Ухвала суду № 37187548, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/13663/11

№№ К/9991/13663/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-5271/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед»

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 19.05.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2010 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми «Р» Київської регіональної митниці № 13 від 29.01.2010.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця просить скасувати ухвалену у справі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 19.05.2010, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивачем у період з 01.01.2007 по 29.10.2009 було ввезено на митну території України тести для визначення вагітності: «Frautest», виробництва «Human Gesellschaft fur Bioche mscf und Dignostika mbH» (Німеччина); «Itest plus/TM Itest/», виробництва «Atlas Link (Beijsng) Technology Co, Ltd (Китай), «Itest», виробництва «Axiom GmbH» (Німеччина) та тести на овуляцію «Frautest №5», виробництва «Axiom GmbH» (Німеччина).

Позивач задекларував товар за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 3822000000: «реагенти діагностичні або лабораторні на підкладці і приготовлені (готові) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці або без неї» та визначав податкове зобов'язання із ввізного мита за ставкою 0% відповідно до Закону України «При митний тариф», не сплачуючи податок на додану вартість на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.5, пункту 5.6 статті 5 Закону № 168/97-В, яким звільнені від оподаткування операції з поставки лікарських засобів та виробів медичного обладнання згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949).

На підставі камеральної перевірки ТОВ «Болеар Мед», оформленої актом перевірки від 08.12.2009 № к/49/9/100000000/31241889, податковим органом встановлено методологічні помилки, допущені товариством при заповненні вантажної митної декларації, а саме: невірне декларування підприємством коду товару згідно УКТЗЕД. За висновком податкового органу цей товар відноситься до товарної позиції УКТЗЕД з кодом 3002109900 і відсутній в «Переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003. № 1949.

За наслідками перевірки Київської регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.01.2010 № 13 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1232079,23 грн. (у т.ч. 1173408,79 грн. - основний платіж, 58670,44 грн. - штрафні санкції ).

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України.

У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов юридично правильного висновку, що у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, підтвердив включення товару до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 06.11.2012 у справі за позовом ОСОБА_4 до Ужгородської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень про визначення податкових зобов'язань із ввізного мита та податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29.01.2010 № 13 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1232079,23 грн.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов