00 грн., а саме:

- по декларації з ПДВ за березень 2013 р. в сумі 34439,00 грн.;

- по декларації з ПДВ за травень 2013 р.- в сумі 93231,00 грн.;

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на нагальну суму 891,00 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплату до бюджету на суму 187962,00 грн. ( за березень - на 169376,00 грн.; за травень - на суму 18586,00 грн.).

Зазначені порушення, на думку відповідача, мали місце по господарським операціям позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Корса Груп".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що 15.03.2013 р. між позивачем та ТОВ "КОРСА ГРУП" укладено договір купівлі-продажу № 15032013, за умовами якого ТОВ "КОРСА ГРУП" (продавець) зобов'язується передати покупцеві у власність, а покупець (позивач) зобов'язаний прийняти і оплатити олію соняшнику нерафіновану українського походження врожаю 2012 року. Договором визначено кількість, ціну, строки, порядок розрахунків, умови постачання та умови переходу права власності на товар (а.с.34).

Відповідно до п. 4.3. вказаного договору, постачання товару має супроводжуватись наданням таких документів: акту пропарювання, податкової накладної, видаткової накладної; кожна одиниця транспорту має бути опломбованою.

Відповідно до п. 7.2. договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця підтверджується видатковою накладною.

На підтвердження реального виконання умов договору позивачем надано наступні документи :

- податкові та видаткові накладні, оформлені з посиланням на договір 15032013 від 15.03.2013 р. (а.с. 37-48);

- товарно-транспорті накладні із зазначенням: найменування автопідприємства (ТОВ "Альпек"); замовника (ТОВ "КОРСА ГРУП"); вантажовідправника (ТОВ "КОРСА ГРУП"); Вантажоодержувача за контрактом № 1503/01 від 15.03.13 р., укладеним між ТОВ "Логістика та Дистрибуція" з компанією Oleos Treading LTD у квоту Allseeds Switzerland S.A.; пункту навантаження - м. Харків; пункту розвантаження - ТОВ НП "Т-УПСС", м. Миколаїв; назви продукції - олія соняшникова, нерафінована; кількості у тонах; номерів цистерн; вказані товарно-транспортні накладні містять відмітки про прийняття товару Терміналом у м. Миколаєві;

- копії посвідчень про якість товару, у яких номери цистерн відповідають номерам цистерн, зазначеним у вищевказаних товарно-транспортних накладних;

- Акт звірки постачання та відвантаження олії соняшникової станом на 31.03.2013 року, складений позивачем та ТОВ НП "Термінал - Укрхарчозбутсировина", яким сторони підтвердили надходження до терміналу олії соняшникової у кількості 199,280 тн.; технічні втрати відповідно до контракту (1%) - 0,200 тн. та наявність на Терміналі станом на 31.03.2013р. олії у кількості 199,080 тн.

Щодо зауважень відповідача стосовно ненадання позивачем актів пропарювання слід зазначає, що процес пропарювання цистерн та бакового господарства з метою усунення залишків раніше залитих речовин, усунення продуктів зачистки та промивних вод, який має здійснюватись на спеціальних естакадах механізованим способом, передбачений Державними санітарними правилами для підприємств, які виробляють рослинні олії, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 31.05.2002, № 21.

Як передбачається загальними положеннями вказаних правил, вони розроблені для підприємств, які виробляють рослинні олії та розповсюджуються на всі діючі підприємства олійно-жирової промисловості, незалежно від форм власності та підпорядкування. Контроль за виконанням даних санітарних правил здійснюється адміністрацією підприємств, відповідними службами внутрішнього контролю виробництва, а також в порядку державного санепіднагляду.

Отже здійснення процедури пропарювання ємкостей є обов'язковим для підприємств - виробників олії. Норми чинного законодавства не передбачають і відповідач не посилається на такі норми, які б передбачали обов'язкову наявність актів пропарювання у підприємств, які є постачальниками олії. Виходячи зі змісту вищенаведених санітарних правил, наявність актів пропарювання може бути свідченням того, що проведено відповідну процедуру оброблення внутрішньої поверхні ємкостей, але ні в якому разі вони не є тими документами, що можуть підтверджувати отримання чи не отримання товару, що зберігається у цих ємкостях, а відтак, акти пропарювання не є тими документами, відсутність яких може впливати на право платника податків щодо формування податкових зобов'язань.

Щодо зауважень відповідача стосовно недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних.

Відповідно до листа N 1802-04/09/19-10 від 21.04.2010 р. Державної адміністрації автомобільного транспорту на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють питання щодо правильності заповнення товарно-транспортної накладної. Діюча Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, носить рекомендаційний характер і не є документом, обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Суть господарської операції з купівлі-продажу полягає у тому, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити відповідний товар (ст. 655 Цивільного кодексу України). Отже, здійснення господарської операції з постачання продукції підтверджується саме податковими та видатковими накладними та платіжними документами, які підтверджують факт отримання та оплати товару.

Наданими позивачем документами (податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку про рух коштів на рахунку позивача, посвідченнями якості товару, Актом звірки поставок) підтверджено факт отримання та оплати позивачем товару (олії соняшникової) за договором купівлі-продажу № 15032013 від 15.03.2013 р., укладеним між позивачем та ТОВ "КОРСА ГРУП", та подальше транспортування цього товару (олії соняшникової) до Терміналу (м. Миколаїв).

Стосовно правомірності збільшення відповідачем податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту /послуг.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Положеннями п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. За замістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 01.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, відповідно до положень ст. 198 ПК України встановлений факт придбання товарів/послуг - є достатньою підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість. Отже, у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару.

Щодо висновків відповідача стосовно нереальності господарської діяльності контрагента позивача ТОВ "КОРСА ГРУП" слід зазначити, що платник податку на додану вартість - покупець товару - на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований платником ПДВ, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності; дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань, тощо. Неправомірним є настання для платника податків певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента. Відповідачем не надано доказів того, що на час видачі оспорюваних відповідачем податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "КОРРСА ГРУП" не був зареєстрований як платники податку на додану вартість та не мав права, у відповідності до положень ст.201 Податкового кодексу України, на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем відповідні суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту.

Підставою для відмови платнику податків у виникненні у нього права на податковий кредит може бути лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. Докази таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Отже надані позивачем первинні документи є належними і допустимими доказами реальності господарської операції з ТОВ "КОРСА ГРУП" у період, що перевірявся відповідачем, відповідно позивачем цілком правомірно було сформовано суми податкового кредиту на додану вартість за результатами реальної господарської операції позивача з вищевказаним контрагентом.

Зазначені у Акті про результати перевірки акти про неможливість проведення зустрічних звірок, посилаючись на які відповідач визнає нереальними господарські операції контрагента позивача, а, відповідно, і господарські операції позивача з цим контрагентом, не можуть розглядатись як належні та допустимі докази протиправності дій позивача, оскільки є документами, складеними працівниками відповідача, без належного об'єктивного правового обґрунтування викладених у них обставин.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/11762/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис)Водолажська Н.С. Тацій Л.В.