Рішення № 37182312, 12.02.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2014 р.

Справа № 902/1754/13

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна" (просп. Червонозоряний, 9/1 к. 3, м. Київ, 03037)

до:товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" (вул. Театральна, 20, к. 411 а, м. Вінниця, 21050)

про стягнення заборгованості 790 842,28 грн.згідно договору поставки №16-01-13/09-МКД

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Свириденко О. Й.,

відповідача : Давискиба В.В.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" про стягнення заборгованості 790 842,28 грн. згідно договору поставки №16-01-13/09-МКД.

Ухвалою суду від 27.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2014 року.

21.01.2014 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 08-46/516/14), в якому останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 106380,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В судове засідання 22.01.2014 року прибув представник відповідача. Представник позивача не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся ухвалою суду від 27.12.2013 року, яка надсилалася останньому рекомендованою кореспонденцією та в свою чергу 10.01.2014 року повернулася до суду з поштовою відміткою "За закінченням встановленого строку зберігання".

Ухвалою суду від 22.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 року, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача та неподання сторонами витребуваних документів.

В судове засідання 12.02.2014 року з'явились представники обох сторін.

Представник позивача підтримав позов в наступній сумі: 674461,86 грн. сума основного боргу, яка змінилась із динамікою погашення відповідачем 10 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 39 від 20.01.2014 року та 116 380,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом, що відобразив у заяві про уточнення позовних вимог, якою останній зменшив суму основного боргу та збільшив суму відсотків за користування товарним кредитом. Всього сума позову становить 790 842,28 грн.

Представником відповідача позов визнає лише в сумі основного боргу, в частині нарахованих відсотків заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На момент підписання договору та додатків до нього, найменуванням позивача було : товариство з обмеженою відповідальністю «Нутрітех Україна» .

19 серпня 2013 року, відповідно до рішення зборів учасників (копія протоколу № 52 від цього ж числа додається), товариство змінило своє найменування на : товариство з обмеженою відповідальністю «Вітера Україна».

Зазначені зміни внесені в статут товариства та 03.09.2013 року пройшли державну реєстрацію в установленому порядку ( копія титульного аркуша статуту із відміткою про реєстрацію змін та аркуша із зміненим найменуванням товариства -додається).

Позивач повідомив відповідача про зміну свого найменування ( копія листа вих.№ 355/9 від 24.09.2013 року та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу - додається).

16 січня 2013 року, між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 16-01-13/09-МКД ( далі договір).

Відповідно до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Разом з тим, між сторонами було підписано ряд додаткових угод, а саме:

08 липня 2013 року, сторони підписали додаток N° 5 до договору поставки № 16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року.

Відповідно до умов додатку № 5 сторони встановили перелік товару, який купується на умовах товарного кредитування, його кількість, строк оплати товару.

Відповідно до п. 4 додатку № 5 отриманий відповідачем товар в сумі 674461,20 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013 року .

Відповідно до п. 5 додатку № 5, в разі не сплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п. 6 додатку № 5 , в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

На виконання умов основного договору та додатку № 5 до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті - на суму 674461,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0808 від 08 липня 2013 року., який останній отримав згідно довіреності № АК 345 від 08.07.2013 року.

08 липня 2013 року, сторони підписали додаток N° 6 до договору поставки № 16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року,

Відповідно до умов додатку № 6 сторони встановили перелік товару, який купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість, строк оплати товару,

Відповідно до п. 4 додатку № 5 отриманий відповідачем товар в сумі 310784,56 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013 року .

Відповідно до п. 5 додатку № 6, в разі не сплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п. 6 додатку № 6 , в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до умов основного договору та додатку № 6 до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті - на суму 310784,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0809 від 08 липня 2013 року, а останній отримав згідно довіреності № АК 344 від 08.07.2013 року.

28 липня 2013 року, сторони підписали додаток N° 7 до договору поставки № 16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року,

Відповідно до умов додатку № 7 сторони встановили перелік товару, який купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість, строк оплати товару,

Відповідно до п.4. додатку № 7 отриманий відповідачем товар в сумі 29018,40 грн. підлягав оплаті до 29.08.2013 року.

Відповідно до п. 5 додатку № 7, в разі не сплати до 29.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно п. 6 цього додатку № 7, в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до умов основного договору та додатку № 7 до нього, позивачем було поставлено товар-мінеральні добрива в асортименті - на суму 29018,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-2904 від 29 липня 2013 року.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну сум 1014264,16 грн.

