Постанова № 37183355, 03.02.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/9831/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Шембелян В.С.,

при секретарі: Козловській О.А.,

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1219311,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2013 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, який обґрунтував наступними обставинами.

Рішенням № 991 від 13.05.2013 року в.о. начальника управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на ВП "Шахта "Комсомольська" ДП «Антрацит» накладено штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 1219311,97 грн., в тому числі штраф у розмірі 978737,75 грн., пеня - 240574,22 грн.

Позивач оскаржував це рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та до Пенсійного фонду України. Рішеннями від 30.07.2013 року № 4970/09-10 та від 16.10.2013 року № 27509/09-10 оскаржуване рішення без змін. За рішенням №991 штрафні санкції та пеня були нараховані за несвоєчасну сплату ДП "Антрацит" єдиного внеску за січень 2013 року у розмірі 9787377,56 грн., термін сплати якого настав 28.02.2013 року. ВП "Шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" було надано управлінню Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску 18.02.2013р. - за січень 2013 року.

Відповідно до звіту за січень 2013 року ВП "Шахта "Комсомольська" ДП Антрацит нараховано до сплати у січні 2013 року єдиний внесок у розмірі 12331705,76 грн. Позивач своєчасно сплатив цю суму, що підтверджує відповідними платіжними дорученнями із вказівкою призначення платежу, які відповідач неправомірно зарахував на погашення заборгованості за попередні періоди, всупереч вимогам ухвали господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г від 9 січня 2013 року, якою було порушено провадження у справі про банкрутство відносно позивача та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з вищевикладеним просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувати оскаржене рішення.

У судове засідання представники сторін не прибули, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, у яких зазначено, що кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску у лютому 2013 року в сумі 12413507,18грн., а саме 14.02.2013 р. - 2549881,43грн., 28.02.2013р. 9863625,75грн., були зараховані в порядку календарної черговості згідно з ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Таким чином, станом на 01.03.2013 року за підприємством залишився несплаченим єдиний соціальний внесок (недоїмка) на загальну суму 9787377,56грн., що підтверджено даними картки особового рахунку. Кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску в березні 2013 року, а саме 06.03.2013р. - 29280,12грн., 14.03.2013р. - 2802258,98грн., 20.03.2013р. 42003,01грн., 22.03.2013р. - 17102,39грн., 26.03.2013р. - 15517,82грн., 27.03.2013р. 4051,00грн., та частково в сумі 6877164,24грн. з платежу від 29.03.2013р, зараховані в рахунок повного погашення єдиного соціального внеску згідно звіту за січень 2013 року. Дії управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, цілком узгоджується з вимогами вищенаведеної статті, та це не є стягнення у розумінні ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».У зв'язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд встановив наступні обставини.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2011 року.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 у справі № 13-б/913/124/13-г за заявою ТОВ «Ставр» порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.36).

18.02.2013 ними подано до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2013 року, відповідно до якого самостійно нараховано до сплати єдиний внесок у розмірі 12331705,76 грн. (рядок 8 звіту) (а.с.7-10).

Платіжними дорученнями з призначенням платежу «за січень 2013» № 4 від 04.01.2013р., №№ 179, 180 від 31.01.2013р., №№ 37, 38 від 13.02.2013р., №№ 220 - 225, 236, 242 - 245 від 14.02.2013р. (а.с.11-21), №№ 55, 56 від 27.02.2013р., №№ 320, 321, 334 - 340 від 28.02.2013р. на загальну суму 12331832,06 грн. ДП "Антрацит" був сплачений єдиний внесок за січень 2013 року в повному обсязі та своєчасно (а.с.26-34).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску за січень у лютому 2013 року в сумі 12413507,18грн., а саме 14.02.2013 р. - 2549881,43грн., 28.02.2013р. 9863625,75грн., були зараховані в порядку календарної черговості в рахунок заборгованості підприємства, що мала місце на особовому рахунку платника станом на 01.02.2013. Таким чином, станом на 01.03.2013 року за підприємством залишився несплаченим єдиний соціальний внесок (недоїмка) на загальну суму 9787377,56грн., що підтверджено даними картки особового рахунку. Кошти, перераховані платником в сплату єдиного соціального внеску в березні 2013 року, а саме 06.03.2013р. - 29280,12грн., 14.03.2013р. - 2802258,98грн., 20.03.2013р. 42003,01грн., 22.03.2013р. - 17102,39грн., 26.03.2013р. - 15517,82грн., 27.03.2013р. 4051,00грн., та частково в сумі 6877164,24грн. з платежу від 29.03.2013р, зараховані в рахунок повного погашення єдиного соціального внеску згідно звіту за січень 2013 року.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 991 від 13.05.2013 до ВП «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» застосовано штрафні санкцій у сумі 978737,75 грн. та нараховано пеню - 240574,22 грн. за період з 28.02.2013 року по 29.03.2013 року (а.с.5).

