Постанова № 37182565, 11.02.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 803/100/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представників позивача Козлюк З.Р., Кримової Л.П.,

представника відповідача Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року №0010622201 та № 0010632201,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз") звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року №0010622201 та № 0010632201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Луцькою ОДПІ за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Волиньгаз" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з приватним підприємством "Техстандартпроект" (далі - ПП "Техстандартпроект") винесено податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0010622201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 11694,00 грн., та №0010632201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 14894,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 7447,00 грн.

Рішення прийняті на підставі висновків відповідача про порушення ПАТ "Волиньгаз" податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" та не підтвердження фінансово-господарських операцій з зазначеним контрагентом, зокрема, не підтвердження факту отримання від нього товарів.

Проте ПАТ "Волиньгаз" вказує, що під час перевірки були надані всі документи, що підтверджують законне та фактичне проведення господарської діяльності з ПП "Техстандартпроект". При цьому, твердження податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару, не повинні братися до уваги, адже такі накладні оформляються і обов'язкові для власників автотранспорту - перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів-замовників. У випадку перевезення товару власним транспортом, відсутній обов'язок виписувати товарно-транспортні накладні. Крім того, вони не належить до документів бухгалтерського чи податкового обліку. Навпаки, під час перевірки позивачем були надані копії видаткових накладних, копії витягу із реєстру виданих довіреностей на отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей, копії платіжних доручень, податкових накладних, прибуткові накладні, картки рахунку, видаткові накладні, акти приймання-передачі, копії подорожніх листів, на підставі яких здійснювалося перевезення придбаних у ПП "Техстандартпроект" товарно-матеріальних цінностей, тобто всі необхідні документи, що підтверджують факт реальності господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оскільки перевірка здійснювалася на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України) відповідно до постанови слідчого, то в силу вимог пункту 86.9 статті 86 ПК України оспорювані податкові повідомлення-рішення могли прийматися контролюючим органом протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами), що набрало законної сили. Однак, вказані рішення податковим органом були прийняті всупереч вимог пункту 86.9 статті 86 ПК України.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову з ним не погоджується та вважає його безпідставним (а.с.174-175). В обґрунтування заперечень вказав, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Волиньгаз" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах ПП "Техстандартпроект" за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року позивачем не надано договорів, укладених з ПП "Техстандартпроект", які б підтверджували постачання товарів у липні, серпні та жовтні 2011 року, товарно-транспортних накладних на підтвердження доставки товару від такого постачальника. Крім того, у наданих копіях подорожніх листів не зазначено номерів товарно-транспортних накладних та вказано маршрути з вулицями, які не відповідають податковій адресі контрагента позивача. Також встановлено недоліки в оформленні первинних документів (у видаткових накладних не зазначено прізвища отримувачів товарно-матеріальних цінностей, довіреностей, на підставі яких вони отримувались, відсутні підписи отримувачів та печатка підприємства-покупця).

Оскільки під час проведення перевірки контрагента ПАТ "Волиньгаз" - ПП "Техстандартпроект" було встановлено відсутність придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), встановлено укладання угод, які не мають господарської мети та не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, а також встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок оформлення операцій з контрагентом ТзОВ "Медео Захід", щодо посадових осіб якого порушено кримінальну справу за статтею 205 Кримінального кодексу України, то діяльність ПП "Техстандартпроект" спрямована на проведення транзитних операцій з метою отримання (надання) податкової вигоди третім особам. Відтак, фінансово-господарська діяльність ПАТ "Волиньгаз" по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" здійснювалась поза межами правового поля та з метою отримання позивачем податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток. З наведених підстав вважає, що право на податковий кредит та валові витрати позивач не підтвердив, що призвело до заниження податкових зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, які йому донараховані Луцькою ОДПІ податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем пункту 86.9 статті 86 ПК України, останній вказав, що за результатами податкової перевірки суб'єкта господарювання, хоча й призначеної відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, по кримінальному провадженню предмет якого не має відношення до податків та зборів або коли розслідування не стосується посадової особи (посадових осіб) платника податків або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, податкове повідомлення-рішення приймається на загальних підставах. Відповідач зазначив, що досудове розслідування ведеться стосовно посадових осіб ПП "Техстандартпроект", а не відносно позивача, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені в загальному порядку.

З наведених підстав Луцька ОДПІ просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримують з підстав, наведених у позовній заяві, та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Волиньгаз" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на податковому обліку в Луцькій ОДПІ; він є платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 13 серпня по 19 листопада 2013 року згідно з пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "Волиньгаз" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року. Перевіркою були встановлені порушення: пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого ПАТ "Волиньгаз" занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 14894,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на 3400,00 грн., за серпень 2011 року на 5753,00 грн., за жовтень 2011 року на 5741,00 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 11694,00 грн., в тому числі за третій квартал 2011 року на 5092,00 грн., за четвертий квартал 2011 року на 6602,00 грн.