Відповідач отримав товар без зауважень та претензій.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату товару, а саме : рахунок - фактура № СФ-0000544 від 08.07.2013 року на суму 674461,20 грн.; рахунок - фактура № СФ-0000545 від 08.07.2013 року на суму 310784,56 грн.; рахунок - фактура № СФ-0000619 від 29.07.2013 року на суму 29 018,40 грн.

Відповідач порушив умови договору та здійснював проплату заборгованих коштів частково в сумі 339 802,30 грн., що підтверджується виписками банку, які наявні у справі. Станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача становила 684 461,86 грн., проте, останнім після подання позову до суду було проплачено 10 000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 20.01.2014 року.

20 листопада 2013 року, позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за товар в сумі 795 031,33 грн., яка існувала на день направлення вимоги. Відповідач залишив претензію без відповіді.

Тобто, відповідачем проплати боргу здійснювались з простроченням, у зв'язку з чим та відповідно до умов договору йому нараховувались відсотки за користування товарним кредитом.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 674 461,86 грн. та 116 380,42 грн. відсотки за користування товарним кредитом.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар. Станом на 12.02.2014 року заборгованість відповідача становить 674 461,86 грн.

При цьому, суму основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. відповідач сплатив після подання позову до суду, що стверджується платіжним дорученням № 39 від 20.01.2014 року.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 10 000,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем свої зобов'язання згідно договору виконано в повному обсязі, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 674 461,86 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 116 380,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 додатку № 6, № 7,№ 8 в разі не сплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п. 6 додатку № 6, № 7, № 8 в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору стосовно вчасних та повних розрахунків, тому позов в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару є правомірним.

Тому, перевіривши нарахування відсотків за користування товарним кредитом приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, договору, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

При цьому, відповідач у відзиві на позов ( вх. № канц. 08-46/516/14 від 21.01.2014 року) просив суд відмовити в позові в частині нарахованих позивачем відсотків за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, з наступних підстав:

- зазначає, що договором може бути встановлена інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, при даному визначення відповідач посилається на ст.ст. 625, 692, 712 ЦК України.

- також зазначає, що основним договором та додатками до нього, встановлена відповідальність у вигляді відсотків за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, що за своєю правовою природою підпадають під визначення пені. Разом з тим, оскільки основним договором та додатками до нього не встановлено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені, тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами є безпідставними.

- також зазначає, про аналогічну правову позицію викладену у Постанові Верховного суду України від 24.12.2013 року у справі № 8/5025/14/02/12.

Суд, критично оцінює заперечення відповідача стовно нарахованих позивачем відсотків за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, оскільки:

- посилання відповідача на Постанову Верховного суду України від 24.12.2013 року у справі № 8/5025/14/02/12 є недопустимо, оскільки як видно із вищевказаної постанови, позивач ставив вимогу про стягнення пені і відсотків річних. При цьому, суд враховуючи формулювання пункту договору поставки, який передбачав стягнення відсотків річних, який сформульований наступним чином - «сплачується за кожен день прострочення», що і спричинило зробити висновок останнього про однакову природу передбачених конкретним договором поставки річних та пені, стягнення якої також передбачено договором поставки. Таким чином, Верховним судом було зроблено висновок про недопустимість подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення і на цій підставі відмовив у стягненні відсотків річних. Натомість, як видно із змісту договору поставки № 16-01-13/09-МКД від 16 січня 2013 року та додаткових угод укладених до останнього, що є предметом розгляду справи господарським судом, така санкція як пеня взагалі не передбачена, а передбачено лише сплату відповідачем відсотків за користування товарним кредитом. Тому, взагалі відсутня підстава подвійного стягнення.

- також суд вважає, що твердження відповідача стосовно того, що позивач нарахував відсотки за користування товарним кредитом на вартість безпідставно є невірним та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки беручи до уваги норми ст. 694 ЦКУ, яка встановлює обов'язок покупця, який прострочив виконання зобов'язання по оплаті товару, сплатити продавцеві відсотки за користування товарним кредитом, не містять такої передумови її застосування як сплата пені і діє самостійно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3-4, 22,32,33,34,36,43,44,49,82,84,115,116 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення 10 000, 00 грн. основного боргу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" (вул. Театральна, 20, к. 411 а, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37898271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна" (просп. Червонозоряний, 9/1 к. 3, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 34575942) заборгованість за товар в розмірі 674461,86 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 116380,42 грн., 15816,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи