Ухвала суду № 37182783, 13.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"13" лютого 2014 р.Справа № 922/182/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот", м. Харків про стягнення 1.352.058.82 грн. збитків за участю представників:

позивача - Таран Д.П., дов. від 30.12.2013р. №08-11/5908/2-13;

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014р. позивач Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ТОВ "Дрокот" про стягнення 1.352.058,82 грн. збитків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 22, 614 ЦК України, ст. 156, 206 ЗК України, стверджує, що відповідач є власником нерухомого майна, котре розташоване на земельній ділянці належній позивачеві, але позивач договір оренди цієї земельної ділянки не уклав, чим спричинив позивачеві збитки у вигляді неодержаного доходу у сумі 1.352.058,82 грн.

27.01.2014р. позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж дарування та ін.) належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. "А-2" площею 1.629,50 м2, літ. "Б-1" площею 83,5 м2, які розташовані по вул. Римарській, 14 в м. Харкові.

Своє прохання позивач обґрунтовує вимогами ст.ст. 66, 67 ГПК України та мотивує посиланням на ймовірність ускладнення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки до застосування судом таких заходів відповідач не обмежений у вчиненні дій, направлених на відчуження власного майна з метою ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

На підтвердження наявності обставин, які вже ускладнюють виконання зобов'язань відповідачів і можуть свідчити про створення у майбутньому перешкод у виконанні рішення суду про примусове стягнення відповідних сум, позивач надав лист ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.01.2014р. №474/9/20-36-18-02-14 з якого вбачається, що у відповідача ТОВ "Дрокот" наразі немає ні банківських рахунків, ні рахунків у цінних паперах.

Крім того, вказує позивач у додаткових поясненнях, наданих 30.01.2014р. відповідачем здійснюються дії спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна. На підтвердження цієї інформації позивачем надано відповідні докази, а саме копії рекламних оголошень про продаж відповідного майна, яке розташоване по вул. Римарській, 14 в м. Харкові.

В судовому засіданні представник позивача Таран Д.П. підтримує заяву про забезпечення позову в повному обсязі, просить задовольнити її з наведених у ній підстав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Дослідивши подані позивачем разом із позовною заявою та заявою про забезпечення позову матеріали, враховуючи підтверджені ними обставини справи, проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову, керуючись вимогами ст. 66, 67 ГПК України, а також Постановою Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) (п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Дослідження матеріалів справи та надання оцінки доводам, наведеним у заяві про вжиття заходів про забезпечення позову, приводять суд до висновку про те, що оскільки предметом позову є стягнення коштів, а, як випливає з листа ГУ Міндоходів у Хаківській області від 23.01.2014р. №474/9/20-36-18-02-14, ні коштів, ні навіть рахунків, на яких вони могли б зберігатися у відповідача немає, накладення заборони на відчуження належного відповідачеві нерухомого майна є таким, що відповідає вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. З наявних матеріалів справи вбачається, що такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З іншої сторони суд враховує, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача, оскільки не має наслідком повного припинення його господарської діяльності, жодним чином не заважає веденню ними власної звичайної господарської діяльності, не призводить до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості, а також не позбавляє відповідача можливості розпорядитися відповідним майном в разі відмови в позові, та крім того стягнути з позивача завдані забороною збитки.

Щодо обґрунтованості заходів забезпечення позову Пленум ВГСУ у п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" звертає увагу на те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Наразі про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову свідчать надані позивачем разом із позовною заявою, заявою про вжиття заходів забезпечення позову та додатковими поясненнями докази, в т.ч. рекламних оголошень про терміновий продаж відповідних нежитлових приміщень, розташованих по вул. Римарській, 14. В той же час, ні з цих оголошень, ні з інших матеріалів справи не вбачається, що кошти, які можуть бути одержані за рахунок реалізації цього майна, будуть спрямовані на здійснення розрахунків з позивачем. Навпаки, позивач у своїй заяві вказує, що відповідачем не здійснюється жодних дій по погашенню існуючої заборгованості незважаючи на її розмір та строк виникнення, а також на відсутність жодних заперечень проти неї. В свою чергу такі обставини з урахуванням загальної економічної кризи та високого ступеню ризику неплатоспроможності суб'єктів господарювання означають наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначених заходів забезпечення, та для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, незважаючи на те, що з моменту надходження заяви про забезпечення позову та до моменту її вирішення по суті судом відповідачеві для цього було надано достатньо часу.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а отже про наявність та достатність передбачених законом (ст. 66, 67 ГПК України) правових підстав для застосування у даній справі заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж дарування та ін.) належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. "А-2" площею 1.629,50 м2, літ. "Б-1" площею 83,5 м2, які розташовані по вул. Римарській, 14 в м. Харкові.

Враховуючи це, а також враховуючи інші обставини справи суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Із врахуванням викладеного, керуючись ст. 66, 67 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову Харківської міської ради до відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот". Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дрокот" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж дарування та ін.) належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. "А-2" площею 1.629,50 м2, літ. "Б-1" площею 83,5 м2, які розташовані по вул. Римарській, 14 в м. Харкові.

Дана ухвала відповідно Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувачем за цим виконавчим документом є: Харківська міська рада (пл. Конституції, 7, м. Харків, 61200, код ЄДРПОУ 04059243).

Боржником за цим виконавчим документом є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрокот" (пр. Московський, 257, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 36034076).

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення і підлягає негайному виконанню.

Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік до 13 січня 2015 року.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №922/182/14/