За результатами перевірки 03 грудня 2013 року було складено акт №1626/22.1/03339459 (а.с.9-19 том 1, далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акта перевірки, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 13 грудня 2013 року №1951/10/22.1 Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року: №0010622201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 11694,00 грн.; а також №0010632201 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 14894,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7447,00 грн., а всього 22341,00 грн. (а.с.26-27 том 1).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року №0010622201 та № 0010632201, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Як визначено статтею 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, як і витрат, є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Правила формування податкового кредиту визначені ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України слідує, що віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат можливо лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, в період, охоплений перевіркою, ПАТ "Волиньгаз" перебувало у господарських відносинах з контрагентом ПП "Техстандартпроект". Як свідчить протокол виїмки документів від 10 вересня 2012 року, у позивача було вилучено договори купівлі-продажу, укладені з ПП "Техстандартпроект" від 25 лютого 2010 року, від 19 квітня 2010 року, а також інші первинні документи (а.с.28-30).

Для проведення перевірки використано податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, які були вилучені, проте доступ до яких забезпечено УМВС України у Волинській області; копії прибуткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення та видаткових накладних на реалізацію товарно-матеріальних цінностей структурним підрозділам (управління газового господарства в районах), копії подорожніх листів, витяг з реєстру довіреностей, що зафіксовано актом перевірки (а.с.11 том 1).

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про порушення ПАТ "Волиньгаз" пункту 44.6 статті 44 ПК України. Так згідно з цією нормою у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В свою чергу, перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" було встановлено, що в період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року ПАТ "Волиньгаз" придбавало у ПП "Техстандартпроект" товарно-матеріальні цінності, зокрема запчастини в асортименті, станцію катодного захисту, лист металевий, лічильник, пилматеріали, трубу газову, клеючу стрічку, ящик до лічильника, бандаж, хомут кріплення в асортименті, котел "Рівнетерм 96", трубу димохідну гофровану, гільзу до труби, газовий пальник УГОП-П-16, шланги та крани в асортименті, насос циркуляційний, паклю тощо (а.с.11-12). ПП "Техстандартпроект" виписано позивачу видаткові накладні від 25 лютого 2010 року №Т-250210, від 19 квітня 2010 року №Т-190401, від 31 травня 2010 року №Т-310501, від 05 серпня 2010 року №Т-050801, від 10 серпня 2010 року №Т-100801, від 12 серпня 2010 року №Т-120801, від 13 серпня 2010 року №Т-130810, від 27 вересня 2010 року №Т-310802 та №Т-270902, від 12 жовтня 2010 року №Т-310803, від 29 жовтня 2010 року №Т-291001, від 21 липня 2011 року №Т-210701, 27 липня 2011 року №Т-270701, від 17 серпня 2011 року №Т-170804 та №Т-170805, від 08 вересня 2011 року №Т-080901 та №Т-080902, від 15 вересня 2011 року №Т-150902, від 03 жовтня 2011 року №Т-031002, від 11 жовтня 2011 року №Т-111003, №Т-111002 та №Т-111004, від 13 жовтня 2011 року №Т-131001, від 10 листопада 2011 року №Т-101103, від 28 листопада 2011 року №Т-281101, від 23 лютого 2012 року №Т-230201, від 28 лютого 2012 року №Т-280201; також податкові накладні: від 25 лютого 2010 року №2502101, від 19 квітня 2010 року №190401, від 31 травня 2010 року №310501, від 05 серпня 2010 року №50801, від 12 серпня 2010 року №120801, від 13 серпня 2010 року №130801, від 27 вересня 2010 року №270903 та №270902, від 12 жовтня 2010 року №121001, від 29 жовтня 2010 року №10/29-1, від 21 липня 2011 року №21, від 27 липня 2011 року №33, від 17 серпня 2011 року №28 та №29, від 26 серпня 2011 року №44, від 30 серпня 2011 року №50, від 03 жовтня 2011 року №8, від 11 жовтня 2011 року №18, №19 та №20, від 13 жовтня 2011 року №22, від 05 жовтня 2011 року №11. Розрахунки за товар проведено у безготівковій формі, що підтверджується даними, викладеними в акті перевірки (розділ 3 акту перевірки - а.с.11-12 том 1).

