Постанова № 37185293, 20.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 р. № 820/13072/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Підкопаєва А.В.,

представника відповідача - Засопіна М.Ф. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Тур-ЛТД" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.11.2013 року № 0000562220 та № 0000572220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі. (т. 2 а.с. 54-59).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тур-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 18190 грн.; абзацу 2 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми єдиного податку за 3 квартали 2013 року в розмірі 2014,85 грн. (т. 1 а.с. 9-30).

На підставі висновків акту перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0000562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб в сумі 2519 грн., з яких: основний платіж - 2015 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 504 грн., та № 0000572220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку в сумі 22738 грн., з яких: основний платіж - 18190 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4548 грн. (т. 1 а.с. 7-8).

Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Щодо встановлених у акті перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року порушень ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ фірма "Тур-ЛТД" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.07.2011 року. (т. 1 а.с. 34)

Згідно умов договору, Виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги, а замовник прийняти та оплатити їх, на умовах, передбачених чинним договором. виконані роботи оформлюються письмовими висновками (звітами).

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами виконаних робіт № 1 від 11.07.2011 року та № 2 від 29.08.2011 року. (т. 1 а.с. 37-38).

Крім того, факт виконання договору підтверджується звітами до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.07.2011 року. (т. 1 а.с. 49-146)

Судом встановлено, що між ТОВ фірма "Тур-ЛТД" (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.12.2012 року. (т. 1 а.с. 39)

Згідно умов договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності з умовами даного договору, інформаційно-консультаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Факт виконання умов договору підтверджується залученим до матеріалів справи актом виконаних робіт № 1 від 31.07.2013 року. (т. 1 а.с. 44)

Крім того, факт виконання договору підтверджується звітом до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.12.2012 року. (т. 1 а.с. 146-220)

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ фірма "Тур-ЛТД" та контрагентами ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Згідно підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту пункту 63.1 статті 63 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб-юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Відповідно до пункту 18.1 статті 8 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Приписами пункту 18.2 статті 18 Податкового кодексу України встановлено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Абзацом 2 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 162.1.3 статті 162 Податкового кодексу України, податковий агент є платником податку..

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Положенням підпункту 168.1.1 статті 168 встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

З матеріалів справи вбачається, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 передали ТОВ фірмі "Тур-ЛТД" у встановленому порядку належні їм свідоцтва платника єдиного податку (т. 1 а.с. 36, 43).

Зі змісту зазначених свідоцтв платника єдиного податку вбачається, що зазначені особи є платниками єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, тобто мають право за замовленням інших суб'єктів господарювання надавати їм послуги виконувати роботи, які зазначені в свідоцтві платника єдиного податку.

Згідно підпункту 165.1.36 статті 165 Податкового кодексу України, не включаються до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування, утримання та сплати сум податку на доходи фізичних осіб з доходів, які належали до виплати ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ фірмою "Тур-ЛТД".

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року, щодо порушення ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" вимог чинного законодавства в частині заниження податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо встановлених у акті перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року порушень ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" абзацу 2 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" (Позикодавець) укладено договір позики від 27.06.2013 року з ФОП ОСОБА_5 (Позичальник) та договір позики від 27.06.2013 року з ФОП ОСОБА_6 (Позичальник).

Відповідно до умов зазначених договорів позики, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Позичальник отримав від Позикодавця, а Позикодавець передав у власність Позичальникові гроші в розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього Договору. Сторони за цим договором домовились про те, що даний договір позики є безпроцентним. Розмір позики становить 28000 грн.

Згідно підпункту 14.1.267 статті 14 Податкового кодексу України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики;

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положенням частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога-фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Вивчивши договори, укладені ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, та проаналізувавши наведені норми законодавства України, суд прийшов до висновку, що зазначені договори є договорами надання поворотної фінансової допомоги, оскільки є безпроцентними та не можуть вважатися безпроцентними договорами позик в розумінні частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України

Положенням частини 3 пункту 292.11 статті 292 Податкового кодексу України встановлено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган в акті перевірки № 1823/20-36-22-02-07/31342198 від 20.11.2013 року дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ фірмою "Тур-ЛТД" абзацу 2 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень, не виконано, тому суд приходить до висновку про те, що прийняті Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 0000562220 та № 0000572220 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 04.12.2013 року № 0000562220 та № 0000572220.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24.01.2014 року.

Суддя А.С. Мороко