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій затримка у сплаті страхових внесків за період з 28.02.2013 по 29.03.2013 становить від 6 до 29 днів (а.с.5 - зворотній бік).

Державне підприємство «Антрацит» оскаржило його відповідно до абз. 2 ч. 14 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Рішенням від 30.07.2013 року № 4970/09-10 про результати розгляду скарги головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області скаргу ДП «Антрацит» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Не погодившись з рішенням головного управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області нашим підприємством було направлено скаргу до Пенсійного фонду України. Рішенням від 16.10.2013 року № 27509/09-10 Пенсійний фонд України залишив

скаргу ДП «Антрацит» без розгляду з підстав того, що скарга підписана представником ДП «Антрацит», а не представником ВП "Шахта "Комсомольська", до якого застосовано штрафні санкції та нараховано пеню. Зазначене рішення є остаточним, подальшому адміністративному оскарженню не підлягає, але може бути оскаржене в судовому порядку (а.с.6-7).

Суд приймає до уваги той факт, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року в справі №812/8084/13-а між тими самими сторонами відносно вказаного підрозділу позивача встановлено неправомірність дій відповідача щодо зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за січень та лютий 2013 року в рахунок наявної на 01.01.2013 року недоїмки, штрафів та пені, заборгованість з яких виникла до введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 року. Суд розцінив зазначені дії відповідача як захід,що спрямований на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, внаслідок чого відповідачем штучно створено заборгованість в наступних періодах.

Це рішення набрало законної сили, що підтверджується ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, оскільки рішенням суду від 21.11.2013 року в справі №812/8084/13-а вже встановлений факт, що на особовому рахунку платника єдиного внеску ВП«Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» заборгованість з поточних платежів за січень, лютий 2013 року створилася внаслідок протиправних дій відповідача щодо погашення за рахунок поточних платежів заборгованості, що відноситься до конкурсних вимог кредиторів позивача, на задоволення яких було введено мораторій, рішення відповідача № 991 від 13.05.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1219311,97 грн. є безпідставним, необґрунтованим, та підлягає скасуванню.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Позивач відноситься до категорії гірничих підприємств, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, а тому граничним строком сплати самостійно нарахованого єдиного внеску за січень 2013 року є 28 лютого 2013 року.

Відповідно до ч.11 ст.9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 11 та частиною 10 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до ст.1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-12 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Порушення справи про банкрутство розділило заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску на два різновиди конкурсну та поточну заборгованість.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що починаючи з 9 січня 2013 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

Відповідно до положень ч.1 ст. 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Аналізом вищенаведених положень встановлено, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Частиною шостою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за січень та лютий 2013 року в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 року є протиправним.

Отже відповідачем тим самим штучно створено поточну заборгованість за січень 2013 року, і у подальшому кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, хоча в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів, внаслідок чого відповідно кожен поточний місяць, таким чином, залишався не оплаченим, у тому числі таким чином відповідачем визначена і заборгованість, що стало підставою для винесення оскарженого рішення.

Враховуючи той факт, що єдиний внесок за січень 2013 року позивачем сплачено своєчасно, а станом на 01.03.2013 ДП «Антрацит» не мало поточної заборгованості зі сплати єдиного внеску суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати рішення № 991 від 13.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень п.1 ч.2 ст.162 КАС України, визнання протиправним та скасування рішення № 991 від 13.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Платіжним дорученням № 58 від 06 грудня 2013 року підтверджено сплату ДП «Антрацит» судового збору у сумі 458,80 грн., яка підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства "Антрацит" до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 1219311,97 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № 991 від 13.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Антрацит" (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код ЄДРПОУ 32226065) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 98 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 08 лютого 2014 року.

Суддя В.С. Шембелян