Частину отриманих від ПП "Техстандартпроект" товарно-матеріальних цінностей ПАТ "Волиньгаз" в подальшому передав своїм філіям. Рух придбаного в ПП "Техстандартпроект" товару відображено в бухгалтерському обліку. Зазначені обставини описані в акті перевірки (а.с.12-14; том 1). Копії прибуткових і видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей, довіреностей, витягів з журналу реєстрації довіреностей, актів приймання виконаних будівельних робіт по встановленню лічильників надано і суду (а.с.63-165,191-250 том1, а.с.1-101 том 2), що є доказами зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю такого платника податку як обов'язкової законодавчої умови наявності у позивача права на податковий кредит та формування витрат.

Наведене свідчить, що позивач надав для перевірки документи для підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку (вилучення правоохоронними органами документів по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" свідчить про їх фактичну наявність при складанні податкової звітності), а тому безпідставні доводи відповідача про порушення ПАТ "Волиньгаз" пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України.

У судовому засіданні встановлено, що податковий орган вважає відсутнім у позивача право на формування податкового кредиту та витрат за операціями з постачання товарів від ПП "Техстандартпроект" виключно за податковими і видатковими накладними, виписаними у липні, серпні, жовтні 2011 року на ящики до лічильників, хомути кріплення, запасні частини, котли "Рівнетерм 96", газові пальники УГОП-П-16, насос циркуляційний, шланги, крани та ін. (хоча задокументовані поставки і у період лютий, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, листопад 2011 року, лютий-березень 2012 року). З урахуванням строків давності для визначення грошових зобов'язань, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, операції до жовтня 2010 року не досліджувалися, а щодо інших періодів (листопад 2011 року, лютий-березень 2012 року) будь-які висновки в акті перевірки відсутні.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про не підтвердження позивачем даних податкової звітності через окремі недоліки в оформленні первинних документів. Для цілей податкового обліку такими документами є податкова та видаткова накладні, платіжні документи. Відсутність окремого реквізиту накладної (підпису чи печатки покупця, номера довіреності на отримання товару) не може впливати на її значення як допустимого доказу права платника податку на податковий кредит чи витрати, враховуючи можливість відображення суті та обсягу господарської операції (найменування, вид, кількість та ціна товару) за такою накладною з певними недоліками за умови фактичного здійснення такої операції.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що оскільки позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від ПП "Техстандартпроект" до ПАТ "Волиньгаз", то фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ПП "Техстандартпроект" здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання ПАТ "Волиньгаз" податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету.

З пояснень посадових осіб позивача під час перевірки і представника позивача суду встановлено порядок і спосіб доставки товару: товар від ПП "Техстандартпроект" перевозився силами та за рахунок ПАТ "Волиньгаз". На підтвердження можливостей здійснювати перевезення товару позивачем для перевірки і суду надано копії подорожніх листів (а.с.54-62 том 1). З урахуванням виду та кількості товару, вказаного в податкових і видаткових накладних, його незначних габаритів та знаходження покупця та продавця в межах одного населеного пункту, на думку суду, такий спосіб є допустимим і логічним.

Як встановлено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зі змісту цих визначень слідує, що товарно-транспортна накладна необхідна для підтвердження відповідності вантажів у момент перевезення, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи перевізником. У такому випадку вона є документом первинного обліку операцій з перевезення вантажу і звітування перед замовником транспортних послуг та вантажоодержувачем. Подорожній лист слугує документом первинного обліку з ціллю підтвердити витрати палива.

Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних обґрунтована та не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань і не дає підстав вважати, що господарські операції не відбулися, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно зі статтями 138, 198 ПК України дає право на формування податкового кредиту та витрат. Цим також пояснюється відсутність в подорожніх листах номерів товарно-транспортних накладних.

Крім того, висновки відповідача зроблені на підставі акта перевірки від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 контрагента позивача - ПП "Техстандартпроект" (а.с.177-184 том 1).

Відповідно до цього акта ПП "Техстандартпроект" у період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року перебував на обліку в Луцькій ОДПІ, був платником ПДВ; підприємство не подавало до Луцької ОДПІ податкові декларації з ПДВ з квітня 2012 року (спірні відносини із позивачем встановлено у липні, серпні та жовтні 2011 року).

Доводи податкового органу про ведення ПП "Техстандартпроект" діяльності поза межами правового поля ґрунтуються на тому, що у період з січня 2011 року по червень 2012 року ПП "Техстандартпроект" мало відносини із ТзОВ "Медео Захід" (92,3 % податкового кредиту), щодо посадових осіб якого порушено кримінальну праву за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Разом з тим, відповідач не довів, що операції з позивачем його контрагент здійснював за рахунок попередніх операцій із ТзОВ "Медео Захід", а не інших постачальників. Будь-які висновки щодо безпосередніх відносин між ПП "Техстандартпроект" і позивачем в акті перевірки від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 відсутні. Так само не встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей тощо, необхідних для поставки товарів такого виду, які вказані в первинних документах позивача, з урахуванням того, що і покупець, і продавець знаходилися на час поставки в одному місті. Відсутність в ПП "Техстандартпроект" тракторів, дорожньо-будівельних, сільськогосподарських машин, як і зареєстрованих за ним земельних ділянок, не впливало на поставку товарів позивачу. Про інші ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності, відомості в акті перевірки взагалі відсутні.

