Постанова № 37181138, 13.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 16199/11Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Колеги О.М.,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3.03.2011 року в справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 8663,83 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 8663,83 грн.

Позивач, з врахуванням змін позовних вимог, просив стягнути зазначену суму з відповідачки як суму допомоги, виплачену безпідставно внаслідок її обману та зловживання правами за період з 4.01.2007 року по 10.02.2008 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3.03.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, 2278,49 грн. коштів, які виплачені як допомога з безробіття.

Постанову суду першої інстанції оскаржив Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному об'ємі заявлених позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні решти позову, при цьому допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, відповідачку, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що відповідачка звернулася до позивача з заявою про надання її статусу безробітної та виплату державної допомоги з безробіття, при цьому зазначала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. 4.01.2007 року позивачка отримала такий статус, в зв'язку з чим за період з січня 2007 року по грудень 2008 року отримала допомогу з безробіття на загальну суму 8763,83 грн., з яких добровільно повернула 100 грн.

З 30.12.2007 року позивачем її було припинено виплату допомоги з безробіття , а з 11.02.2008 року - знято з обліку у позивача як безробітної.

В процесі перевірки обґрунтованості проведених виплат відповідачці (акт від 27.08.2010 року) позивачем встановлено, що при постановці на облік та реєстрації в центрі зайнятості ОСОБА_2 приховала ту обставину, що з 14.01.2005 року вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідачка, як видно з довідки з ЄДРЮОФОП від 21.08.2010 року, припинила у встановленому порядку таку діяльність 23.03.2007 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позову в частині відшкодування виплат за час перебування відповідачки в статусі зайнятої особи як суб'єкта підприємницької діяльності - з січня по березень 2007 року, тому суму виплати за цей період 2278,49 грн. з врахуванням добровільно сплачених коштів стягнув з неї на користь позивача.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст. 36 Закону України від 2 березня 2000 року за № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-ІІІ) встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (частина друга). Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (частина третя).

Отже, обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, повинні виникнути під час правомірного перебування особи в статусі безробітного, а у випадку умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними сума виплаченої допомоги по безробіттю стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Тому зазначена вище норма закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На день звернення до центру зайнятості ОСОБА_2 була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, тому вона не мала права на отримання статусу безробітного та, відповідно, на допомогу по безробіттю. Оскільки про цю обставину, яка є умовою для виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відповідачка не повідомила, вона зобов'язана повернути усі здійснені на її користь виплати.

У зв'язку з відмовою відповідачки повернути виплачену допомогу по безробіттю добровільно, відповідно до частини другої статті 36 Закону № 1533-ІІІ, вона підлягає стягненню в примусовому порядку в повному розмірі 8663,83 грн.

Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв незаконну постанову про часткове задоволення позову, яка підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про повне задоволення позову з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3.03.2011 року в справі № 2а-1970/333/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1-б, р/р 37171300901002, МФО 838012, банк ГУДКУ в Тернопільській області, код 14029303, КЕКВ 1341) 8663,83 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят три грн. 83 коп.) безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський