Рішення № 37182730, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24265/13 10.02.14

За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос»

про стягнення штрафу та пені 67 000, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Якусевич А.М.

від відповідача: Кубарєва Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі-позивач або Комітет) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» (надалі-відповідач) про стягнення штрафу та пені у розмірі 67 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у встановлені законом строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.01.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду у порядку ст. 77 ГПК України.

10.02.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що одночасне стягнення штрафу та пені є неправомірним, крім того, у позовній заяві завищено розмір пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши справу №78-02/11,12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, прийняла рішення від 13.12.2012 р. №79/02-П, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Невірос» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке полягає у неподанні інформації на вимогу голови Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.08.2012 р. №26-02/3822, у встановлені головою територіального відділення строки.

У зв'язку із зазначеним порушенням відповідача, вказаним вище рішенням Антимонопольного комітету України було накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «Невірос» у розмірі 33 500,00 грн.

Отже, відповідно до ч. 1, ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: - відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); - відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення Комітету було надіслане відповідачеві супровідним листом від 13.12.2012 р. №26-02/5171 та отримане останнім 24.12.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0104402097280.

Вказане вище рішення Комітету від 13.12.2012 р. №79/02-П було оскаржене відповідачем до Господарського суду міста Києва, рішенням якого від 25.04.2013 р. у справі 910/2903/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Невірос" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. у справі 910/2903/13 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сума штрафу сплачена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Невірос".

Крім суми штрафу позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу за періоди з 26.04.2013 р. по 09.06.2013 р., з 13.08.2013 р. по 12.09.2013 р., з 09.10.2013 р. по 24.10.2013 р. в розмірі півтора відсотки від суми штрафу.

Отже, з урахуванням частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якою встановлено, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, відповідно до розрахунку позивача пеня складає 33 500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Тому кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є саме 25.02.2013 р.

Згідно п. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від сплати, накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 33 500, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 500,00 грн. за періоди з 26.04.2013 р. по 09.06.2013 р., з 13.08.2013 р. по 12.09.2013 р., з 09.10.2013 р. по 24.10.2013 р.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд перевірив розрахунок суми пені, наданий позивачем, який розраховано за відповідний період прострочення сплати штрафу з 26.04.2013 р. по 09.06.2013 р., з 13.08.2013 р. по 12.09.2013 р., з 09.10.2013 р. по 24.10.2013 р. та встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 33 500,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Щодо твердження відповідача про неможливість одночасного задоволення штрафу та пені суд відзначає наступне.

Частиною 3, 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у п. 2 Оглядового листа Вищого

господарського суду України від 04.04.2012 №01-06/418/2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства» у випадку порушення законодавства про захист економічної конкуренції пеня, передбачена статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Тобто підстава нарахування пені прямо встановлена Законом України "Про захист економічної конкуренції", тому її нарахування є обґрунтованим.

Отже, станом на день розгляду спору штраф та пеня відповідачем не сплачені, доказів на підтвердження їх сплати відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 38, оф. 127, ідентифікаційний код - 31512832) до загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, отримувач: УДК у Голосіївському районі міста Києва штраф у розмірі 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 33 500 (тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Невірос» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 38, оф. 127, ідентифікаційний код - 31512832) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 13.02.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.