Водночас, можливі порушення контрагентом ПАТ "Волиньгаз" правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та валові витрати за можливі порушення контрагентів. Відповідно, неподання звітності, несплата ПДВ постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту і валових витрат позивачу, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні товару, а у періоді отримання доходу - витрати, що підтверджені первинними документами.

В свою чергу, на час виписування податкових накладних ПП "Техстандартпроект" було зареєстроване як юридична особа та є платником ПДВ. Діяльність підприємства пов'язана з оптовою торгівлею будівельними матеріалами, роздрібною торгівлею залізними виробами, фарбами, склом, посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту, консультування з питань комерційної діяльності та управління. Зазначені обставини зафіксовані у пунктах 2.3-2.4 акта від 18 квітня 2013 року №2243/22.4/36347845 (а.с.177-178 том 1). Отже, правосуб'єктність такого суб'єкта господарювання на час здійснення господарських операцій (липень-серпень, жовтень 2011 року) підтверджена. Доказів визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не надано.

Посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "Техстандартпроект" не може розглядатися як встановлений факт неправомірної поведінки такого підприємства при здійсненні господарської діяльності, а позивача тим більше, в тому числі не може бути доказом вчинення ним податкових правопорушень та покладатися в основу рішень про визначення грошових зобов'язань.

Пунктом 4.1 статті 4 ПК України визначено принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України вказаної статті встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. При цьому зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Для цілей оподаткування під податковою вигодою розуміється зменшення розміру податкового зобов'язання внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, формування податкового кредиту, а також отримання права на залік або повернення податку з бюджету. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійснення операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачністю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використання нетрадиційних форм розрахунків.

Оцінивши доводи податкової інспекції, подані нею докази (акт перевірки ПП "Техстандартпроект") на спростування презумпції добросовісності позивача, суд вважає, що сукупність усіх досліджених доказів не свідчить про одержання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, а також про недостовірність первинних документів, якими ПАТ "Волиньгаз" обґрунтовує право на податковий кредит та витрати господарської діяльності.

Даючи правову оцінку доказам у справі суд вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат при придбанні товару є надані позивачем первинні бухгалтерські документи та документи, які підтверджують порядок і спосіб отримання товарів, їх використання в господарській діяльності. Подані ж відповідачем докази (акт перевірки ПП "Техстандартпроект") не є прямими не вказують на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій.

З наведених підстав суд вважає, що Луцькою ОДПІ в даному випадку не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення податкових правопорушень - заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 14894,00 грн. та податку на прибуток на загальну суму 11694,00 грн. за господарськими операціями із ПП "Техстандарпроект".

Таким чином, висновки Луцької ОДПІ щодо ПАТ "Волиньгаз" є упередженими, необґрунтованими, не відповідають нормам податкового законодавства, а тому не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень про донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП "Техстандартпроект".

Також перевіряючи доводи позивача та відповідача, суд взяв до уваги, що позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "Волиньгаз", на підставі якої позивачу донараховано податкові зобов'язання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, призначена наказом Луцької ОДПІ від 12 серпня 2013 року №389 на виконання постанови начальника відділу Слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 10 червня 2013 року та відповідно до пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (а.с.111-114 том 2).

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами (пункт 58.4 статті 58 ПК України).

У зв'язку із внесеними до пункту 86.9 статті 86 ПК України змінами (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року №5503-VI), які набрали чинності 04 січня 2013 року, у разі проведення перевірки платника податків на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори. До внесення змін до вказаної норми Закону, цей пункт врегульовував порядок оформлення результатів перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність. Однак, на даний час, зазначений пункт врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок, проведених на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, якщо предметом кримінального правопорушення є податки та/або збори.

Судом встановлено, що кримінальне провадження, предметом якого є податки та/або збори, щодо посадових осіб ПАТ "Волиньгаз" відсутнє.

Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені Луцькою ОДПІ в загальному порядку, що не суперечить нормам статей 58, 86 ПК України.

Інших правових та фактичних підстав правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень Луцька ОДПІ не наводить.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року №0010622201 та № 0010632201.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 182,70 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжними дорученнями від 20 січня 2014 року №108 за ставками і правилами, визначеним Законом України "Про судовий збір" (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 грудня 2013 року №0010622201 та № 0010632201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код 03339459) судові витрати у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 14 лютого 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк