Ухвала суду № 37185287, 11.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 14334/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Міндоходів про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

06.09.2013 (здано на пошту, а.с.41) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці Міндоходів, у якому просив скасувати постанову відповідача в справі про порушення митних правил від 17.07.2013 №0082/40300/13.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2013 року в справі №607/16404/13-а позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Залишаючи без розгляду позовну заяву в справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду, доказів для визнання причин такого пропуску поважними не надав, а тому слід застосувати положення ст.100 КАС України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище приписів КАС України можна дійти висновку, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.

У відповідності до ч.ч.1,4 ст.527 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений КУпАП. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або судом.

З огляду на наведене, судом першої інстанції вірно встановлено, що спеціальний строк звернення до суду та порядок його обчислення встановлений ст.289 КУпАП згідно якої, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Із вищенаведеного вбачається, що законодавець чітко передбачив можливість особи в 10-денний строк оскаржити постанову в справі про порушення митних правил, при цьому в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова відповідача №0082/40300/13 прийнята 17.07.2013, та оскаржена позивачем лише 06.09.2013, тобто із пропуском встановленого спеціальним законодавством 10-денного строку.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.

Так, апеляційний суд критично оцінює доводи суду першої інстанції та відповідача про те, що позивач дізнався про оскаржувану ним постанову в справі про порушення митних правил 24.07.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.57), оскільки із останнього чітко вбачається, що ОСОБА_1 особисто такої постанови не отримував, про що свідчить відсутність відповідної відмітки у вказаному рекомендованому повідомленні.

Більше того, беручи до уваги наявні у матеріалах справи копії сторінок закордонного паспорта позивача (а.с.11-13), наказу від 14.08.2013 №81/01-к та посвідчення про відрядження, дійсно вбачається неможливість ОСОБА_1 в період з 23.07.2013 по 28.08.2013 (згідно пояснень позивача про закінчення відрядження раніше), отримати постанову відповідача №0082/40300/13, а тим більше оскаржити її у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції немає сумнівів у неможливості позивачем вчасно реалізувати своє право на звернення до суду у встановлені ст.289 КУпАП строки.

Також, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції поверхнево з'ясовано істотні обставини справи, та належним чином не перевірено посилань та доводів позивача про те, коли саме він дізнався та отримав оскаржувану ним у даній справі постанову відповідача.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно висновків, викладених у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, чим фактично позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя В.В. Ніколін